212-та піхотна дивізія (Третій Рейх)

212-та піхотна дивізія розпочала формування 26 серпня 1939 у Мюнхені в VII-му військовому окрузі під час 3-ї хвилі мобілізації Вермахту. Хоча процес розгортання піхотної дивізії розпочався задовго до початку Другої світової війни — у лютому 1939 під командуванням генерал-майора В.Фрідріхса створювався штаб дивізії на основі частин Ландверу гарнізону Мюнхена.

Напередодні вторгнення німецьких військ до Польщі, дивізія була офіційно активована й укомплектувалися особовим складом в гау Мюнхен-Верхня Баварія й Байройт за територіальним принципом у складі 3 піхотних полків 3-х батальйонного складу, (316-й піхотний полк, Ландсберг-ам-Лех-Аугсбург; 320-й піхотний полк, Розенгайм-Інгольштадт й 423-й піхотний полк, Ландсгут-Нойбург) і 212-й артилерійський полк 4-х дивізійного складу. До штату 212-ї дивізії увійшли також розвідувальний, протитанковий, інженерний батальйони й решта частин і підрозділів підтримки та забезпечення.

Наприкінці серпня-початку вересня 1939 з'єднання передислокувалося на західний кордон Третього Рейху, де зосередилося у районах Баумгольдер, Саарбрюккен і Нойнкірхен та поздовж річки Неккар. У визначеному районі до початку травня 1940 року частини дивізії провадили підготовку до бойових дій та несли охорону прикордонної смуги з Францією на «Західному валі».

З початком Французької кампанії брала участь в окупації Люксембургу, потім у складі 36-го командування особливого призначення з 24 травня 1940 вела бої у ході наступу по території Бельгії біля Арлон, Віртон та французьких міст Лонгюїон, Дамвілле, Сен-Мієль, Коммерсі, Туль. В подальшому брала участь у боях поблизу Нансі та згодом, з 26 червня до 7 липня 1940 визначена для виконання завдань охорони таборів з військовополоненими французької армії. Після завершення кампанії на Західному фронті повертається до Німеччини. Формування дивізії дислокуються в Ларі, Фрайбурзі, Аугсбурзі, Розенгаймі, де з'єднання займається бойовою підготовкою.

5 березня 1941 дивізія отримує наказ на передислокацію на атлантичне узбережжя окупованої Франції. Незабаром усі підрозділи зосереджуються у Бретані в районі з центром у місті Ренн. Частини виконують завдання з охорони та оборони прибережної смуги в містечках Сен-Мало, Сен-Бріє, Дінан.

У травні 1941 212-та дивізія перекинута на південь Франції до містечок Мон-де-Марсан і Байонна, де займається охороною франко-іспанського кордону та тилу військ Вермахту на цій ділянці.

У складі 31-го командування особливого призначення дивізія знаходиться до жовтня 1941 року, коли через значні втрати в живій силі та техніки, що зазнала німецька армія на німецько-радянському фронті, отримала наказ на передислокацію до Східного фронту, в розпорядження групи армій «Північ» для посилення угруповання, що тримала блокаду Ленінграду.

З 21 жовтня, прибувши до Росії, в Гатчину, дивізія перейшла у підпорядкування XXXVIII-го армійського корпусу. У складі цього об'єднання 212-та дивізія перейшла до утримання визначеного рубежу на південному фасі блокованого Ленінграду поблизу Петродворця, Красного Села.

212-та піхотна дивізія бере активну участь у спробах наступу німецького Вермахту на обложене місто. У складі І-го армійського корпусу кинута на відбиття радянського контрнаступу 2-ї ударної армії на Волхові у лютому 1942, веде бої на річках Волхов та Тигода. В результаті активних дій розгромлена армія генерала А.Власова. Потім повернулася на попередні позиції на півдні Ленінграду, тримала оборону поблизу Оранієнбаума.

Протягом 1942–1943 років дивізія продовжує з іншими формуваннями Вермахту блокаду Ленінграду, утримуючи південні позиції навколо Оранієнбаумського плацдарму, бере участь у Красноборській операції, веде бойові дії на Чорній річці, поблизу Погост'я, Вороново, Лодва, згодом б'ється у боях за Мгу.

З кінця грудня 1943 року переходить у глуху оборону по річці Мга, але з початком стратегічного наступу радянських військ на цьому напрямку, під ударами Червоної армії разом з військами XXVI-го армійського корпусу з боями відступала на Тосно, Луга, Струги Красні, Псков, Острів. До вечора 21 січня 1944 року Мга була звільнена радянськими військами 67-ї армії Ленінградського фронту, яка вела переслідування відступаючих військ Вермахту. 212-та піхотна дивізія своїми активними діями затримала наступ супротивника, що дозволило основним силам німців закріпитися на рубежі вздовж Жовтневої залізниці.

Через серйозні втрати рештки з'єднання відведені у тилову смугу групи армій «Північ», де розбиті формування зосереджені у Верхньодвінську, Глибокому, Швянченісі та Укмерге. У процесі реабілітації та відновлення боєздатності прийнято рішення не формувати вдруге нову 212-ту піхотну дивізію, а передати вцілілі підрозділи до Імперської області Країна Варти на навчальний центр у Серадзі, де переформувати на фольксгренадерську дивізію.

17 вересня 1944 із залишків піхотної дивізії сформована 212-та фольксгренадерська дивізія Вермахту.

• генерал-майор Вальтер Фрідріхс (нім. Walter Friedrichs) (26 серпня — 15 вересня 1939);
• генерал-лейтенант Теодор Ендрес (нім. Theodor Endres) (15 вересня 1939 — 1 жовтня 1942);
• генерал-лейтенант Гельмут Рейманн (нім. Hellmuth Reymann) (1 жовтня 1942 — 1 жовтня 1943);
• генерал-майор Карл Коске (нім. Karl Koske) (1 жовтня 1943 — 1 березня 1944);
• генерал-лейтенант Франц Зенсфусс (нім. Franz Sensfuß) (1 березня — 17 вересня 1944).