Тереножкін Олексій Іванович
Олексі́й Іва́нович Терено́жкін (*26 листопада 1907, Ніколаєвськ — †19 травня 1981, Київ) — радянський археолог, доктор історичних наук, професор.
| Олексій Іванович Тереножкін | |
|---|---|
| рос. Тереножкин Алексей Иванович | |
 | |
| Народився |
26 листопада 1907 м. Ніколаєвськ, Самарська губернія |
| Помер |
19 травня 1981 (73 роки) Київ |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна |
 Російська імперія СРСР |
| Національність | росіянин |
| Діяльність | науковець |
| Галузь | історія, археологія |
| Заклад | Інститут археології АН УРСР |
| Звання | професор |
| Ступінь | доктор історичних наук |
| Відомі учні | Мурзін В. Ю., Мозолевський Б. М. |
| У шлюбі з | Іллінська Варвара Андріївна |
| Нагороди |
 Шаблон:Медаль За бойовi заслуги Шаблон:Заслуженний дiяч науки i технiки УРСР  |
Життєпис
Народився у м. Ніколаєвськ, Самарська губернія (тепер м. Пугачов, Саратовської області, Росія) в родині крамаря. В 11 років почав збирати на березі річки і відносити до музею уламки давньої кераміки. В 14 років уперше взяв участь в археологічних роботах: дослідженнях курганів, що їх проводило місцеве «Товариство світознавства» (рос. Общество мироведения). 1926 року вступив на археолого-етнологічний відділ вищих курсів при Самарському товаристві краєзнавства, після закінчення яких вступив на етнологічний факультет МДУ. На останньому курсі був відрахований за «приховування соціального походження». Працював у Державному історичному музеї (Москва), Інституті історії та археології Узбецької РСР та інших місцях, брав участь у розкопках у Середній Азії, Росії та Україні. З 1941 — на війні, пройшов від Сталіграда до Відня. Нагороджений орденом Червоної зірки та п'ятьма медалями. 1948 року захистив кандидатську дисертацію за результатами досліджень в Узбекистані. Того ж року переїхав до Києва і почав працювати в Інституті археології АН УРСР[1].
З 1949 р. завідував відділом Інституту археології АН УРСР. Член КПРС із 1949 р..
Доктор історичних наук (1959), професор (1967), лауреат Державної премії УРСР (1977), Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1977).
Помер у м. Києві. Похований в одній могилі з дружиною на Берковецькому кладовищі, ділянка 47.
Дослідив пам'ятки скіфського та доскіфського часу в Україні, зокрема чорноліської культури; розробив основи хронології пізньої бронзової доби та початку залізної доби в Україні.
Наукова школа О. І. Тереножкіна
- Черненко Є. В.
- Бідзіля Василь Іванович
- Яковенко Елеонора Вікторівна
- Чередниченко Микола Миколайович
- Ковпаненко Галина Тихонівна
- Зубар Віталій Михайлович
- Островерхов Анатолій Степанович
- Мозолевський Б. М.
- Бокій Н. М.
- Гаврилюк Н. О.
Сім'я
- Брат — Тереножкін Іван Іванович, вчений-аграрій.
- Дружина — Іллінська Варвара Андріївна, археолог.
- Син — Іллінський Андрій Олексійович, художник.
Пам'ять
- Похований поруч із дружиною В. А. Іллінською на Міському кладовищі (Берківці) в Києві, дільниця 47. Надгробок виконано у вигляді фрагмента античної колонади, на цоколі — напис: «рос. Здесь покоятся выдающиеся археологи Тереножкин А. И. и Ильинская В. А.».
- З 1987 р. проходять наукові конференції, присвячені О. І. Тереножкіну.
Праці
- (рос.)Тереножкин А. И., Предскифский период на Днепровском Правобережье. — К., 1961.
- (рос.)Скифские курганы Никопольщины // Скифские древности. К., 1973 (в соавт. с А. И. Тереножкиным, Б. Н. Мозолевским, В. А. Ильинской).
- (рос.)Тереножкин А. И., Киммерийцы. К., 1976.
Джерела
- Мурзин В. Ю. Тереножкін Олексій Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 57. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — 856 с.
- А. И. Тереножкин как исследователь скифской проблемы // Киммерийцы и скифы. Тез. докл. Всесоюз. семинара, посвящ. памяти А. И. Тереножкина. Кировоград, 1987 (в соавт. с В. Ю. Мурзиным, Б. Н. Мозолевским). (рос.)
- Виноградов В. Б., Строки из писем года, «похожего на удивительный» // Музейні читання. — 1998. — С.13-16.
- Іллінський А. О., Саєнко В. М., Історія дослідження Мелітопольського кургану і пам'яткоохоронний контекст. // Проблеми вивчення та охорони пам'яток первісного мистецтва півдня Європи (кам'яна доба — епоха бронзи). Запоріжжя, 2015. — С.37-39.
- Іллінський А., Саєнко В., Листи Бориса Мозолевського до Олексія Тереножкіна і Варвари Іллінської. // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Випуск 19. Історія археології: міжособистісні та інституціональні комунікації. — Львів, 2015. — С.287—294.
- Мурзин В. Ю., Засновник киівськоі школи скіфознвства О. I. Тереножкін // Музейні читання. — К.. — 1998. — С.5-8.
- Олексій Іванович Тереножкин // Археологія. 1978. № 25.
- Саєнко В. М., Археологічно-краєзнавча і музейна діяльність О. І. Тереножкіна у 1920-ті роки та її вплив на його подальший науковий шлях. // Музейний Вісник № 12. — Запоріжжя, 2012. — С.184—196.
- Саєнко В. М., Ad fontes: Про те, як Олексій Тереножкін захопився археологічними дослідженнями. // Scriptorium Nostrum. — 2014. — № 1. — С.83-106.
- Саєнко В., Порівняльні життєписи: Борис Миколайович Граков та Олексій Іванович Тереножкін. // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Випуск 19. Історія археології: міжособистісні та інституціональні комунікації. — Львів, 2015. — С.123—135.
- Саєнко В. М., Матеріали до сімейної історії родини Тереножкіних. // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. — Т.29. — К., 2014. — С.401—416.
- Саєнко В. М. Саєнко В. Наукові долі О. І. Тереножкіна та Б. О. Рибакова або історія одного листа, написаного до самого себе. // Scriptorium nostrum. –– 2017. — № 1 (7). — С. 50-86.
- Саєнко В. М. О. І. Тереножкін та І. В. Фабриціус: конфлікт особистостей чи наукових шкіл? // Scriptorium nostrum. –– 2017. № 2 (8). — Херсон. — С. 262—283.
- Саєнко В. М. Монгольський напрям у науковій біографії Олексія Тереножкіна. // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. — 2017. — Вип. 21. — С. 101—108.
- Черняков І. Т., О. I. Тереножкин на перехресті проблем кіммерійськоі археологіі // Музейні читання. — 1998. — С.9-13.
- Скорый С. А., Саенко В. Н. К 110-летию со дня рождения профессора Алексея Ивановича Тереножкина. В кн.: Археологія і давня історія України, 2017, вип. 2 (23). С. 8-19.