Генрик Сухецький

Генрик Ігнацій Сухецький
пол. Henryk Ignacy Suchecki
Народився 1811(1811)
Переспа
Помер 3 липня 1872(1872-07-03)
Краків
Поховання Краків
Місце проживання Львів, Прага, Краків
Країна
Національність поляк
Діяльність філолог
Alma mater Львівський університет
Галузь лінгвіст
Заклад Ягеллонський університет
Посада завідувач кафедри
Звання професор
Ступінь доктор
Батько Ян Сухецький
Мати Юстина Сухецька
У шлюбі з Пелагея Хшонстовська
Діти Мирослав Сухецький

Ге́нрик Ігна́цій Сухе́цький гербу «Порай» (пол. Henryk Ignacy Suchecki herbu Poraj; 1811(1811), Переспа, нині Сокальського району 3 липня 1872, Краків) польський філолог, педагог, автор підручників, професор Карлового та Ягеллонського університетів.

Біографічні дані

Генрик народився в сім'ї орендаря Яна та Юстини (в дівоцтві Жураковська) Сухецьких. З 1819 року навчався в початковій школі та німецькомовній гімназії в Перемишлі. З часом Ян Сухецький зубожів, і від четвертого гімназіального класу Генрик мусив заробляти на прожиття репетиторством. З 1824 року він старався вдосконалювати польський правопис і добирати поправні відповідники замість запозичених слів, а 1828 року зацікавився стилістикою.

Здобувши середню освіту 1833 року, Генрик вивчав філологію у Львівському університеті. 1834 року вступив у свіжозасноване львівське «Товариство старожитностей» («Towarzystwo Starożytności»), яке очолював Кароль Шайноха[1]. Цю нелегальну молодіжну організацію того ж року розігнала поліція. У 1835-му Сухецький закінчив навчання в університеті й тринадцять років працював приватним учителем у багатих родинах. У 1838—1840 роках він був членом Польського демократичного товариства[2]. На початку 1840-х Сухецький дійшов висновку, що порівняльне мовознавство може стати дуже дієвим засобом правильного, природного розвитку польської мови й очистити її від галіцизмів та численних германізмів. Увесь цей час він ретельно студіював цю науку, орієнтуючись на праці Франца Боппа, й водночас вивчав слов'янські мови, особливо ж церковнослов'янську (з праць Йосефа Добровського та Франя Міклошича). Велику увагу приділив також литовській мові. З 1846 року він вивчає санскрит та інші індоарійські мови, зокрема синдську. У 1860-х він ознайомився з азами різних тюркських і семіто-хамітських мов. 1846 року Сухецький подав свою кандидатуру на посаду професора польської мови та літератури у Львівському університеті, звільнену після відходу Миколая Михалевича, а у 1848-му заснував свій часопис «Polska gazeta powszechna», яка виходила кілька місяців.

Того ж року він знову залучився до соціальної та політичної діяльності («Львівська слов'янська читальня»). Сухецький співпрацював, серед інших, із Яном Захаріясевичем та Карлом Відманом — редакторами радикального львівського журналу «Поступ» («Postęp»). У жовтні 1848 року він брав участь у засіданнях Центральної національної ради. У той час Сухецький опублікував перші підручники польської мови для початкових шкіл. У 1849—1851 роках він студіював славістику у Віденському університеті, слухав лекції Франя Міклошича. Зустрівшись з міністром освіти графом Леопольдом фон Тун-унд-Гогенштайном (саме тоді тривала реформа в системі освіти), Сухецький спитав про можливість заснування кафедри порівняльної лінгвістики в Кракові або Львові. Тун послався на брак коштів і запропонував очолити кафедру літератури в Ягеллонському університеті. Сухецький відмовився й натомість порадив вибрати на цю посаду когось із таких літераторів, як Адам Міцкевич, Юзеф Богдан Залеський, Казимир Владислав Вуйцицький, Юзеф Коженьовський і Юзеф Ігнацій Крашевський. Відмовився також працювати завідувачем кафедри в Оломоуці[3].

1851 року Сухецький став учителем польської та німецької мов у нововідкритій Другій домініканській гімназії у Львові. Кілька років він брав участь у роботі двох комісій, які розглядали запропоновані підручники для початкових шкіл та гімназій. За цю діяльність дістав урядову відзнаку від міністерства освіти та конфесій. У той час він опублікував три підручники польської граматики, які були рекомендовані для використання в галицьких школах, а згодом — у Познанському воєводстві. Сухецький писав ці підручники, використовуючи доробок своїх попередників, але насамперед на основі власних досліджень польської мови. За підручник «Nauka języka polskiego na 3 kursy rozłożona» 23 липня 1849 року він став членом-кореспондентом Краківського наукового товариства. Завдяки книжці Сухецького «Gramatyka języka epoki Piastów i Jagiellonów aż do Marcina Bielskiego» 1856 року міністр освіти Австро-Угорщини передав Сухецькому через цісарського намісника в Галичині графа Голуховського запрошення очолити кафедру польської мови та літератури в Карловому університеті, причому із заувагою, що сам міністр був би радий бачити вченого завідувачем кафедри у Кракові чи Львові. З указу цісаря навесні 1857-го Сухецький обійняв цю запропоновану посаду в Празі. Лекції читав польською мовою, викладав полоністику, порівняльну лінгвістику й санскрит — після того, як до Єни перебрався відомий орієнталіст Август Шлайхер.

