Стара Ладога

Стара́ Ла́дога (рос. Старая Ладога; давньоскан. Aldeigjuborg; до 1703 — місто Ладога[1]) село Волховського муніципального району Ленінградської області Росії, адміністративний центр Староладозького сільського поселення. Розташоване на лівому березі річки Волхов, за 12 км від Ладозького озера.

село Стара Ладога
рос. Старая Ладога
Герб села
Країна Росія
Суб'єкт Російської Федерації Ленінградська область
Муніципальний район Волховський район
Код ЗКАТУ: 412 098 629
Код ЗКТМО: 41609462101
Основні дані
Час заснування початок Х ст.
Перша згадка: середина IX ст.
Населення 1954 особи (2017)
Поштовий індекс 187412
Телефонний код +7 81363
Географічні координати: 59°59′55″ пн. ш. 32°17′49″ сх. д.
Водойма річка Волхов
Мапа

Стара Ладога


 Стара Ладога у Вікісховищі

Історія та археологія

Перша літературна згадка про місто зафіксована в «Сазі про Олава Трюґґвасона» монаха Одда Сноррасона. У скальдичних віршах варягів-вікінгів місто звали Aldeigja, а в саговій традиції Aldeigjuborg. За археологічними даними, місто існувало з 9 століття на торговельному шляху від Балтійського моря на Волгу (в Болгари) і на Дніпро («із варяг в греки») й вважається, що тоді воно було першою князівською резиденцією скандинавської династії Рюриковичів. Скандинави складали верхівку тодішнього суспільства Русі, про що свідчать численні місцеві поховання, досліджені археологами вже в післярадянський час.

Перша слов'янська знахідка в Старій Ладозі кривицьке срібне височне кільце — відноситься до 750-х років; воно лежало поряд з головкою Одина та двома десятками ковельсько-ювелірних і столярних інструментів явно скандинавського походження[2]. У Ладозі та її околицях знайдено 6 скарбів арабських куфічних срібних монет,[3] у тому числі найдавніший у Східній Європі 786 року.[4]

У 997 році кам'яні укріплення Ладоґи зруйнували вояки норвезького ярла Ейріка Гаконсона.[5]

У часи князя Ярослава Мудрого в Ладозі був окремий князівський престол, який посідали троюрідний брат княгині Інгігерди Раґнвальд Ульвсон (з 1019 р.) і його син Ульф-Ейлів Раґнвальдсон (пом. 1036/1037).[6]

У «Сазі про Магнуса Доброго» скальди повідомили, що в 1034 році норвезькі гевдінґи Ейнар Тамбарскельфір та Кальв Арнарсон прибули по нього до Ладоґи, звідки вислали гінців до Ярослава Мудрого у Гольмґарді. Після отримання листів безпеки вони прибули до князя та мали у нього авдієнцію.[7]

В ХІXV століттях — це фортеця й торговельно-ремісничий центр Новгородської республіки. Від 1478 року, після завоювання Москвою та підкорення Великого Новгороду, перебуває у складі Московського великого князівства. У 1704 році місто за наказом Петра І перенесли до гирла річки Волхов (Нова Ладога).

Збереглись частина валу і кам'яної фортеці, церкви XII століття (в тому числі й церква Георгія) з фрагментами фресок, залишки житлових кварталів VIII—XII століть.

Музей і пам'ятки

Примітки

  1. Войтович Л. Гольмґард… — С. 43.
  2. Войтович Л. Загадки вікінгів: Ладога і Пліснеськ… — С. 154.
  3. див. Дирхам
  4. Войтович Л. Гольмґард… — С. 53.
  5. Войтович Л. Гольмґард… — С. 55.
  6. Войтович Л. Гольмґард… — С. 52.
  7. Там само. — С. 43.

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.