Ć
Ć, ć (c — акут) — одна з графем розширеної латинки.
Ć | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Латинська абетка | |||||||||
A | B | C | D | E | F | G | |||
H | I | J | K | L | M | N | |||
O | P | Q | R | S | T | U | |||
V | W | X | Y | Z | |||||
Додаткові і варіантні знаки | |||||||||
À | Á | Â | Ã | Ä | Å | Æ | |||
Ā | Ă | Ą | Ȧ | Ả | Ɐ | Ɑ | |||
Ɓ | Ƀ | Ç | Ć | Ĉ | Ċ | Ȼ | |||
Č | Ð,ð | Ď,ď | Đ,đ | È | É | Ê | |||
Ë | Ē | Ė | Ę | Ě | Ə | Ĝ | |||
Ğ | Ġ | Ģ | Ĥ | Ħ | Ì | Í | |||
Î | Ï | Ī | Į | İ,i | I,ı | IJ | |||
Ĵ | Ķ | Ḱ | Ǩ | Ƙ | Ⱪ | Ļ | |||
Ł | Ĺ | Ľ | Ŀ | Ñ | Ń | Ņ | |||
Ň | N̈ | Ɲ | Ƞ | Ŋ | Ò | Ó | |||
Ô | Õ | Ö | Ø | Ő | Œ | Ơ | |||
Ɋ | ʠ | Ŕ | Ř | Ɍ | Ɽ | ß | |||
ſ | Ś | Ŝ | Ṡ | Ş | Š | Þ | |||
Ţ | Ť | Ŧ | Ⱦ | Ƭ | Ʈ | ẗ | |||
Ù | Ú | Û | Ü | Ū | Ŭ | Ů | |||
Ű | Ų | Ư | Ŵ | Ⱳ | Ẋ | Ý | |||
Ŷ | Ÿ | Ɏ | Ƴ | Ẑ | Ẕ | Ƶ | |||
Ȥ | Ⱬ | Ź | Ż | Ƶ | Ž |
Використання
Найширше використовується в польській мові, де позначає м'який (палаталізований) приголосний /t͡ɕ/. У сучасній мові найчастіше з'являється в кінці слів.
У 19 столітті літера перейшла до південнослов'янських мов. Є п'ятою літерою в польській, лужицькій, хорватській, та боснійській абетках, а також у латинізованих абетках сербської, македонської та чорногорської мов (деякі форми)[1]. У білоруській латинці і різних варіантах української латинки відповідає кириличному буквосполученню ЦЬ.
Сербська кирилична абетка використовує Ћ як еквівалент Ć. В македонській мові частковим еквівалентом є Ќ. Інші мови, що також використовують кирилицю, найчастіше передають Ć буквосполученням ЧЬ.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.