Джузеппе Веронезе

Джузеппе Веронезе (італ. Giuseppe Veronese; 7 травня 1854 — 17 липня 1917) — італійський математик.

Джузеппе Веронезе
італ. Giuseppe Veronese
Народився 7 травня 1854(1854-05-07)[1][2]
Кіоджа, Провінція Венеція, Венето, Італія[2]
Помер 17 липня 1917(1917-07-17)[1][3][2] (63 роки)
Падуя, Венето, Італія[2]
Країна  Королівство Італія
Діяльність математик, політик
Alma mater Федеральна вища технічна школа Цюриха[1] і Римський університет ла Сапієнца (1877)[1]
Галузь математика
Заклад Падуанський університет[1]
Посада сенатор Королівства Італіїd і член Палати депутатів Королівства Італії[4]
Ступінь лауреат[4]
Науковий керівник Луїджі Кремона[5]
Відомі учні Тулліо Леві-Чивіта[1]
Членство Угорська академія наук і Туринська академія наук[2]
 Джузеппе Веронезе у Вікісховищі

Життєпис

1873 року Веронезе вступив до Вищої політехнічної школи Цюриха, але незабаром почав математичне листування з Луїджі Кремоною, який тоді перебував у Римі, і за його порадою перебрався в Римський університет. 1876 року, завдяки своїй роботі про теорему Паскаля, призначений асистентом з аналітичної геометрії. 1881 року отримав посаду професора алгебричної геометрії і перебував на ній до кінця життя.

Fondamenti di geometria a piu dimensioni ea piu specie di unità rettilinee, 1891

1880 року Веронезе описав n-вимірну проєктивну геометрію, показавши, що за спроби спроєктувати просту поверхню в багатовимірному просторі на тривимірний проєктивний підпростір виникають додаткові труднощі. Він вважається одним із засновників цього предмета: завдяки йому теми, які раніше вважали предметом лінійної алгебри, стали частиною геометрії. Близько 1890 року Веронезе запропонував визначення неархімедового лінійного континууму; найвідомішу його роботу — Fondamenti di geometria a più dimensioni e a più specie di unità rettilinee esposti in forma elementare — опубліковано 1891 року. Ці роботи Пеано і Кантор критикували як необґрунтовані, однак Веронезе вперше висловив багато оригінальних ідей, і, зокрема, завдяки йому стало зрозуміло, які проблеми потребують строгішої розробки. Гільберт, який довів несуперечливість неархімедових систем, схарактеризував роботи Веронезе як глибокі.

Див. також

Примітки
  1. Архів історії математики Мактьютор
  2. Туринська академія наук — 1757.
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. https://storia.camera.it/deputato/giuseppe-veronese-18540508
  5. Математична генеалогія — 1997.

Література
  • Philip Ehrlich. The rise of non-Archimedean mathematics and the roots of a misconception. I. The emergence of non-Archimedean systems of magnitudes. — Archive for History of Exact Sciences 60 (2006), no. 1, 1-121.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.