Гамер

У невеликому місті живе звичайний самотній хлопець на ім'я Олексій, хоча сам себе він називає ніком Косс, він — чудовий геймер. Косс не ходить до технікуму, конфліктує з мамою, у нього є свої малолітні фанати, він багато тренується, граючи у відеоігри і хоче стати ще кращим гравцем. Він майже не думає про майбутнє, доросле і жорстоке. Нарешті, він потрапляє на чемпіонат світу, займає там друге місце і повертається додому переможцем… Тим не менш, його життя лишається таким самим, а почуття щастя майже не торкається його емоційного стану. Але чи так він все уявляв? Підходить розчарування і усвідомлення своєї самотності та жалюгідного становища речей, — в нього немає нічого: ні нормальних стосунків з рідними, ні близьких друзів, ні коханої людини. Іноді він випиває зі знайомим пиво у місцевих барах, повертаючись додому під оковитою.> Але хто у цьому винен? Косс відкидає усі шанси навколишніх зблизитися з ним. Він один, на самоті з іграми, які вкрали в нього насичене життя і можливість адаптувати себе у суспільстві.

Усе, що він чує від дівчини, якій він ніби-то подобається: «А правда, що ти кудись там їздив? І щось там виграв?» Роздаючи автографи таким же місцевим «геймерам», як він, він навряд почуває себе краще. Уся його популярність закінчується колом таких як він, у мережі. Але у реальному світі — для навколишніх він виглядає мовчазним невдахою. Це видно у ставленні до нього однолітків, особливо колишніх однокласників, що поступили разом із ним до університету. Там свої популярні особистості, а він там — лише тінь. Хлопець губиться у розчаруванні і депресії, — він більше не може грати так, як раніше… До нього приходить жорстоке розуміння, що його ігри обманули його, що вони — жорстока гра з його свідомістю, яка не мала раніше жодного розуміння реальності. Він жив у вигаданому світі, до того моменту, як виграв і програв водночас, але зрозумів, що ігри не мають жодного стосунку до реальності і його перспективи майбутнього. І він, немов людина, що втратила все і впала у глибоку депресію, йде після роботи і напивається горілки на самоті, потім блює у парку, зранку повертаючись додому, остаточно втративши себе…

• режисер — Олег Сенцов;
• сценарій — Олег Сенцов;
• продюсер — Олег Сенцов, Ольга Журженко;
• оператор — Єгор Петрик, Євгенія Врадій, Геннадій Веселков;
• художник — Євгенія Врадій;
• монтаж — Дмитро Кундрюцкій.

• Владислав Жук — Косс,
• Олександр Федотов — Бура,
• Жанна Бірюк — мати,

Фільм дубльовано українською на «Студії 1+1» у 2014 році.[2] Вперше фільм демонструвався з цим українськомовним дубляжем та телеканалі 1+1 10 червня 2014 року у рамках спецвипуску програми «Аргумент кіно».[4] Згодом цю україномовну версію було також показано на «Тижні українського кіно» на підтримку Олега Сенцова, що проходив з 3 по 9 вересня 2014 року у київському кінотеатрі «Кінопанорама»[5][6] та з 7 по 12 червня 2018 року у київському кінотеатрі «Ліра».[7][8]

Загальний кошторис фільму склав ₴160 тис. грн $20 тис. USD.[9]

У 2012 році проєкт фільму «Гамер» виграв на 3-му пітчингу Держкіно; державне фінансування склало ₴160.0 тис. грн — 100 % відсотків від загального заявленого тоді кошторису фільму у ₴160.0 тис. грн ($20 тис. USD).[10][11][12]

• 2012: фільм отримав диплом Міжнародної федерації кінопреси (FIPRESCI) а також спеціальний диплом журі Української конкурсної програми на Одеському міжнародному кінофестивалі 2012.[19][22]
• 2012: фільм здобув премію Гільдії кінознавців та кінокритиків Росії на Ханти-мансійському кінофестивалі «Дух вогню»; стрічка на кінофестивалі «Дух вогню» була позначена як представник Росії.[36]
• 2021: фільм зайняв 83-ю позицію у Переліку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно - рейтингу 100 найкращих фільмів за всю історію існування українського кінематографу, обраних у червні 2021 року в результаті опитування представників(-ць) національної та міжнародної кінокритичної спільноти Національним центром Олександра Довженка.

• Номери (фільм)
• Носоріг (фільм)

• Гамер на сайті IMDb (англ.)
• Гамер на сайті Kino-teatr.ua
• Гамер на сайті Держкіно (архівна версія)