Гай Анатолій Іванович

Народився 15 жовтня 1952 р. у селі Бірки Другі (нині Бірки) Олександрівського району Кіровоградської області.

Закінчив факультет журналістики Київського держуніверситету (1974). Як військовий журналіст побував у багатьох «гарячих точках» планети: В'єтнам, Ангола, Афганістан, Нікарагуа, з квітня 2016 р. по листопад 2017 р. редагував військовий вісник 72-ї механізованої бригади «Знамено перемоги» в зоні АТО.

Працював кореспондентом газет «Радянська Житомирщина» та «Київська правда».

3 1989 року — голова правління Білоцерківського ВАТ «Афганець» (об'єднання воїнів-інтернаціоналістів і воїнів запасу), яке спорудило колишнім учасникам афганської війни — жителям Білої Церкви 320 упорядкованих квартир. З 1991 р. очолює на громадських засадах Київське обласне творче об'єднання «Культура», яке займається питаннями життєдіяльності обласних відділень творчих спілок та людей творчої праці столичної області.

Був депутатом чотирьох скликань Білоцерківської міської ради, де обирався головою постійної депутатської комісії з питань культури, та двох скликань Київської обласної ради, де очолював постійну депутатську комісію з питань розвитку культури, мов, національних та інтернаціональних традицій, охорони історичної спадщини.

З 2003 р. — голова Київської обласної організації НСПУ. У 2005—2010 роках призначався керівником Всеукраїнських нарад молодих літераторів у Коктебелі та в Ірпені, був упорядником альманахів творів учасників нарад.

З 2015 — заступник голови Українського фонду культури.

Заступник голови комісії з присудження Київської обласної літературної премії ім. Григорія Косинки; член Комітету з присудження премії Міністерства оборони України ім. Богдана Хмельницького; комісій з присудження премій ім. Миколи Сома та Данила Бакуменка. Понад 10 років очолював комісію з присудження Білоцерківської міської літературно-мистецької премії ім. І. С. Нечуя-Левицького.

Член Громадської ради Державної прикордонної служби України.

Проживав у м. Білій Церкві Київської області. Помер від наслідків Коронавірусної хвороби.

Автор художніх та документальних книг для дітей і дорослих: «Зажинки» (1979), «Хамаль — місяць весняний» (1984), «Сім струн райдуги» (1985), «Тиша над полігоном»(1986), «На тих афганських рубежах»(1991), «Біла Церква. Шлях крізь віки» (у співавторстві, 1994), «Чорна рота» (1995), «Вужик» (1998), «Палаючий перевал» (1999), «У нас „афганцями“ їх звуть» (1999), «Блаженна Марія» (2002), «Дивізія гвардійського гарту» (2002), «Золото колосся і зірок» (2003), «Біла Церква — Афганістан — Вічність» (2004), «Т. Г. Шевченко і Київщина: історія трьох поезій» (2004), «Київщина в творчості Т. Г. Шевченка» (у співавторстві, 2004), «Мальовнича Київщина Т. Г. Шевченка» (укр., рос., англ., 2004), «Там, за Гіндукушем» (2006, 2009), «Розхристане буття» (2007), «Іменна гільза» (2009, 2012), «Відлуння двох воєн» (2010), «Далекі гарнізони» (2011, 2014), «Вірність гвардійському знамену» (2012), «Крапля нашої крові на чужім знамені» (2014), «Вогненні рубежі „Прапороносців“» (2018).

Упорядник антології поетів Київщини «…Ота стежина в нашім краю» (2007), Київського обласного тому Національної книги пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років (2008), двотомника «Сльоза пекучої пам'яті» (2009), антології письменників Київщини до 65-річчя Перемоги над гітлерівською Німеччиною «З глибини всенародного подвигу» (2010), антології письменників — членів Білоцерківської міської організації НСПУ «Літературна Білоцерківщина» (2008) та ін.

Відзначений

• орденом «За заслуги» 3-го ступеня,
• медаллю «Захиснику Вітчизни»
• багатьма державними нагородами України, колишнього СРСР та іноземних держав,
• Почесними відзнаками Національної спілки письменників України та Міністерства культури і туризму України,
• почесними грамотами голови Київської обласної державної адміністрації та обласної ради,
• почесними грамотами і подяками Білоцерківської міської ради та Білоцерківського міського голови,
• почесним знаком «За заслуги перед містом».

Член «Золотого фонду» Білої Церкви.

За участь в АТО нагороджений як військовий журналіст відзнакою Міністра оборони України «За сприяння Збройним Силам України», подякою начальника Генштабу України, почесним знаком 72-ї окремої механізованої бригади ЗСУ та Історичного товариства «За збереження Історії».

Лауреат міжнародних літературних премій:

• ім. І. Кошелівця (2012),
• ім. М. Сингаївського (2015)
• ім. Д. Бакуменка (2018)
• ім. В. Винниченка (2019)

Лауреат всеукраїнських літературно-мистецьких премій

• Міністерства оборони України ім. Б. Хмельницького (2011)
• Українського фонду культури ім. І. Нечуя-Левицького (2014)

Лауреат:

• Ки­їв­сь­кої об­ла­с­ної лі­те­ра­ту­р­ної пре­мії ім. Г. Ко­си­н­ки (2007);
• Бі­ло­це­р­ків­сь­кої мі­сь­кої  лі­те­ра­ту­р­но-­ми­с­те­ць­кої пре­мії ім. І. Не­чуя-­Ле­ви­ць­ко­го (1995)

• Літературна Київщина
• http://nspu.org.ua/dovidnyk/Г
• Олександрівська районна бібліотека: Гай Анатолій Іванович
• Золотий фонд Білої Церкви^{[недоступне посилання з липня 2019]}

1. Сучасні письменники України : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — ISBN 978-966-2927-05-6. С. 78.

1. https://litgazeta.com.ua/news/vidijshov-u-zasvity-pysmennyk-anatolij-haj/