Колегія єзуїтів і каплиця святого Йосифа

Колегія єзуїтів і каплиця святого Йосифа Обручника була була закладена 1 серпня 1883 на підвищенні біля села Буньковичі на південь від міста Хирів Старосамбірського району Львівської області. Занесені до Реєстру пам'яток України місцевого значення за охоронним номером 2534-м

Колегія єзуїтів і каплиця святого Йосифа Обручника
Колегія єзуїтів. До 1939
49°31′36″ пн. ш. 22°51′00″ сх. д.
Розташування  Україна, Львівська область, Хирів
Архітектор Антон Лущкевич
Засновник єзуїти
Початок будівництва 1883
Кінець будівництва 1886
Відбудовано 1904 добудова нового крила
Стиль неоренесанс
Належність ПЦУ
Адреса Львівська область, Старосамбірський район, м. Хирів, вул. Б. Хмельницького 40
Колегія єзуїтів і каплиця святого Йосифа (Україна)
 Колегія єзуїтів і каплиця святого Йосифа у Вікісховищі

Історія

Проєкт колегіуму А. Лушкевича з нереалізованим костелом у дворі. Рис. Р. Меус. до 1884
Вигляд колегіуму. Літографія. 1890
Сучасний вигляд

Ректор тернопільського навчального закладу єзуїтів о. Мар'ян Іґнацій Моравський (1880-1884) запропонував закласти новий навчальний заклад ордену єзуїтів, на що був готовий дати частину коштів. Провінціал Генрик Яцковський обґрунтував у листі від 15 серпня 1883 необхідність створення ще одного закладу єзуїтів поза Тернополем через близькість кордону, відносну дорожнечу проживання, неможливість розширення існуючої установи. Генерал чину затвердив план створення нового закладу у квітні 1882. Після декількамісячних подорожей була віднайдено місце біля Хирова. Після цього виконали складну операцію з купівлі за 60.000 ринських ґрунтів у Францішка Топольницького, який незадовго до того купив їх у графа Олександра Мнішка. В Самборі 16 березня 1883 ґрунти купило 5 фіктивних покупців, котрі 22 жовтня 1890 відпродали їх американцеві Якову Фаган, а той продав її легатові єзуїту. незважаючи на це виникли певні правові питання і лише 10 липня 1910 ґрунти перейшли до єзуїтів.

Проєкт колегії виконав архітектор з Львова Юзеф Каетан Яновський, який у грудні 1882 відхилили у Кракові, як і проєкт Михайла Фехтера. Провінціал Яцковський замовив проєкт у краківського архітектора Антона Лущкевича, який розробив проєкт краківського закладу єзуїтів. Архітектору допомагали у розробці проєкту о. Франц Габеніхт і Раймонд Меус. Проєкт відіслали до Риму, де генеральний вікарій Антоніо Андерлегі його розкритикував через розміщення каплиці, велику кількість входів, велику довжину корпусу, намір поетапного будівництва. Незважаючи на це 1 серпня 1883 заклали наріжний камінь будівлі. За будовою наглядали від імені автора Р. Меус, В. Островський. Після смерті 1886 Лушкевича роботи очолив Ян Закровський з Тернополя.

За перший рік збудували мури 1 поверху першої черги колегіуму, 1884 завершили будівництво першої черги і заклали фундаменти другої, 1885 завершили південно-західне та ліве крила колегії, 1886 завершено обидва крила колегії, 1887 завершено середню частину фасадного крила, що дозволило сформувати внутрішнє подвір'я колегії (86 м × 88 м). 1888 завершили ліве фасадне крило, а 1889 праве. Ще до завершення будівництва 1886 до Хирова перенесли з Тернополя колегіум єзуїтів та філософське відділення з колегіуму у Старому Селі, що згорів. Через недбалість робітника у березні 1890 пожежа значно пошкодила будівлю у Хирові, через що весь 1891 пішов на її відновлення. Замість окремої каплиці по плану Лушкевича пристосували велике приміщення переднього крила, долучивши до нього коридор у вигляді бічної нави. Оздоблення виконав о. Б. Сагадин. вчитель рисунку. У каплиці встановили п'ять вівтарів з головним Св. Йосифа.

Згідно фундації о. Юзефа Ставицького 1904 біля південно-східного наріжника колегіуму віце-ректор Максиміліан Кегльсдорфер почав будувати нове крило з каплицею за проєктом професора Львівської політехніки Едгара Ковача, а будівництво виконував Іван Левинський. Наріжний камінь заклали у травні 1904, а 25 вересня освятили наріжний камінь під головний вівтар. Нове крило завершили весною 1905, а на час освячення каплиці у грудні 1906 ще тривали оздоблювальні роботи. Пластичний декор виконав Войцех Пєчонка, мозаїки фабрика Желенського з Кракова, фігуру до головного вівтаря італієць Цезаре Аурелі, фігуру Ісус з дітьми для головного фасаду Антон Попель.

Якщо бої світової війни оминули будівлі, то в ході польсько-української війни вона декілька разів переходила з рук в руки і була сильно пошкоджена артилерійським обстрілом 14 травня 1919. Каплицю 1925 розписали, 1937 надбудували сходову клітку біля їдальні вежею обсерваторії. Крім водогону з джерельною водою (1913), млина, пекарні, парової пральні, інфекційного шпиталю, друкарні, слюсарної і столярної майстерень, з 1923 збудували власну електростанцію.

