Тереножкін Олексій Іванович

Олексі́й Іва́нович Терено́жкін (*26 листопада 1907, Ніколаєвськ — †19 травня 1981, Київ) радянський археолог, доктор історичних наук, професор.

Олексій Іванович Тереножкін
рос. Тереножкин Алексей Иванович
Народився 26 листопада 1907(1907-11-26)
м. Ніколаєвськ, Самарська губернія
Помер 19 травня 1981(1981-05-19) (73 роки)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Країна Російська імперія
 СРСР
Національність росіянин
Діяльність науковець
Галузь історія, археологія
Заклад Інститут археології АН УРСР
Звання професор
Ступінь доктор історичних наук
Відомі учні Мурзін В. Ю., Мозолевський Б. М.
У шлюбі з Іллінська Варвара Андріївна
Нагороди Шаблон:Медаль За бойовi заслуги Шаблон:Заслуженний дiяч науки i технiки УРСР

Життєпис

Народився у м. Ніколаєвськ, Самарська губернія (тепер м. Пугачов, Саратовської області, Росія) в родині крамаря. В 11 років почав збирати на березі річки і відносити до музею уламки давньої кераміки. В 14 років уперше взяв участь в археологічних роботах: дослідженнях курганів, що їх проводило місцеве «Товариство світознавства» (рос. Общество мироведения). 1926 року вступив на археолого-етнологічний відділ вищих курсів при Самарському товаристві краєзнавства, після закінчення яких вступив на етнологічний факультет МДУ. На останньому курсі був відрахований за «приховування соціального походження». Працював у Державному історичному музеї (Москва), Інституті історії та археології Узбецької РСР та інших місцях, брав участь у розкопках у Середній Азії, Росії та Україні. З 1941 — на війні, пройшов від Сталіграда до Відня. Нагороджений орденом Червоної зірки та п'ятьма медалями. 1948 року захистив кандидатську дисертацію за результатами досліджень в Узбекистані. Того ж року переїхав до Києва і почав працювати в Інституті археології АН УРСР[1].

З 1949 р. завідував відділом Інституту археології АН УРСР. Член КПРС із 1949 р..

Доктор історичних наук (1959), професор (1967), лауреат Державної премії УРСР (1977), Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1977).

Помер у м. Києві. Похований в одній могилі з дружиною на Берковецькому кладовищі, ділянка 47.

Дослідив пам'ятки скіфського та доскіфського часу в Україні, зокрема чорноліської культури; розробив основи хронології пізньої бронзової доби та початку залізної доби в Україні.

Наукова школа О. І. Тереножкіна

Сім'я

Пам'ять

Праці

  • (рос.)Тереножкин А. И., Предскифский период на Днепровском Правобережье. К., 1961.
  • (рос.)Скифские курганы Никопольщины // Скифские древности. К., 1973 (в соавт. с А. И. Тереножкиным, Б. Н. Мозолевским, В. А. Ильинской).
  • (рос.)Тереножкин А. И., Киммерийцы. К., 1976.

Джерела

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
  • Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — 856 с.
  • А. И. Тереножкин как исследователь скифской проблемы // Киммерийцы и скифы. Тез. докл. Всесоюз. семинара, посвящ. памяти А. И. Тереножкина. Кировоград, 1987 (в соавт. с В. Ю. Мурзиным, Б. Н. Мозолевским). (рос.)
  • Виноградов В. Б., Строки из писем года, «похожего на удивительный» // Музейні читання. — 1998. — С.13-16.
  • Іллінський А. О., Саєнко В. М., Історія дослідження Мелітопольського кургану і пам'яткоохоронний контекст. // Проблеми вивчення та охорони пам'яток первісного мистецтва півдня Європи (кам'яна доба — епоха бронзи). Запоріжжя, 2015. — С.37-39.
  • Іллінський А., Саєнко В., Листи Бориса Мозолевського до Олексія Тереножкіна і Варвари Іллінської. // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Випуск 19. Історія археології: міжособистісні та інституціональні комунікації. Львів, 2015. — С.287—294.
  • Мурзин В. Ю., Засновник киівськоі школи скіфознвства О. I. Тереножкін // Музейні читання. К.. — 1998. — С.5-8.
  • Олексій Іванович Тереножкин // Археологія. 1978. № 25.
  • Саєнко В. М., Археологічно-краєзнавча і музейна діяльність О. І. Тереножкіна у 1920-ті роки та її вплив на його подальший науковий шлях. // Музейний Вісник № 12. Запоріжжя, 2012. — С.184—196.
  • Саєнко В. М., Ad fontes: Про те, як Олексій Тереножкін захопився археологічними дослідженнями. // Scriptorium Nostrum. — 2014. — № 1. — С.83-106.
  • Саєнко В., Порівняльні життєписи: Борис Миколайович Граков та Олексій Іванович Тереножкін. // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Випуск 19. Історія археології: міжособистісні та інституціональні комунікації. Львів, 2015. — С.123—135.
  • Саєнко В. М., Матеріали до сімейної історії родини Тереножкіних. // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. — Т.29. К., 2014. — С.401—416.
  • Саєнко В. М. Саєнко В. Наукові долі О. І. Тереножкіна та Б. О. Рибакова або історія одного листа, написаного до самого себе. // Scriptorium nostrum. –– 2017. — № 1 (7). — С. 50-86.
  • Саєнко В. М. О. І. Тереножкін та І. В. Фабриціус: конфлікт особистостей чи наукових шкіл? // Scriptorium nostrum. –– 2017. № 2 (8). — Херсон. — С. 262—283.
  • Саєнко В. М. Монгольський напрям у науковій біографії Олексія Тереножкіна. // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. — 2017. — Вип. 21. — С. 101—108.
  • Черняков І. Т., О. I. Тереножкин на перехресті проблем кіммерійськоі археологіі // Музейні читання. — 1998. — С.9-13.
  1. Скорый С. А., Саенко В. Н. К 110-летию со дня рождения профессора Алексея Ивановича Тереножкина. В кн.: Археологія і давня історія України, 2017, вип. 2 (23). С. 8-19.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.