Генрик Яцковський

Народився 8 серпня 1834 року в Яблові біля міста Старогард-Ґданський. Був четвертою наймолодшою дитиною Яцка Яцковського і Констанції з дому Ґромбчевських.

Гімназійні студії розпочав у Браневі, а закінчив у Хелмні. Склав матуру в 1853 році в Гданську. Вивчав право у Берлінському університеті, але після двох років перейшов до Вроцлава, де слухав викладів методології і німецького права. 1856 році розпочав богословські студії в Римі в Папському Григоріанському університеті, а закінчив у духовній семінарії в Пельпліні. 8 квітня 1860 року отримав священичі свячення з рук єпископа Яна Марвіча. Після висвячення працював у м. Битів, де збудував церкву[2]. 3 січня 1862 року за згодою свого єпископа вступив до Товариства Ісуса.

У 1865—1870 роках брав участь у місіях у Сьремській землі. Після його місійних наук масово наверталися залежні від алкоголю, через що йому навіть дали прізвисько «молот на пияків»[3]. У 1871—1877 роках був ректором колегії єзуїтів і магістром новіціату в Старій Весі. 1878—1880 — працював серед греко-католиків Підляшшя, розсіяних після ліквідації Холмської унійної єпархії (1875), 18 місяців відсидів у російській в'язниці[2]. 1880—1881 — ректор у Кракові (з 1880 був сповідником Андрея Шептицького[4]), 1881—1887 — провінціал єзуїтів у Галичині. У цей період на просьбу папи Лева ХІІІ посприяв проведенню Добромильської реформи василіян, зокрема, як провінціал, призначав підпорядкованих йому священиків і братів на служіння у василіянських монастирях, які приступали до реформи. 1882—1887 — був також т. зв. візитатором василіян. Як апологію реформи у часописі «Przegląd Powszechny» написав статтю «Bazylianie i reforma dobromilska», видану згодом окремою брошурою (Краків 1884).

У період свого провінціальства відкрив єзуїтські станиці в Станиславові (1883) і Чернівцях (1885), підтримував єзуїтські місії в Румунії, Африці і серед емігрантів у Америці[2]. Разом із о. Мар'яном Моравським у 1883 році заснував науково-виховний заклад отців єзуїтів у Хирові.

Ректор у Хирові (1887—1891), настоятель резиденції св. Варвари у Кракові (1893—1896) і Цешині (1902—1904). У 1894 році влада Галичини висунула кандидатуру о. Яцковського на Краківське єпископство, але він відмовився від цієї гідності[2].

Засновник часописів «Misje Katolickie» і «Przegląd Powszechny».

Помер у Хирові 6 травня 1905 року.

• Jackowski Henryk Nostitz // Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy 1564—1995, Oprac. Ludwik Grzebień i inni. — Kraków 2004. — S. 234.