у вересні 1939 на декілька днів Хирів зайняли німці, після чого залишили його союзникам з СРСР. Єзуїтів було вигнано із будівель, де будівлю перетворили на казарми, каплицю на клуб, де на карнизі встановили дошки для перекриття склепіння. Було усунуто фігури з вівтарів, спалено образи, вирубано дерева парку і звіринцю, бібліотеку вивезли до Дрогобича, де її сліди загубились. За німецької окупації тут був табір військовополонених 1941, військовий шпиталь (початок 1943), наприкінці 1943 було відновлено діяльність колегіуму. У час боїв серпня 1944 вигоріло південно-східне крило. За доби СРСР будівлю зайняло військо. Тут розмістили бригаду ВПС, для якої біля будівлі збудували гаражі, склади тощо У каплиці було облаштовано їдальню. Замість зруйнованого крила звели прибудови (1979-1983). Військові перебували у будівлі до 2003 після чого весь комплекс стоїть покинутим. Каплицю 1996/2001 передали віруючим УАПЦ. У 2013 було оголошено про намір облаштувати у будівлях Східноєвропейський колегіум, відпочинково-розважальний комплекс.

Колегіум

Триповерхова будівля колегіуму збудована навколо центрального двору. Фасадне 172 метрове північно-східне крило виступає за лінію квадрату корпусу і з лівої сторони до добудоване крило завдовжки 57 м з тринавовою каплицею, збудованої паралельно фасадному крилу. Південно-західний корпус колегії має планування з центральним розміщенням коридору посеред навчальних приміщень, у решті виконане одностороннє розміщення приміщень з розміщенням коридорів хрестовими склепіннями з сторони двору. Сходові клітки розміщено у наріжниках будівлі та посеред корпусів у ризалітах. У залах їдальні, театральній, актовій склепіння підтримували чавунні колони. Колегіум діяв під девізом — «DEO, PATRIAE, AMICITAE» (укр. Служи Богу, Вітчизні, приятелям). По осі фасадного крила розміщена в'їздова брама. Зовні нижній ярус фасадного корпусу та корпусу біля каплиці декоровано стрічковим рустом, веррхні яруси розчленовано пілястрами, а вікна нижнього ярусу завершено прямими і лучковими сандриками, вікна верхнього ярусу отримали профільоване обрамлення. Решта стін корпусів гладка з простим обрамленням вікон.

Після виведення військ покинуті і занепалі корпуси колегіуму потребують значних коштів для відновлення. Великою проблемою є залишки будівель часів СРСР, що повністю нівелюють розміщення, колишнє оточення колегіуму, що займало 70 морґів парку, 8 морґів спортивних майданчиків, 500 морґів поля і лісу, 4 тенісні корти,

Каплиця

Інтер'єр каплиці колегіуму. Стан до 1925
Сучасний вигляд каплиці

Прямокутна тринавова, семипряслова каплиця орієнтована на південний-схід. Гололвна нава спереду видовжена на одне прясло музичного хору. Поруч на місці видовженої правої нави встановлена вежа. Стовпи аркад поміж навами декоровано пілястрами. які і стіни пресвітерія розмальвані під штучний мармур. Склепіння розписане рослинним орнаментом і декорованою стюкковою ліпниною листя, що формує круглі та восьмисторонні поля. У них 1925 Карл Машковський з учнями виконав розписи — Бог-Отець, Ісус Христос, Успіння Богородиці. На склепінні апсиди серед фігурних орнаментів виконано з мозаїчні погруддя Євангелістів, медальйони з зображеннями Св. Станіслава Костки, св. Андрія Боболи. У каплиці встановили вівтарі: головний стюковий св. Йосифа Обручника з мозаїчними елементами (проєкт Е. Ковача, ліпнина Цезаре Ауреліо, 1907-1909); у лівій наві стюковий св. Казимира (проєкт Е. Ковача, 1906); у правій наві вівтар Найсв. Діви Марії з барельєфом Діви Марії Непорочної; вівтар Серця Ісуса з старої каплиці (1891); дерев'яний вівтар з Тернополя з образом св. Ігнатій Лойола; неоманьєристичний вівтар Серця Ісуса фундації Гелени Бромільської (1907); вівтар св. Яна Канти (роботи Йозефа Рилко, 1918); вівтар св. Хреста з барельєфом Ісус Розіп'ятий; вівтар з барельєфом Матір Божа.

На початку ХХІ ст. розпочалось відновлення каплиці і пристосування її для літургії.

Див. також

Джерела

  • Koscioly i klasztory rzymskokatolickie dawnego wojewodstwa ruskiego. — Krakow, 1997. — T. 5. — S. 41—66. (пол.)
  • ks. Niemiec Jan. Zakład Naukowo-Wychowawczy OO. Jezuitów w Chyrowie 1886—1939. — Rzeszów—Kraków, 1998. (пол.)
  • Słownik biograficzny wychowanków Zakładu Naukowo-Wychowawczego OO. