Габрієль Нарутович
Габрієль Наруто́вич (пол. Gabriel Narutowicz; 17 березня 1865, Тельше, Ковенська губернія (нині — Литва) — 16 грудня 1922, Варшава, Польська Республіка) — перший президент Польщі, який пробув на посаді всього 5 днів, з 11 грудня (обраний 9) до вбивства 16 грудня 1922 року.
Габрієль Нарутович Gabriel Narutowicz | |||
| |||
---|---|---|---|
11 грудня 1922 — 16 грудня 1922 | |||
Попередник: | Юзеф Пілсудський, як начальник держави | ||
Наступник: | Станіслав Войцеховський | ||
| |||
Попередник: | Константій Скірмунт | ||
Наступник: | Олександр Скшиньський | ||
Народження: |
17 березня 1865 Тельше, Ковенська губернія, Російська імперія | ||
Смерть: |
16 грудня 1922 (57 років) Варшава, Польська Республіка | ||
Поховання: | |||
Національність: | поляк | ||
Країна: | Російська імперія і Польська Республіка | ||
Релігія: | Католицька церква | ||
Освіта: | Санкт-Петербурзький Імператорський університет (1886), Цюрихський університет і Федеральна вища технічна школа Цюриха | ||
Партія: | Польська народна партія «Визволення» | ||
Нагороди: | |||
Професор Технологічного інституту в Цюриху, гідроінженер. Рідний брат Станіслава Нарутовича (Станісловас Нарутавичюс), який зробив кар'єру як литовський політик і брав участь у проголошені незалежності Литви в 1918 році.
Політична кар'єра
Габрієль Нарутович з'явився в польській політиці в 1919 році як безпартійний депутат; був міністром громадських робіт, потім закордонних справ. Обраний на пост президента республіки Сеймом, після чого йому передав владу «Голова держави» маршал Юзеф Пілсудський.
Нарутовича підтримали ліві й коаліція національних меншин (євреїв, українців, литовців та ін.), тому націоналісти одразу розгорнули кампанію проти нього. Вони називали його «президентом євреїв», «тим хто не знає польську» тощо.
Вбивство та наслідки
16 грудня новообраного президента застрелив на виставці у Варшаві екстреміст Елігіуш Невядомський — критик-модерніст і художник крайньоправих поглядів. Невядомського засудили до смертної кари і розстріляли 31 січня 1923 року у Варшавській цитаделі. На похоронах вбивці були присутні 10 000 осіб і націоналісти оголосили його мучеником.
Вбивство Нарутовича посилило політичну нестабільность у державі та скепсис Юзефа Пілсудського щодо республіканської влади; ця криза закінчилася Травневим переворотом 1926 року.