Гелен Фішер

Гелен Е. Фішер (англ. Helen E. Fisher; 31 травня 1945) — американська антропологиня, дослідниця людської поведінки, авторка методик самовдосконалення, викладачка. Більше 30 років вивчає романтичну міжособистісну атракцію[2][3][4]. Провідна експертка з біології любові та привабливості[5].

Гелен Фішер
англ. Helen E. Fisher
Народилася 31 травня 1947(1947-05-31) (74 роки)
Мангеттен, Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
Країна  США
Діяльність антрополог
Галузь антропологія
Alma mater Нью-Йоркський університет і Університет Колорадо у Боулдері
Науковий ступінь злакові
Знання мов англійська[1]
Заклад Ратґерський університет, Нова школа, Американський музей природознавства, Kinsey Institute for Research in Sex, Gender, and Reproductiond і Індіанський університет в Блумінгтоніd
Сайт helenfisher.com

Біографія

У 1968 році в Нью-Йоркському університеті отримала ступінь бакалавра гуманітарних наук з антропології та психології. У 1972 році в Колорадському університеті отримала ступінь магістра гуманітарних наук з фізичної антропології, культурної антропології, лінгвістики та археології. У 1975 році отримала доктора філософії з фізичної антропології: антропогенез, приматологія, сексуальна активність людини, стратегія розмноження.

1981—1984 — наукова співробітниця кафедри антропології в Новій школі. У червні 1984 — червні 1994 — наукова співробітниця Американського музею природної історії. У червні 1994 — червні 2000 року — наукова співробітницяк, у червні 2000–2003 — професор-дослідниця, 2003—2012 — запрошена наукова співробітниця кафедри антропології Рутгерського університету. З жовтня 1996 року — співробітниця Центру вивчення еволюції людини кафедри антропології Ратгерського університету.

У 2005 році була залучена Match.com для розробки віртуальної служби знайомств Chemistry.com, де дослідження та досвід Фішер були використані для створення заснованих на гормонах і особистісних особливостях відповідних колірних моделей.

У 2006—2008 була однією з основних спікерок на конференції TED[6].

30 січня 2009 року брала участь в спеціальній серії «Why Him? Why Her? The Science of Seduction» тележурналу 20/20 (телесеріал), де обговорювалися її останні дослідження з хімії мозку і романтичної любові. З жовтня 2013 року — старша наукова співробітниця Інституту імені Кінсі Індіанського університету в Блумінгтоні. У 2014 році брала участь у зйомках документального фільму про розбиті серця «Не сплять у Нью-Йорку»[7].

Дослідження

Фішер зазначає, що ще під час роботи над докторською дисертацією вона помітила одну загальну особливість — стратегiю відтворення[8]. У 2004 році у своїй книзі «Чому ми любимо: природа і хімія романтичної любові» Фішер припустила, що у людства є три системи мозку, усі спрямовані на парування та розмноження:

Фішер стверджує, що любов може розпочатися з будь-якого почуття. Деякі люди займаються сексом та закохуються. Інші спочатку закохуються, а потім вже займаються сексом. Треті прагнуть знайти міцну прив'язаність, яка вже потім переростає в роман або статевий потяг.

Фішер та колеги займалися вивченням романтичної любові за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії для сканування головного мозку сорока дев'яти чоловіків і жінок: сімнадцять закоханих, п'ятнадцять покинутих і сімнадцять тих, що продовжують кохати, проживши в спільному шлюбі 21 рік. Одна з головних ідей полягала в тому, що романтична любов є сильнішим збудником, ніж секс. Як говорить Фішер: «Зрештою, якщо Ви ненароком запропонуєте лягти в ліжко разом з Вами і отримаєте відмову, Ви не впадете в депресію, не вчините самогубство або вбивство, але в усьому світі люди страшенно страждають від романтичних катастроф».

Фішер стверджує, що прийом деяких антидепресантів може сприяти зниженню як почуття романтичної любові і прихильності, так і статевого потягу.

Спираючись на проведене сканування головного мозку тих учасників(-ць) експерименту, хто були закохані, Фішер пише у своїй книзі про відмінності чоловічого та жіночого мозку. У середньому чоловіки, як правило, демонстрували велику активність в областях мозку, відповідальних за зір, в той час як у жінок ця ж активність проявлялася у ділянках, де відбувається згадування. Фішер припускає, що ці відмінності пов'язані з різними еволюційними силами, що керували виборами статевого партнера(-ки). У первісному суспільстві чоловіки прагнули переконатися, що ймовірна супутниця життя здорова і знаходиться в дітородному віці, аби відтворити та виховувати потомство, що могли зробити за зовнішністю. У свою чергу, чоловічі характеристики потенційно надійного партнера зовнішньо не проявляються, тому жінки еволюційно мусили опиралися на свої минулі поведінки, досягнення і промахи — спогади, здатні допомогти їм ефективно визначитися з батьком потомства.

У 2006 році Фішер у головній статті журналу National Geographic «Любов — хімічна реакція» представила нові дані досліджень із застосуванням функціональної МРТ, які показали, що вентральна область покришки і хвостате ядро активуються, коли люди відчувають любов.[9]

Платонічні стилі мислення і поведінки

Фішер розрізняє чотири широких біологічно обумовлених стилі мислення та поведінки, які вона співвідносить з широкими нейрохімічними системами. Вона підкреслює, що це не «типи», а неповторні поєднання всіх із них.

Фішер спробувала об'єднати платонічні стилі мислення з типами темпераменту Девіда Кірсі:

Наукові праці

Монографії

Статті

Див. також

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Health Report - 6/09/99: Biology of Love. Australian Broadcasting Corporation. 24 серпня 2011. Процитовано 8 вересня 2015.
  3. Stony Brook Mind/Brain Lecture Series : 10th Annual Lecture: The Drive to Love – The Biology and Evolution of Romantic Love : Guest Lecturer: Helen Fisher, Ph.D. Theswartzfoundation.org. Процитовано 2 грудня 2014.
  4. Science of Love. BBC Science. Процитовано 2 грудня 2014.
  5. Safe in Your Mouth. Flatrock.org.nz. Процитовано 2 грудня 2014.
  6. Browse Talks – TED.com. Ted.com. Процитовано 2 грудня 2014.
  7. Sumi, Glenn. Sleepless in New York. Now (Review). Архів оригіналу за квітень 26, 2014. Процитовано 25 квітня 2014.
  8. Helen Fisher – Love and Sex and Attachment. On Being with Krista Tippett. Процитовано 19 червня 2015.
  9. Lauren Slater Love, The Thing Called Love // National Geographic Magazine, 2006

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.