Гвідо III Сполетський

Гі або Гвідо III Сполетський (лат. Guido Spoletensis, італ. Guido di Spoleto, 12 грудня 894) король Італії з 889, імператор Заходу з 891, маркграф Камеріно, герцог Сполето з роду Гвідонідів, молодший син Гі (Гвідо) I, герцога Сполето та його дружини Ітти.

Гі (Гвідо) Сполетський
лат. Guido Spoletensis
італ. Guido di Spoleto
Гі (Гвідо) Сполетський
Прапор
7-й Римський Імператор
21 лютого 891  12 грудня 894.
Коронація: 21 лютого 891, Рим, Італія
Попередник: Карл III Товстий
Наступник: Ламберт II Сполетський
Король Італії
12 лютого 889  12 грудня 894
Коронація: 12 лютого 889, Павія, Італія
Попередник: Беренгар I
Наступник: Ламберт II Сполетський
Король Західного Франкського королівства
лютий 888  жовтень 888
Герцог Сполето
882  12 грудня 894
Попередник: Гвідо II
Наступник: Ламберт III (II)
Маркграф Камеріно
876  12 грудня 894
Попередник:  ?
Наступник: Ламберт III (II)
 
Народження: 9 століття
Сполето, Провінція Перуджа, Умбрія, Італія
Смерть: 12 грудня 894 або 894
Tarod, Італія
Поховання: Parma Cathedrald
Рід: Гвідоніди
Батько: Гі (Гвідо) I
Шлюб: Ангельтруда
Діти: син: Ламберт

 Медіафайли у Вікісховищі

Родовід

Біографія

Був одружений з Агельтрудою, дочкою князя Беневентського Адельчіза, з якою мав сина Ламберта.

У 876 імператор Карл II Лисий передав у володіння Гвідо марку Камерино. А в 882, після смерті свого племінника Гвідо II, він через малолітство його сина успадкував Сполето. Гвідо продовжив боротьбу проти Папи, розпочату Ламбертом II. Крім того він відмовився повернути землі, захоплені братом, вступив у союз з Візантією, отримуючи звідти гроші. У підсумку, за розбійницькі напади на Папську область, імператор Карл III Товстий в 883 предав Гвідо опалі і оголосив про конфіскацію його володінь як у зрадника. Виконати це рішення він доручив маркграфу Фріульському Беренгару I. Звідси суперництво цих двох государів, що спричинило за собою спустошення Італії. Але Беренгар нічого зробити не зміг — його армію вразила епідемія і змусила його відступити. Через 2 роки Гвідо з'явився в Павії на королівській асамблеї, де поклявся у вірності імператору, після чого всі звинувачення з нього були зняті, а наказ про конфіскацію було відмінено. Після примирення Гі з імператором, Папа Стефан V в 885 усиновив Гі і уступив йому Капую і Беневент.

У 882 році на бенкеті в Равенні імператор Священної Римської імперії Карл II Лисий позбавив його володінь за розбійницькі напади на папські володіння, проте наступного року скасував це рішення.

Після зміщення Карла III у 887 відбулося остаточне розпадання імперії. Королем Італії був обраний Беренгар Фріульський. Гі, як родич архієпископа Реймського Фулька, мав надію коронуватись королем Франції. Тому він прибув до Лангра. У лютому 888 єпископ Лангра коронував Гвідо. Проте, того ж року (888) королем Франції був коронований граф Паризький Ед, Гі повернувся до Італії, де став змагатись за корону цієї країни та титул імператора Священної Римської імперії. Але більшість французької знаті підтримало кандидатуру Еда Паризького, який коронувався 29 лютого 888. Зрозумівши, що тут він нічого не доб'ється, Гвідо відрікся від французької корони і повернувся до Італії, вирішивши спробувати щастя тут. У жовтні 888 він перетнув кордон Італії, але близько Брешії був розбитий армією Беренгара, після чого попросив перемир'я. Скориставшись перемир'ям, Гвідо зібрав армію, за допомогою якої зміг розбити Беренгара. У результаті в лютому 889 в Павії Гвідо був обраний королем Італії, а потім коронований. Користуючись підтримкою Папи Стефана V він 21 лютого 891 був коронований імператором разом з дружиною Ангельтрудою, дочкою князя Беневенто Адельчіза.

Ставши імператором, Гвідо подбав про те, щоб посилити охорону кордонів. Для цього він заснував 2 нових маркграфства. Маркграфом Іврейської марки він призначив Анскара I, родоначальника Іврейської династії, що приїхав до Італії разом з Гвідо після невдалої спроби стати королем Франції. Інше маркграфство він утворив в 892 році на північно-східному кордоні, його правителем він зробив свого дядька Конрада.[1]

На асамблеї в Павії в травні 891 Гвідо домігся королівського титулу для свого сина Ламберта (бл. 880 15 жовтня 898), якому тоді було близько 12 років. А 30 квітня 892 новий Папа Формоз коронував в Равенні Ламберта імператорською короною. Але незабаром проти Гвідо виступив король Німеччини Арнульф Каринтійський, покликаний Папою Формозом, який недовірливо ставився до посилення влади Гвідо. Арнульф послав в 893 армію на чолі зі своїм незаконним сином Цвентібольдом, поєднаного з Беренгаром Фріульським. Армія взяла в облогу Павії, але незабаром Гвідо зміг відкупитися від Цвентібольда, який у результаті кинув Беренгара і повернувся до Німеччини. Незабаром Папа і Беренгар знову звернулися до Арнульфа, який у січні 894 року особисто очолив армію, яка вирушила до Італії. Гвідо замкнувся в Павії, а Арнульф влаштував показову бійню в Бергамо, розграбувавши місто й повісивши місцевого графа Амвросія, що зберіг вірність Гвідо . Почувши про це, Гвідо втік з Павії, а Арнульф проголосив себе королем Італії. Проти нього виступила знать, включаючи обманутого Беренгара. Побоюючись, що у нього не вистачить сил на підкорення Італії, Арнульф повернув назад. Після цього Гвідо став збирати армію для протистояння Беренгару, але несподівано помер 12 грудня 894.

Шлюб і діти

Дружина:Агельтруда, дочка Адельчіза I, князя Беневенто. Діти:

Джерела

  • Caravale, Mario (ed). Dizionario Biografico degli Italiani: LXI Guglielmo Gonzaga — Jacobini. Рим, 2003.

Примітки

  1. Точно невідомо, які володіння входили до складу цієї марки. Конрад був братом чи матері, чи батька Гвідо, пізніше він став графом Лекко.
  2. Існують також інші версії його походження.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.