Вітка
Ві́тка або Вєтка (біл. Ветка, пол. Wietka, рос. Ветка) — місто в Білорусі на річці Сож, лежить на сході Білоруського Полісся за 15 кілометрів від Гомеля, центр Вітківського району Гомельської області. Автошляхами місто з'єднане з Гомелем і Добрушем.
| місто Вітка біл. Ветка | ||||||
| ||||||
 | ||||||
| Основні дані | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| 52°34′ пн. ш. 31°11′ сх. д. | ||||||
| Країна |
 Білорусь | |||||
| Область | Гомельська область | |||||
| Район | Вітківський район | |||||
| Засновано | 1685 | |||||
| Перша згадка | 1685 | |||||
| Статус | з 1925 року | |||||
| Населення | 8 тис. (2006) | |||||
| Площа | 8,913245 км²[1] | |||||
| Транслітерація назви | Vietka | |||||
| Поштовий індекс | 247131 | |||||
| Телефонний код | +375-2330 | |||||
| Висота | 125 м[2] м.н.р.м. | |||||
| Відстань | ||||||
| До обласного центру | ||||||
| - фізична | 15 км | |||||
  Вітка | ||||||
 Вітка Вітка (Гомельська область) | ||||||
 | ||||||
 Вітка у Вікісховищі | ||||||
Історія
Місто засноване в 1685 році (за іншими джерелами в 1682 році) старовірами — біженцями з центральної Росії. У XVII столітті територія Вітки входила до складу Речі Посполитої і перебувала поруч з російським кордоном. На острові Вітка на річці Сож і в селі Вітка утворився центр російського старообрядства, що зазнали гонінь світською і церковною владами Росії.
На початку XVIII століття Вітка стала одним з головних місць зосередження попівців, яких у той час тут нараховувалося до 4 тисяч. Було засновано декілька монастирів і скитів. У 1730-х у місті з прилеглими слободами жило до 40 тисяч осіб.
У XVIII столітті у Вітці сформувалися особливості техніки іконопису (так звана «вітківська ікона») і оформлення рукописної книги, склалася самобутня школа вітківського різьблення по дереву.
До Вітки двічі (в 1735 і 1764 роках) направлялися з Росії каральні війська для «вигнання» старовірів назад у Росію. Війська спалили місто, більшість жителів було виселено в східні губернії Росії.
З 1772 року Вітка в складі Російської імперії, з 1784 року — містечко Білецького, з 1852 року — Гомельського повіту Могилевської губернії. У 1868 році тут відкрито жіноче, а в 1874 році чоловіче народні училища. Населення міста в 1874 році становило 7,2 тисячі жителів.
З 1919 року Вітка в складі Гомельського повіту РРФСР, з 1925 року має статус міста, з 1926 року в складі БРСР, з 8 грудня 1926 року стала центром району. В 1939 році у Вітці нараховувалося 6 тисяч жителів.
З 18 серпня 1941 року по 28 вересня 1943 року місто було окуповане німецько-фашистськими військами, жертвами яких стали 656 мешканців Вітки і Вітківського району.
У 1969 році населення Вітки становило 6,2 тисячі жителів.
У 1978 році у Вітці на базі колекції Ф. Р. Шклярова заснований Вітківський державний музей народної творчості, відкритий для відвідування в листопаді 1987 року.
Вітка піддалася радіоактивному забрудненню внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року. Населення в 1999 році 7,7 тис.
Центральна площа
Рада
Герб
Герб Вітки затверджений 17 квітня 2004 року рішенням № 19 Вітковскої Ради депутатів і внесений у гербовий матрікул Республіки Білорусь (№ 64). Являє собою іспанський щит, у червоному полі якого зображена срібна літера W. Літера W є елементом герба колишніх власників міста Халецьких, крім того, символізує першу літеру назви міста.
Посилання
- Ветковский Райисполком(рос.)
- Геральдика города Ветка(рос.)
- Wietka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 428. (пол.)
- http://gp.by/upload/iblock/288/288bf6000e00fa406ab4c1fa567b7499.pdf
- GeoNames — 2005.