Бйорн I Залізнобокий

Бйо́рн I Залізнобокий (давньоскан. Björn Járnsíða, швед. Björn Järnsida), також Бйо́рн Ра́ґнарссон (давньоскан. Björn Ragnarsson, «Бйорн, син Раґнара») — легендарний конунґ Свеаланда, який жив у IX столітті. Син відомого вікінга Раґнара Лодброка. Вважається першим правителем з нової династії. На початку XVIII століття курган на острові Мунсйо був названий могилою Бйорна Залізнобокого (швед. Björn Järnsidas hög, hög походить від др.-сканд. Haugr — курган, могильний пагорб). У 859 році він досяг Гібралтару і розграбував середземноморське узбережжя Марокко. Потім шлях Бйорна і його вікінгів лежав на Балеарські острови і в Прованс. У 862 році повернувся до Британії, розоривши на зворотному шляху Валенсію.

Бйорн I Залізнобокий
бук. Björn Járnsíða
Народився 9 століття
Помер невідомо
Поховання Munsöd
Країна  Данія
Вчителі Гастінґ
Посада Король Швеції
Рід Династія Мунсьо
Батько Рагнар Лодброк
Мати Aslaugd
Брати, сестри Сігурд Зміїноокий, Івар Безкосний, Убба, Гальфдан I і Hvitserkd
Діти Ерік II Бйорнсон

Родовід

Біографія

Бйорн I Залізнобокий, один з синів Раґнара Лодброка, в 859 році досяг Гібралтару і розграбував середземноморське узбережжя Марокко. Потім його шлях лежав на Балеарські острови і в Прованс. У 862 році Бйорн повернувся до Британії, розоривши по дорозі назад Валенсію.

У мистецтві

Сага про Гервйор

У «Сазі про Гервйор», як і в «Сазі про Раґнара Лодброка», говориться, що Ейстейн Грім[1] був убитий Бйорном і його братами, і що вони завоювали всю Швецію. Коли помер Раґнар, його титул конунґа успадкував Бйорн Залізнобокий. У нього було двоє синів, Рефіл Бйорнссон і Ерік Бйорнссон, який став наступним конунгом Швеції. «Сага про Ньялі» називає ще одного сина, Гроальда, нащадки якого влаштувалися в Ісландії, де увійшли в число найбільш знатних родів (один з них — Торд з Мису).

У кінематографі

Примітки

  1. Ейстейн Грім давньоскан. Eysteinn Hálfdansson — легендарний конунґ із династії Інґлінґів, що керував Вестфольдом та Раумарікі після свого батька Гальвдана Біла Кістка; герой «Саги про Інґлінґів».

Джерела

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.