Гельмут Рейманн
Гельмут Рейманн (нім. Hellmuth Reymann; 24 листопада 1892, Нойштадт-ін-Обершлезіен — 8 грудня 1988, Гарміш-Партенкірхен) — німецький офіцер, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.
| Гельмут Рейманн | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Hellmuth Reymann | ||||||||||||||
.jpg.webp) | ||||||||||||||
| Народився |
24 листопада 1892 або 4 листопада 1892 Прудник, Прудницький повіт, Опольське воєводство, Польща | |||||||||||||
| Помер |
8 грудня 1988 (96 років) Гарміш-Партенкірхен, Верхня Баварія, Баварія, ФРН | |||||||||||||
| Країна |
 Німеччина | |||||||||||||
| Діяльність | військовослужбовець | |||||||||||||
| Знання мов | німецька | |||||||||||||
| Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна | |||||||||||||
| Військове звання |
 Генерал-лейтенант | |||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||
_25Jahre_BAR.svg.png.webp){kind=small}
_18Jahre_BAR.svg.png.webp){kind=small}
_12Jahre_BAR.svg.png.webp){kind=small}
_4Jahre_BAR.svg.png.webp){kind=small}
Біографія
Учасник Першої світової війни. В 1919 році демобілізований і поступив на службу в поліцію. 15 вересня 1935 року переведений у вермахт. З 1 жовтня 1938 року — командир 125-го прикордонного піхотного полку, з 9 листопада 1939 року — 205-го піхотного полку 52-ї піхотної дивізії. Учасник Французької кампанії і німецько-радянської війни. Влітку 1942 року захворів і був відправлений у шпиталь. З 1 жовтня 1942 року — командир 212-ї піхотної, з 1 жовтня 1943 року — 13-ї авіапольової дивізії. В 1944 році відзначився у боях на Волхові і під Лугою. З 1 квітня 1944 року — командир 11-ї піхотної дивізії. Відзначився у боях за Ригу. 6 березня 1945 року призначений бойовим комендантом Берліна, в кінці квітня звільнений Адольфом Гітлером з посади і призначений командувачем неіснуючою армійською групою «Шпрее». 7 травня 1945 року здався американським військам. У вересні 1945 року звільнений.
Звання
- Лейтенант без патенту (22 березня 1912) — одержав патент 22 червня 1912 року.
- Обер-лейтенант (18 серпня 1917)
- Обер-лейтенант поліції (28 жовтня 1920)
- Гауптман поліції (13 липня 1921)
- Майор поліції (23 березня 1932)
- Майор люфтваффе (1 серпня 1935)
- Майор сухопутних військ (15 жовтня 1935)
- Оберст-лейтенант (1 жовтня 1936)
- Оберст (1 червня 1939)
- Генерал-майор (1 жовтня 1942)
- Генерал-лейтенант (15 травня 1943)
Нагороди
- Залізний хрест
- 2-го класу (16 вересня 1914)
- 1-го класу (4 березня 1915)
- Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (10 червня 1917)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
- Застібка до Залізного хреста
- 2-го класу (28 листопада 1939)
- 1-го класу (18 червня 1940)
- Німецький хрест в золоті (22 листопада 1941)
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
- Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- лицарський хрест (5 квітня 1944)
- дубове листя (672; 28 листопада 1944)
Література
- Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.421-422 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
- Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
- Die Eichenlaubträger 1940-1945, Deutsches Wehrkundearchiv, 2001
- Buxa, W., Weg und Schicksal der 11. Infanterie-Division, Nebel Verlag GmbH, Eggolsheim, Deutschland, 2004