Гамбезон

Гамбезон, або ще підобладунок, чи надобладунок — обладунковий одяг з безлічі шарів тканини. Зазвичай, стьобана, набивна шкіряна куртка, яку одягали під обладунок або замість нього.

Реконструктор в гамбезоні

Гамбезон нерідко набитий (залежно від місцеовсті) клоччям, ватою, кінським волоссям та іноді просочена сіллю.

Історія
Кінний воїн султанату Багірмі (Чад) в повних стьобаних обладунках, включаючи коня, за описом Діксона Денема (1823)

Гамбезон, наприклад, для лицарів не був обладунком і одягався ними як підобладунок — амортизатор, який вдягають під обладунок. Але для піхоти в центральній і західній Європі[1], починаючи з Темних віків аж до XV століття, гамбезон вважався обладунком, і часто був єдиним обладунком, який могла дозволити собі піхота: у XV столітті бідні піхотинці в небагатих місцевостях продовжували вдягати гамбезон[2]. Стосовно лицарських коней, то аж до Столітньої війни, коли виявилося, що коні без надійного захисту через стріли просто не доскакують до лучників, бард (якщо був), часто складався лише з гамбезону без кольчуги. При цьому до появи бригантин гамбезон часто одягався лицарями не тільки під, а й поверх кольчуги[3].

Найманці-ірландці. Гравюра А. Дюрера (1521 рік)

Стосовно місцевих відмінностей, то, наприклад, в Нігерії гамбезон використовували як обладунок для місцевих відповідників лицарів, що їздили на конях, теж одягнених у нього. При цьому їхня піхота була безобладункова. На Сході (Середня Азія і Близький Схід) гамбезон досить часто одягався поверх металевих обладунків для захисту від перегріву на сонці.

Про силу захисту гамбезону існує напівлегендарна історія (Ярослав Малина, Рената Малинова «Стрибок у минуле») про те, як індіанці дуже здивували Кортеса тим, що, під час випробування, стріла з обсидіановим (тобто кам'яним) наконечником, пущена індіанцем, легко пробила кольчугу, але загрузла в дуже товстому гамбезоні.

Щільнішим, ніж гамбезон, різновидом підобладунку є набивний обладунок. Найчастіше під цією назвою мається на увазі куртка з 2-4 шарів льону, прошита вертикальними смугами (пізніше прошита ромбами), і туго набита клоччям, соломою, дрантям або ватою. Після промокання набивний обладунок починав гнити, тому, хто міг собі дозволити, набивав його кінським волоссям, яке було досить дорогим.

Див. також

Примітки
  1. У Скандинавії була тяжка піхота — вікінги, що одягали кольчуги
  2. Например, у XV столітті в Італії, де вироблялися обладунки, уся піхота використовувала бригантини, а в Англії більша частина лучников одягала гамбезони
  3. На кольчугу міг одягатися стьобаний різновид сюрко — гамбензон

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.