Гаптар Володимир Максимович

Народився 17 березня 1953 року на Черкащині[1].

У 1980—1987 роках навчався у Літературному інституті ім. М. Горького, м. Москва.

У 1978—1980 роках — літпрацівник у газети «Зірка» та журналі «Піонерія»[2].

Працював художником — оформлювачем, спортінструктором на Черкащині, Київщині і Києві.

У 1970—1986 роках обіймав посаду оглядача ТАРС — РАТАУ.

У 1986—1993 роках керівник прес-служби Міністерства культури України, прес-секретар Міністра Івана Дзюби.

З 1993 по 1995 рік — заступник головного редактора культурологічного альманаху «Хроніка –2000»[1].

У 1995—1997 роках — прес-секретар — заступник керівника ідеологічного напрямку Народно — демократичної партії (до розколу партії)[2].

З 1997 по 1999 рік обіймав посаду керівника прес-служби Всеукраїнського фонду відтворення визначних пам'яток історико — культурної спадщини ім. Олеся Гончара.

У 1999—2001 роках — заступник генерального директора Центру оцінки політичних ризиків.

У 1999—2001 роках обіймав посаду заступника директора, керівник відділу Інституту проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України[1].

У 2000—2001 роках — радник Урядового секретаря Кабінету Міністрів України з гуманітарних питань.

З 2001 по 2005 рік був керівник прес-центру Державної екологічної інспекції України.

У 2006—2008 роках був головним консультантом — інспектором у службі регіональної та кадрової політики Секретаріату Президента України.

У 2008—2010 роках — радник Міністра охорони навколишнього природного середовища, начальник управління, заступник директора Департаменту секретаріату.

У 2011—2018 роках — головний редактор Всеукраїнських видань — газети «Екотиждень», шеф — редактор газети «Розвиток та довкілля»[3].

Помічник — консультант народних депутатів України кількох скликань[4].

Автор книжок поезії «Зустріч з другом», «Світлове поле», «Осінні айстри», «Сад терену дикого», «Твоє ім'я». Автор книги «Ріка любові і печалі», «І Тиса з горами говорить». Працював у редакціях газет та журналів, редагував газети «Селянська зоря», «Полювання та риболовля», автор біля чотирьохсот газетних і журнальних публікацій.

Лауреат Літературної премії ім. А. Малишка (1992)[1].

Член Національної спілки письменників України[5] та Національної спілки журналістів України[2].