Номери (фільм)

За словами продюсерки Анни Паленчук спочатку Олег Сенцов хотів, щоб фільм вийшов російською мовою оскільки початково п'єса писалася російською, але після отримання фінансування Міністерства культури України та з огляду на потребу саме в українськомовному контенті п'єсу було перекладено українською мовою, а редактуру перекладу узгоджено з Євгенією Врадій, яка «добре знайома з Олегом і відчуває його стиль» та до цього була другим режисером у Сенцова на «Гамері».[17][2]

19 липня 2018 року проєкт фільму було презентовано поза конкурсом на пітчингу проєктів повнометражних фільмів для кінотеатрального прокату (українського або копродукційного виробництва), що перебувають на підготовчій стадії виробництва в рамках індустріальної секції 9-го Одеського міжнародного кінофестивалю.[6] На презентації майбутньої стрічки продюсерка Анна Паленчук зачитала присутнім лист від Олега Сенцова, в якому в'язень Кремля висловив готовність взятися за режисуру екранізації п'єси «Номери», яку також написав він. За словами Анни, деякий час тому в особистому листуванні Сенцов запропонував їй взятися за екранізацію[6][16] та в одному з листів докладно розписав бачення майбутньої роботи.[18]

16 жовтня 2018 року на брифінгу в Укрінформі було оголошено про початок виробництва фільму. Продюсерка фільму з українського боку Анна Паленчук зачитала лист Олега Сенцова, в якому він виклав своє режисерське бачення стрічки та її персонажів.[19] Продюсерка зазначила, що кожен момент, пов'язаний із запуском фільму, узгоджується з Сенцовим.[17]

Право бути співрежисером фільму Олег Сенцов надав українському режисерові Ахтему Сеітаблаєву,[17] обравши його з кількох претендентів, запропонованих йому Анною Паленчук, яка зазначила, що Сенцов сам написав їй, що йому для реалізації проєкту потрібен співрежисер, бо навряд чи він вийде із в'язниці.[2]

Фільмування відбулося у грудні 2018 — січні 2019 року у павільйоні в декораціях, розроблених художником-постановником Кирилом Шуваловим та затверджених Сенцовим.[20] Під час виробництва Сенцов постійно обмінювався листами з усією творчою командою фільму, аби впевнитися, що його режисерський задум правильно втілюють у життя.[21]

Як згодом Сенцов зазначив у своєму інтерв'ю у 2021 році "цей проєкт [фільму Номери] болючий для мене, бо він не так вдався, як я хотів би. Я його не знімав. А режисура – це дух фільму. Я проконтролював текст, тому що я його написав, подивився декорації, взяв участь у кастингу акторів. Але коли я побачив те, що зроблено, я зрозумів, що це – не моє кіно. [...] Це не кіно за яке соромно, але я знаю, що його можна було зробити краще. Якби я був на знімальному майданчику, можливо, я зробив би краще, а, можливо, ні, але я ніс би за все повну відповідальність."[28]

Після прем'єри стрічки 21 лютого 2020 року на Berlinale, фільм отримав змішані відгуки від кінокритиків.[29] Через постійне відчуття театралізації у стрічці, майже всі кінокритики відзначали її схожість з «Доґвілем» Ларса Фон Трієра. Окрім схожості з «Доґвілем» Фон Трієра, кінокритик впливового видання Screen Daily Лі Маршал також порівняв роботу Сенцова-Сеітаблаєва з іншим фільмом Фон Трієра — «Мандерлеєм». Головними недоліками «Номерів», на думку Маршала, є нерівномірна акторська гра, неоднозначний саундтрек та те, що фільм часом виглядає, як шкільна п'єса, що оповідає світові черговий різновид всім відомої орвеллівської притчі. Головним же плюсом стрічки, на думку Маршала, є те, що незважаючи на свої певні недоліки, фільм дуже добре виконав своє основне завдання висловлення кінематографічного маніфесту проти тоталітаризму.[30] Інший кінокритик — Ола Сальва з видання Cineuropa — також побачила схожість між «Номерами» Сенцова-Сеітаблаєва та Фон Трієрівським «Доґвілем», але підкреслила, що у «Номерах» простір, дія та розповідь більш обмежені. Одним з найсильніших сторін фільму Сальва назвала акторську гру, зазначивши, що «акторський склад ансамблю проробляє велику роботу, надаючи персонажам життєву силу та індивідуальність».[31] Кінокритик видання Goomba Stomp Редмонд Бейкон також побачив у фільмі Сенцова-Сеітаблаєва схожість з «Доґвіллем» Фон Трієра, але за словами Бейкона, якщо фільм Фон Трієра все ж зміг висловити емоції через своє абсурдистське оповідання, то фільм дуету Сенцова-Сеітаблаєва тримається від емоцій осторонь.[32] Кінокритик видання Moviegram Юрій Самусенко порівняв фільм з орвеллівським романом 1984, але підкреслив, що тематично стрічка все ж «здається достатньо поверховою». Самусенко підсумував свій огляд висновком, що одним з найбільших недоліків фільму є «незрілість сценарію, якому не вистачило вдалих діалогів для того, щоби привертати увагу глядача до екрана».[33]