У своїх працях Сухецький порівнював польську мову з індоєвропейськими, тюркськими та семітськими мовами. У 1858-му він став надзвичайним членом Королівського чеського товариства знань, а 1 січня 1859 року, як викладач санскриту, — дійсним членом Німецького орієнтального товариства в Лейпцигу та Галле. З 21 грудня 1860 року Сухецький — почесний член Познанського товариства друзів науки.

«Стисла граматика польської мови» Генрика Сухецького. 1857 рік.

У 1863 році Сухецький був агентом Національного уряду в Січневому повстанні.

1864 року вчений розпочав писати капітальну працю — підсумок своїх численних наукових розробок — під назвою «Umiejętna nauka języka polskiego». Праця мала складатися з двох розділів: «Osnowa do rodzimo-krytycznej, hisoryko-porównawczej gramatyki języka polskiego» і «Rodzimo-krytyczna, hisoryko-porównawcza gramatyka języka polskiego w kręgu sławiańszczyzny i w zakresie języków arskich, z poświatą rzucaną z obszarów języków kolebkowych». Вийшли друком тільки перші зшитки цієї праці. Написати й видати решту завадив брак часу та — передусім — коштів[4].

1865 року він, на запрошення одного з професорів варшавської Головної школи, подав свою кандидатуру на конкурс заміщення посади професора порівняльної лінгвістики слов'янських мов у цій школі. Цього ж року Відділ філософії й Академічний сенат у Празі подав рекомендацію наукових заслуг Сухецького міністрові освіти, й той листовно запропонував науковцеві керувати новоствореною кафедрою порівняльної лінгвістики слов'янських мов у Ягеллонському університеті, що в Кракові. Цю пропозицію прийнято. В цьому університеті він перший викладав порівняльну лінгвістику польською мовою й перший читав лекції про народну польську мову[1]. 19 листопада 1871 року Сухецький став членом-кореспондентом Товариства поморянських історії й археології в Штральзунді та Ґрайфенгаґені.

Велику увагу вчений приділяв правопису польської мови. Він виступав за те, щоб вивести із вжитку літери ó, é та х, йотувати слова на зразок im, у словах типу Francia замість ia писати ya. Генрик Сухецький зробив великий внесок у розвиток польського шкільництва в Галичині, в дидактику польської мови та в мовний вишкіл учителів. Його підручники граматики витримали кілька видань. Усе життя він плідно розвивав польську термінологію в різних галузях науки та техніки.

Генрик Сухецький мав дружину Пелагею із Хшонстовських і сина Мирослава (1843—1912), автора робіт у галузі мови та стенографії. Небожем Генрика Сухецького був Генрик Ревакович. 3 липня 1872 року Генрик Сухецький, важко хворий на печінку, помер, перед тим дочитавши до кінця курс лекцій в семестрі. Дуже скромний і малолюдний похорон відбувся 5 липня[5].

Наукові праці

  • Niektóre uwagi o pisowni (w Bibl. Zakł. Ossolińskich), 1848, zesz. II
  • Nauka języka polskiego na 3 kursy rozłożona. — Lwów, 1849
  • Zwięzła nauka języka polskiego dla uczącej się młodzi. — Lwów, 1849
  • Krótka nauka języka polskiego dla początkującej młodzi. — Lwów, 1849
  • Ustęp z lingwistyki porównawczej. — Lwów, 1851
  • Zwięzła gramatyka polska, kurs wyższy. Wyd. II, przerobione, Lwów, 1853. — Wyd. III, Lwów, 1856. — Wyd. IV, przerobione i pomnożone, Praga, 1859
  • Zwięzła gramatyka polska, kurs niższy. Wyd. II, przerobione, Lwów, 1853. — Wyd. III, Lwów, 1854. — Wyd. IV, Praga, 1857. — Wyd. V, Praga, 1859
  • Przegląd form gramatycznych języka staropolskiego. — Lwów, 1855 (неправомірно виданий і поміщений у «Wypisy Polskie», 1857)
  • Wypisy polskie: dla użytku klass wyższych w CK szkołach gimnazyalnych. — Lwów, 1857
  • Gramatyka języka epoki Piastów i Jagiellonów aż do Marcina Bielskiego
  • Ułamki głagolickie prazkie z 2giej połowy IX lub 1szej X wieku. Zbiór «Czas», zesz. XIX. — Kraków, 1857
  • Wycieczka w ziemię Strabonowych i Tacytowych Swewów o języku najbliższym polskiemu w dzisiejszych Niemczech północnych po za Ejderę, po Ren i Men.
  • Nástin dějin písemnictví Polákův / sepsal Jindřich Suchecki. — Praha, 1858
  • Umiejętna nauka języka polskiego. — Praga (не раніш як 1864, вийшло кілька зшитків)
  • Budowa języka polskiego pojaśniona wykładem historyczno-porównawczym w zakresie indo-europejskim i w kręgu sławiańszczyzny. Zeszyt I. — Praga, 1868 roku.
  • Modlitwy Wacława: zabytek mowy staropolskiéj odkryty przez Aleksandra Przezdzieckiego. — Kraków, 1871
  • Zagadnienia z zakresu języka polskiego wywodem lingwistycznym i filologicznym. — Kraków, 1871

Джерела

  • Tygodnik Wielkopolski; czasopismo naukowe, literackie i artystyczne 1872.09.07 Nr36
  • Tygodnik Wielkopolski; czasopismo naukowe, literackie i artystyczne 1872.09.14 Nr37
  • Tygodnik Wielkopolski; czasopismo naukowe, literackie i artystyczne 1872.09.21 Nr38
  • Österreichisches Biographisches Lexikon (електронна версія)

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.