Гайманова могила
Гайма́нова Моги́ла — скіфське поховання, яке відносять до категорії «царських» (поховання з великою кількістю коштовних прикрас та предметів побуту), біля села Балки Василівського району Запорізької області України, створення якого датують IV століттям до нашої ери.
| Гайманова могила | |
|---|---|
  Гайманова могила | |
| Розташування | |
| Координати | 47°20′57″ пн. ш. 34°53′02″ сх. д. |
| Країна |
 Україна |
| Регіон | Запорізька область |
| Район | Василівський район |
| Найближче місто | Балки |
| Історія | |
| Культура | Скіфія |
| Період | IV ст. до н.е. |
1) Нікополь (сучасне місто)
2) Запоріжжя (сучасне місто)
3) Товста Могила
4) Чортомлик
5) Кам'янське городище
6) Гайманова Могила
7) Васільевські кургани
8) Мелітопольський курган
9) Олександропільський курган
10) Велика Цимбалка
11) Козел
12) Огуз
Експедиція
Дослідження могили проводилося науковцями Інституту археології АН України у 1969–1970 роках в рамках програми термінового археологічного дослідження майбутньої зони меліорації на півдні України. Створену для цього Північно-Рогачицьку (згодом Запорізьку) експедицію очолював досвідчений український археолог Василь Іванович Бідзіля. До складу експедиції входили також відомі українські археологи Б. М. Мозолевський (дослідник Товстої могили) та О.І Тереножкін (перший керівник Північно-Рогачицької експедиції).
Опис об'єкта
Гайманова Могила найбільший насип у групі з 46 скіфських поховальних насипів поблизу села Балки. Походження назви (Гайманова) невідоме.
Висота Гайманової Могили 8-9 м, діаметр близько 70 м. Довкола могилу було обкладено крепідою з вертикальних плит з білого вапняка.
Знахідки
Поховання розкрито і досліджено у 1969—1970 роках експедицією АН УРСР в рамках програми археологічного дослідження майбутньої зони меліорації на півдні України. Для цього була створена Південно-Рогачиська (пізніше — Запорізька) наукова археологічна експедиція, яку очолив археолог Василь Іванович Бідзіля.
Перш ніж приступити до дослідження Гайманової Могили експедицією було досліджено більше 20 менших поховальних насипів, бо зазвичай найбільші поховання виявлялися пограбованими ще у стародавні часи. В цьому випадку 22 розкопаних поховання виявились повністю розграбованими.
В процесі розкопки самої Гайманової Могили було знайдено чотири розграбованих поховання (2 чоловічих і 2 жіночих), в жіночому збереглися шкіряні черевики з золотими бляшками, а також 2 скелета, ймовірно, рабів без речей і скелет коня та декілька цінних дрібничок і ніша з предметами побуту, переважно посудом. Борис Мозолевський виявив потаємну камеру (тайник) в похованні зі значною кількістю цінних предметів. Експонати оповідають про високорозвинену культуру скіфів. Найцікавіша срібна з позолотою чаша, прикрашена рельєфними зображеннями скіфських воїнів. Також знайдено амфори, бронзові котли, таця, жаровня, тарелі, відерця, ойнохоя з голівками сатира і сілена на ручці, 2 дерев'яні чаші з золотими оббивками, срібні глеки, 2 срібних ритона із золотими оковами у вигляді голів, барана лева та ін. На дні овальної катакомби знайдено понад 250 золотих прикрас, виконаних у скіфському звіриному стилі. Повне дослідження показало, що Гайманова Могила, скоріш за все, була скіфською родинною царською усипальницею.
Виявлення могили з золотими і срібними предметами побуту (більш 20 найменувань, не рахуючи дрібних прикрас і фібул) скіфських царів стало найбільшою знахідкою в історії археології Європи з 1912 року (розкопки Чортомлика). Чаша, ритони і срібні ковші Гайманової Могили були відразу ж передані в колекцію Ермітажу для консервації. На думку дослідників, Гайманова Могила, швидше за все, була родовою усипальницею представників скіфського царського роду[1].
Див. також
Джерела
- И. Б. Брашинский, «В поисках скифских сокровищ», — Ленинград, «Наука», 1979 Вебверсія[недоступне посилання з липня 2019]