Гданцівський чавуноливарний завод

Перші промислові розробки залізної руди почалися на Криворіжжі в 1881 році товариством Криворізьких залізних руд, заснованим в Парижі в цьому ж році (за іншими даними в 1880 році), з готівковим капіталом в 5 000 000 франків, з ініціативи Олександра Поля. На правому березі Інгульця був відкритий рудник. Видобута відкритим способом залізна руда надходила для переплавки, на Донецький завод англійця Юза (400 верст), а пізніше і на Олександрівський завод Брянського акціонерного товариства.

Рудники заводу, 1899.

«Товариство криворізьких залізних руд» зіткнулося з проблемою ефективності свого виробництва: при видобутку руди все частіше зустрічалися бідні руди, тобто мали мале вмісту заліза, всього 42 %. Стало економічно нерентабельно транспортувати бідну залізну руду на великі відстані, і Олександр Поль переконав акціонерів у ідеї побудови заводу. Але реалізувати йому її не вдалося, у зв'язку з раптовою його смертю.

Завод був побудований поблизу Гданцівки. Будівництво велось в період з 1890 по 1892 рік під безпосереднім наглядом інженера польського походження Мартіна Феліксовича Шимановського. Урочисте відкриття заводу відбулося 4 вересня 1892, про що було повідомлено телеграмою на адресу Гірського департаменту Росії, від 6 вересня. Перший чавун завод видав 8 листопада 1892. У 1895 році на заводі влаштовано електричне освітлення та водопостачання заводської території і всіх приміщень. У 1901 році відкрита канатна дорога до Гданцівському заводу.

Призначення заводу складалося виключно у виплавлення чавуну, його переділ на сталь і прокат не вироблявся, ось чим цей завод і відрізнявся від інших південно-російських металургійних заводів, при яких звичайно зосереджувалося, крім доменного, ще цілий ряд інших більш-менш складних виробництв. Кокс для виробництва доставлявся з Орлово-Оленівської копальні суспільства (поблизу станції Алмазна), де було 40 печей системи Коппе (на 1906 не працювали).

На заводі було, на 1906 рік: три доменні печі, кожна об'ємом в 200 куб. метрів, при висоті 18 метрів і добовій продуктивності в 400 пудів; при кожній домні ливарний двір, критий залізом, і повітродувка в 300 сил. На заводі було десять водотрубних парових котлів з поверхнею нагріву в 260 м² кожен. Для приготування коксу було 4 батареї по 20 печей в кожній, системи Коппе. Центральна електрична станція, зразково влаштована. До заводу був влаштований під'їзний шлях від станції Кривий Ріг довжиною 3 вер. 276 саж.; загальна довжина всіх заводських і рудничних шляхів: ширококолійних — 9 вер., вузькоколійних — 5 вер. Рухомий склад налічував 2 паровоза і 4 платформи. Максимальна виплавка чавуну була досягнута в 1900 р, коли було виплавлено 3.227.520 пудів. Кокс доставлявся з Орлово-Оленівської копальні товариства (поблизу станції Алмазна), де було 40 печей системи Коппе.

Для потреб службовців і робітників при заводі було 40 житлових будинків, по 8 квартир в кожному; лікарня на 15 ліжок, при ній лікар і 2 фельдшера; каса; чайна і заводська готель, що виконувала роль клубу.

У 1896 році ГЧЛЗ виплавив близько 1 800 000 пудів чавуну (29484 тонни).

Гданцівський чавуноливарний завод, виплавляв до 3¼ мільйонів пудів чавуну і виробляв вогнетривку цеглу та інші вироби з глини (до 57000 пудів виробів). У 1900 році було виплавлено 3227520 пудів. У 1903 році — трохи більше 2 000 000 пудів. У 1904 році — близько 3 000 000 пудів чавуну, а максимальна продуктивність досягнута в 1912—1913 роках.

Виплавка чавуну склала близько 5 000 000 пудів щорічно, або 2,7 % від загального обсягу виробництва цього виду продукції всіма металургійними підприємствами Півдня Росії.

У 1916 році виплавка товарного чавуну склала менше довоєнної (Перша світова війна) на 7,3 %.

У період громадянської війни Гданцівський чавуноливарний завод був зруйнований. Співробітники та працівники втекли або були знищені махновської вольницею. Відновлений в УРСР, в 1924 році, як Центральні механічні майстерні. Після запуску КМЗ, в 1933 році, завод почав випуск перших радянських перфораторів, скреперних лебідок, скреперів, навантажувальних машин, ємностей для підйому руди, шахтних клітей та іншого обладнання для гірників Союзу. У 1937 році був названий ім'ям республіканської газети «Комуніст».

ВАТ «Криворіжгірмаш» утворений в 1998 році шляхом акціонування державного підприємства. Рішення його банкрутство прийняв господарський суд Дніпропетровської області 23 березня 2013 року і розпочав процедуру ліквідації підприємства (згідно з оголошенням у газеті «Голос України», опублікованого 30 березня). Продукція підприємства експортувалась до Росії, Казахстану, Індії, Угорщині, Франції, Іспанії та в інші країни світу.