Ганс фон Пехман

Ганс фон Пехман (нім. Hans von Pechmann; 1 квітня 1850 — 19 квітня 1902) — німецький хімік, відомий відкриттям діазометану в 1894 році[3][4], конденсації Пехмана[5][6] та синтезу піразолу Пехмана.[7]

Ганс фон Пехман
нім. Hans von Pechmann
Народився 1850[1][2]
Нюрнберг, Середня Франконія, Баварія
Помер 1902[1][2]
Тюбінген, Німеччина
·отруєння
Місце проживання Німеччина
Країна  Німеччина
Діяльність хімік, викладач університету
Alma mater Грайфсвальдський університет
Заклад Тюбінгенський університет і Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Науковий керівник Генріх Лімпріхтd
Аспіранти, докторанти Невіл Сіджвікd
Членство Леопольдина
 Ганс фон Пехман у Вікісховищі

Біографія

Народився в Нюрнберзі. Вивчав хімію у Мюнхенському університеті, потім перешов на навчання у Генріха Лімпріхта в університеті Грайфсвальда.[8] У 1888 році його було обрано до Леопольдини.[9]

Був викладачем у Мюнхенському університеті до 1895 року. Пізніше працював викладачем у Тюбінгенському університеті до 1902 року. Тут він підтримував тісні дружні та професійні зв'язки з Едуардом Бухнером.

Був першим, хто приготував 1,2-дикетони (наприклад, діацетил), ацетондикарбонову кислоту, метилгліоксаль та дифенілтрикетон; встановив симетричну структуру антрахінону.

Фон Пехман також випадково виготовив перший приклад твердого поліетилену у 1898 р. шляхом розкладання діазометану.

Фон Пехман страждав від сильних болів внаслідок хвороби нервів[10] і покінчив життя самогубством, прийнявши ціанід, у віці 52 років[11]

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #116071567 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. NUKAT — 2002.
  3. H. von Pechmann (1894). Ueber Diazomethan. Berichte der deutschen chemischen Gesellschaft 27 (2): 1888–1891. doi:10.1002/cber.189402702141.
  4. H. von Pechmann (1895). Ueber Diazomethan. Berichte der deutschen chemischen Gesellschaft 28 (1): 855–861. doi:10.1002/cber.189502801189.
  5. H. von Pechmann, Carl Duisberg (1883). Ueber die Verbindungen der Phenole mit Acetessigäther. Berichte der deutschen chemischen Gesellschaft 16 (1): 2119–2128. doi:10.1002/cber.188301602117.
  6. H. von Pechmann (1884). Neue Bildungsweise der Cumarine. Synthese des Daphnetins. Berichte der deutschen chemischen Gesellschaft 17 (1): 929–936. doi:10.1002/cber.188401701248.
  7. H. von Pechmann (1898). Pyrazol aus Acetylen und Diazomethan. Berichte der deutschen chemischen Gesellschaft 31 (3): 2950–2951. doi:10.1002/cber.18980310363.
  8. Fieser, Louis F.; Hensel, Hans Ruprecht (1968). Organische Chemie (вид. 2. verb. Aufl). Weinheim: Verlag Chemie. ISBN 3-527-25075-1. OCLC 69403307.
  9. Mitglieder. Nationale Akademie der Wissenschaften Leopoldina (нім.). Процитовано 7 березня 2021.
  10. Trommsdorff, Ernst (1976). Dr. Otto Röhm, Chemiker und Unternehmer (вид. 1. Aufl). Düsseldorf: Econ Verlag. ISBN 3-430-19130-0. OCLC 60604421.
  11. Koenigs, Wilhelm (1903). Hans von Pechmann. Berichte der Deutschen Chemischen Gesellschaft 36 (4): 4417–4511. doi:10.1002/cber.190303604134.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.