Гаврилов Юрій Васильович

У футбольну команду «Іскра» потрапив у сім років, коли його, граючого з іншими дітьми на стадіоні, помітив керівник клубу. Починав на позиції крайнього нападника. Під час виступів в аматорській лізі був помічений Костянтином Бєсковим та запрошений в «Динамо» (Москва). У складі біло-блакитних тоді грало багато хороших гравців — Маслов, Анічкін, Якубик, Гершкович, Байдачний, Долматов та інші. Пробитися в основний склад було дуже важко, і Гаврилов нечасто виходив на поле.

1977 року Бєсков, що став тренером московського «Спартака», запросив Юрія в нову команду. Гаврилов став у «Спартаку» ключовим півзахисником, і тут повною мірою розкрився його комбінаційний талант диспетчера. Зв'язки Гаврилов — Ярцев, а потім Гаврилов — Родіонов становили фірмовий стиль команди. Діючи з глибини поля, Гаврилов віддавав своєчасні та дотепні паси (зазвичай — вперед, врозріз), настільки зручні для адресата, що тому залишалося лише пробити повз воротаря[1]. Гаврилов не лише відрізнявся точним пасом, а й результативною грою в атаці. 1981 року він забив 21 м'яч, а в 1983 з 18 голами став найкращим бомбардиром чемпіонату. Всього за свою кар'єру в «Спартаку» Гаврилов забив 90 м'ячів, увійшов до символічного Клуб Григорія Федотова (140 голів). Він багато разів входив до списку 33 найкращих футболістів СРСР.

1985 року Гаврилову прийшло запрошення з віденського «Рапіда». Бєсков на перехід одного з лідерів погодився і на новий сезон взяв у команду Віктора Пасулько на місце Гаврилова. Проте потрапити в австрійський клуб Гаврилов так і не зумів і в наступному сезоні виступав в дніпропетровському «Дніпрі», а потім в московському «Локомотиві».

За кордоном Гаврилов таки пограв — в 1988 він виїхав до Фінляндії, в клуб ППТ Порі, де провів два сезони граючим тренером та повернувся в «Локомотив».

Завдяки зусиллям Гаврилова команда вийшла у фінал Кубка СРСР 1990 року, проте у фіналі Гаврилов не грав (в півфіналі з «Динамо» йому зламали ключицю). Команда в підсумку програла «Динамо» (Київ) з розгромним рахунком — 1:6.

1992 року, після розвалу СРСР був створений вищий дивізіон Росії, куди замість команд з союзних республік увійшло багато нових клубів. В один з них — «Асмарал» — Гаврилова запросив все той же Бєсков, допомогти молодій команді.

В 1993 році виступав за «Інтеррос», де допоміг стати найкращим бомбардиром команди Олексію Снігірьову, після чого став граючим тренером «Сатурна» (Раменське).

Завершив професійну ігрову кар'єру у Молдові, виступаючи протягом 1995—1997 роках у клубах «Агро» і «Спуманте».

19 листопада 1978 року дебютував в офіційних матчах у складі збірної СРСР в товариській грі проти збірної Японії, яка завершилась розгромною перемогою радянської команди з рахунком 4:1, а Гаврилов забив один із голів.

1980 року виступав у складі збірної СРСР на домашньому олімпійському футбольному турнірі. Здобув бронзові нагороди, зіграв 5 матчів, забив 3 голи.

У складі збірної СССР був учасником чемпіонату світу 1982 року в Іспанії. Зіграв в усіх 5-ти матчах, забив 1 гол.

Протягом кар'єри у збірній команді, яка тривала 8 років, провів у її формі 46 матчів, забив 10 голів.

Розпочав повноцінну тренерську кар'єру 2000 року, очоливши тренерський штаб клубу «Чкаловець-Олімпік». Наступного року ненадовго очолив національну збірну Демократичної Республіки Конго.

Наразі останнім місцем тренерської роботи був клуб «Мостранзгац», команду якого Юрій Гаврилов очолював як головний тренер з 2002 до 2003 року.

З 2009 року працює ліцензованим футбольним агентом.

• Бронзовий призер Олімпіади-80
• Чемпіон СРСР: 1976 (весна), 1979
• Срібний призер чемпіонатів СРСР: 1980, 1981, 1983, 1984, 1985
• Бронзовий призер чемпіонатів СРСР: 1975, 1982
• Фіналіст кубка СРСР: 1981
• Учасник чемпіонату світу з футболу 1982
• Найкращий бомбардир чемпіонату СРСР: 1983
• Член клубу 100 російських бомбардирів (145 голів, 10-е місце в списку)
• Член клубу Григорія Федотова (141 гол)
• У списках 33 найкращих футболістів СРСР 7 разів, з них № 1 (1979—1981, 1983—1984) — 5 разів, № 2 (1985), № 3 (1978)

• Статистика виступів на сайті national-football-teams.com (англ.)
• Профіль на сайті «Збірна Росії з футболу» (рос.)
• Статистика ігор в єврокубках (рос.)