Гавриїл (Кризина)

Народився в сім'ї іконописця. Мати та старша сестра після смерті батька прийняли чернецтво, молодша сестра — дружина священика.

У 1989 р. закінчив середню загальноосвітню школу, в 1993 р. — Київську духовну семінарію (КДС), в 1997 р. — Київську духовну академію (КДА) УПЦ (МП).

У 1998 р. здобув науковий ступінь кандидата богослов'я в КДА.

20 березня 1996 р. пострижений у ченця у Дальніх печерах Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври з іменем Гавриїл на честь Архангела Гавриїла.

16 квітня 1996 р. висвячений в ієродиякона,

26 травня 1996 р. висвячений в ієромонаха митрополитом Київським Володимиром (Сабоданом).

До дня Святої Пасхи 1997 року нагороджений митрополитом Володимиром золотим наперсним хрестом, до дня Святої Пасхи 1998 р. — саном ігумена, до 10-літнього ювілею КДС (28 серпня 1999 р.) — хрестом з прикрасами, до дня Святої Пасхи 2001 р. — саном архімандрита.

У 1997—2007 роках — помічник інспектора, завідувач бібліотеки та викладач в КДАіС УПЦ (МП).

У 1999—2000 роках — представник УПЦ МП в Міжконфесійній раді християнської молоді України.

У 2000—2018 роках — голова Спілки православної молоді України в ім'я прп. Нестора Літописця УПЦ (МП).

З 2003 р. — доцент Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія (УУБА).

У 2003—2014 роках — заступник голови Синодального відділу УПЦ (МП) у справах молоді.

У 2006—2007 роках — повноважний представник УПЦ (МП) в секретаріаті Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій.

У 2007—2012 роках — проректор з представницької роботи УУБА та Карпатського університету ім. Августина Волошина (КаУ).

З 2008 р. — професор УУБА та КаУ.

У 2009—2011 роках — член Громадської ради з питань співпраці з релігійними організаціями при Міністерстві України у справах сім'ї, молоді та спорту.

У 2010 р. закінчив КаУ й отримав державну кваліфікацію магістра богослов'я.

У 2010 р. в один день з Віктором Бедем здобув науковий ступінь доктора богословських наук в УУБА. Це звання було їм надано "радою", де не було жодного доктора богословських наук[1].

17 лютого 2012 р. митрополитом Володимиром нагороджений другим хрестом з прикрасами.

У 2011—2014 роках — заступник Уповноваженого УПЦ (МП) з питань вищої освіти і науки.

З 2012 р. — академік Міжнародної академії богословських наук.

У 2012—2016 роках — завідувач Науково-дослідного відділу державного Музею історії Десятинної церкви.

З 2016 р. — член Комісії з державного визнання документів про вищу духовну освіту при Міністерстві освіти і науки України.

27 квітня 2017 р. рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України присвоєно державне вчене звання професора.

З 12 червня 2018 р. — клірик Київської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви.

25 липня 2018 р. рішенням Архієрейського Собору та Патріаршої ради УАПЦ обраний єпископом Рівненським і Волинським, керуючим Рівненсько-Волинською єпархією.

2 вересня 2018 року в кафедральному соборі Успіння Божої Матері м. Львова була звершена архієрейська хіротонія, яку очолив предстоятель УАПЦ митрополит Київський і всієї України Макарій (Малетич) у співслужінні архієпископа Тернопільського і Бучацького Тихона, єпископа Мукачівського і Карпатського Віктора та єпископа Херсонського і Миколаївського Бориса.

15 грудня 2018 року взяв участь у Об'єднавчому соборі українського православ'я, ставши наймолодшим за хіротонією архієреєм новоутвореної Православної Церкви України.

З січня 2019 р. — викладач Рівненської духовної семінарії Православної Церкви України.

З листопада 2019 р. — професор Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича.

Відповідно до рішення Священного Синоду ПЦУ від 5 лютого 2019 р., змінено титул на «Єпископ Рівненський і Сарненський». Єпархія і надалі іменується Рівненсько-Волинською.

Церковні відзнаки УПЦ МП і РПЦ:

• ювілейний орден «Різдво Христове 2000» І ст. (2000 р.);
• ордени прп. Нестора Літописця ІІІ ст. (2003 р.) й ІІ ст. (2008 р.);
• орден рівноап. кн. Володимира ІІІ ст. (2008 р.);
• орден «1020 років хрещення Київської Русі» (2008 р.);
• орден «450-річчя принесення на Волинь чудотворної Почаївської ікони Божої Матері» (2009 р.);
• орден свт. Димитрія (Туптала), митрополита Ростовського (2010 р.);
• орден св. благов. кн. Київського Ярослава Мудрого (2011 р.);
• ювілейну медаль «Різдво Христове 2000» І ст. (2000 р.);
• медаль «Добрый пастырь» Відділу у справах молоді РПЦ (2007 р.);
• медалі Хустської єпархії — золоту прп. Алексія Карпаторуського (2004 р.) й «100-річчя Акафістної ікони Божої Матері» (2008 р.);
• медалі УУБА — прп. Олексія (Кабалюка) (2003 р.), свв. Кирила і Мефодія (2008 р.), прп. Нестора Літописця ІІ ст. (2011 р.) та прп. Мойсея Угрина ІІ ст. (2011 р.);
• відзнаку Мукачівської православної єпархії (2017 р.);
• благословенні грамоти Предстоятеля УПЦ МП (2008 й 2013 рр.) та Священного Синоду УПЦ МП (2005, 2007 й 2008 рр.).

Державні відзнаки: почесна грамота Міністерства культури та мистецтв України (2005 р.) та почесна відзнака «За заслуги в розвитку інформаційної сфери держави» ІІІ ст. Державного комітету телебачення та радіомовлення України (2007 р.)[7].