F (латиниця)

F, f («еф») — шоста літера латинського алфавіту, вимовляється «еф». Буква F сходить до давньогрецької літери дигамма (Ϝ, ϝ), що позначала дзвінкий губно-м'якопіднебінний апроксимант /w/ — цей звук зник з древнегрецької мови ще в архаїчну епоху. У свою чергу, дигама походила від фінікійської літери вав.

F
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ Ả Ɐ Ɑ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Ð,ð Ď,ď Đ,đ È É Ê
Ë Ē Ė Ę Ě Ə Ĝ
Ğ Ġ Ģ Ĥ Ħ Ì Í
Î Ï Ī Į İ,i I,ı IJ
Ĵ Ķ Ḱ Ǩ Ƙ Ⱪ Ļ
Ł Ĺ Ľ Ŀ Ñ Ń Ņ
Ň N̈ Ɲ Ƞ Ŋ Ò Ó
Ô Õ Ö Ø Ő Œ Ơ
Ɋ ʠ Ŕ Ř Ɍ Ɽ ß
ſ Ś Ŝ Ṡ Ş Š Þ
Ţ Ť Ŧ Ⱦ Ƭ Ʈ ẗ
Ù Ú Û Ü Ū Ŭ Ů
Ű Ų Ư Ŵ Ⱳ Ẋ Ý
Ŷ Ÿ Ɏ Ƴ Ẑ Ẕ Ƶ
Ȥ Ⱬ Ź Ż Ƶ Ž        

Способи кодування

У юнікоді велика F — U+0046, мала f  — U+0066.

Код ASCII для великої F — 70, для малої f — 102; або у двійковій системі 01000110 та 01100110, відповідно.

Код EBCDIC для великої F — 198, для малої f — 134.

NCR код HTML та XML — «F» та «f» для великої та малої літер відповідно.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.