Гельмут Кернер
Макс Отто Гельмут Кернер (нім. Max Otto Hellmut Körner; 16 лютого 1904, Дрезден — 27 лютого 1966, Гамбург)— німецький фермер і сільськогосподарський політик, бригадефюрер СС. Кавалер Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.
| Гельмут Кернер | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Max Otto Hellmut Körner | |||||||
 | |||||||
| Народився |
16 лютого 1904 Дрезден, Німецький рейх | ||||||
| Помер |
27 лютого 1966 (62 роки) Гамбург, ФРН | ||||||
| Країна |
 Німеччина | ||||||
| Діяльність | політик | ||||||
| Знання мов | німецька | ||||||
| Членство | СС[1] | ||||||
| Посада | депутат Рейхстагу Веймарської республікиd і депутат рейхстагу Третього рейхуd | ||||||
| Військове звання |
 Бригадефюрер СС | ||||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1] | ||||||
| Нагороди |
 Кільце «Мертва голова» | ||||||
Біографія
В 1925-27 роках вивчав сільське господарство в Лейпцигському університету. В 1925-27 роках — член Молодонімецького ордену, в 1928-29 роках — Сталевого шолому. В жовтні 1930 року вступив у НСДАП (квиток №328 871), в наступному місяці очолив сільськогосподарське управління Майсена. З лютого 1931 року — сільськогосподарський радник гау Саксонія. З 31 липня 1932 року — депутат рейхстагу від Дрездена-Бауцена. 1 червня 1934 року вступив у СС (посвідчення №227 544). З травня 1936 року працював в Головному управлінні СС з питань рас і поселень. В тому ж році очолив адміністративне управління Імперського керівника продовольства в Берліні.
З жовтня 1939 року — голова Головного відділу продовольства і сільського господарства в Кракові. З червня 1941 року — заступник начальника військової адміністрації і голова Головної сільськогосподарської групи економічної інспекції «Південь». Після утворення імперського комісаріату Україна очолив Головне управління продовольства і сільського господарства в Рівному, одночасно член ради директорів Товариства земельного управління України. 9 листопада 1944 року переведений в Головне управління СС з питань рас і поселень.
Звання
- Анвертер СС (1 червня 1934)
- Манн СС (13 серпня 1934)
- Обершарфюрер СС (20 квітня 1935)
- Штурмбаннфюрер СС (29 серпня 1935)
- Оберштурмбаннфюрер СС (5 червня 1936)
- Штандартенфюрер СС (5 червня 1936)
- Оберфюрер СС (30 січня 1939)
- Бригадефюрер СС (4 травня 1941)
- Зондерфюрер вермахту і заступник начальника військового управління (4 червня 1941)
Нагороди
- Почесна шпага рейхсфюрера СС
- Кільце «Мертва голова»
- Золотий партійний знак НСДАП (30 січня 1939)
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
- Медаль «За Атлантичний вал»
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
- Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (3 жовтня 1943) — вручений Отто Скорцені в Берлінському палаці спорту.
Література
- Fritz Deubner: Die erzgebirgischen Ahnen unseres Landesbauernführers. In: Illustriertes Erzgebirgisches Sonntagsblatt Nr. 35 vom 27. August 1939.
- Herbert Wünsch: Die Ahnen deutscher Bauernführer Bd. 23 (Hellmut Körner), Reichsnährstand Verlags-Ges., 1936.
- Erich Stockhorst: . Arndt, Kiel 2000, ISBN 3-88741-116-1 (Unveränderter Nachdruck der ersten Auflage von 1967).
- Ernst Klee: . 2. Auflage. Fischer-Taschenbuch-Verlag, Frankfurt am Main 2007, ISBN 978-3-596-16048-8.
- Werner Präg / Wolfgang Jacobmeyer (Hrsg.): Das Diensttagebuch des deutschen Generalgouverneurs in Polen 1939–1945. Veröffentlichungen des Instituts für Zeitgeschichte, Quellen und Darstellungen zur Zeitgeschichte Band 20, Stuttgart 1975, ISBN 3-421-01700-X.