Гавриш Степан Богданович

• Після закінчення середньої школи з 1968 по 1972 рік працював токарем на паровозоремонтному заводі, техніком-архітектором у філії «Діпроміст» м. Івано-Франківська.

• З 1972 по 1976 рік навчався на судово-прокурорському факультеті Харківського юридичного інституту, який закінчив з відзнакою. Закінчив аспірантуру на кафедрі кримінального права Харківського юридичного інституту.

• В 1980 році захистив дисертацію з правових проблем охорони навколишнього середовища на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук.

• Працював асистентом, старшим викладачем, доцентом на кафедрі кримінального права, заступником декана слідчо-криміналістичного факультету.

• За час докторантури з 1989 по 1993 рік підготував, а в 1994 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук, в якій відстоював право народу України на безпечне природне довкілля як основу його здоров'я, життя та прогресу.

• З 1995 року — професор Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого.

• 1994–1998 президент (за сумісництвом) юридичної фірми «Інюрполіс».

• У 1998 році обраний народним депутатом України по Чугуївському виборчому округу № 176 (40 % голосів виборців, 18 претендентів). Лідер депутатської групи «Відродження регіонів».

• 2000–2002 рр. — заступник Голови Верховної Ради України;

• Голова Тимчасової спеціальної комісії по підготовці і попередньому розгляду законопроєктів про внесення змін до Конституції України за результатами всеукраїнського референдуму за народною ініціативою (2001).

• Голова Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань доопрацювання законодавчих актів у сфері політико-правової та адміністративної реформи в Україні (2001).

• У 2002 році обраний народним депутатом України по Чугуївському виборчому округу № 177 (64 % голосів, 4 претенденти).

• Координатор постійно діючої парламентської більшості у Верховній Раді України, лідер депутатської групи «Демократичні ініціативи», член комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

• Співголова Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України по опрацюванню проєктів законів України про внесення змін до Конституції України (2002).

• Заступник голови Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань перевірки ефективності діяльності органів державного управління щодо вирішення комплексу питань, пов'язаних з виводом Чорнобильської АЕС з експлуатації, впровадження Плану здійснення заходів на об'єкті «Укриття» та в зоні відчуження в питаннях поводження з радіоактивними відходами (2004).

Автор 228 законодавчих актів, 82 з яких стали Законами України і постановами Верховної Ради України. Пріоритетний напрямок у законодавчій роботі — соціально-економічний.

Найбільш значимими та відомими законопроєктами є проєкт Закону про судоустрій України, проєкт Закону про статус суддів, Закон України «Про попередження насильства в сім'ї», проєкт Закону про підвищення рівня пенсійного забезпечення деяким категоріям громадян, проєкт Закону про внесення змін до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» (щодо неповнолітніх дітей у сім'ях інвалідів), проєкт Закону про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (щодо розміру допомоги), проєкт Закону «Про вибори народних депутатів України», проєкт Закону про громадський контроль за використанням коштів Державного та місцевих бюджетів, проєкт Закону про внесення змін і доповнень до деяких законів України (щодо розвитку освіти та медичного обслуговування на селі), Закон України «Про внесення змін до Конституції України» (№ 4180), проєкт Закону «Про контроль громадськості за бюджетними коштами», проєкт Закону «Про статус платника податків в Україні», проєкт Закону про внесення змін до деяких законів країни з питань оподаткування у зв'язку із запровадженням спеціального режиму інвестиційної діяльності на території міста Харкова (щодо врегулювання питань інвестиційної діяльності та оподаткування), проєкт Закону «Про нафту і газ», проєкт Закону «Про дитячий будинок сімейного типу».

• Радник Президента України з питань конституційного розвитку (з 2007 по 2008).

• Перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (з 2008 по 2011).

• Голова Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю (з 2008 року)

• Голова української частини Спільної робочої групи Україна — НАТО з питань воєнної реформи високого рівня (з 2008 року.)

• Голова оперативного штабу з відстеження та реагування на ситуацію щодо поширення грипу типу pA (Н1N1) — 2009 на території України та у світі.

• Член державної комісії з питань партнерства України з НАТО

• Президент Всеукраїнської громадської організації «Асоціація платників податків України» (1998–2005 року)

• Президент Благодійного дитячого фонду «Берег надії» (з 2000 рік.)

• Голова правління Міжнародної громадської організації «Харківське земляцтво» (з 2000 рік.)

• Голова спілки об'єднань громадян «Громадська експертна рада з проблем законодавства» (з 2002 рік.)

• Голова Харківської обласної організації Фонду культури України (з 2002 р.)

• Член колегії Міністерства палива та енергетики України (з 2003 р.)

• Член Урядового комітету економічного розвитку та з питань європейської інтеграції (з 2003 р.)

• Член Вищої ради юстиції (2004—2010 р.)

• Член Наглядової ради ДК «Укрекокомресурси» (з 2004 р.)

• Гавриш Степан Богданович // Велика українська юридична енциклопедія. У 20 т. Т. 17. Кримінальне право / В. Я. Тацій (відп. ред.) та ін. — 2017. — С. 117. — ISBN 978-966-937-261-1.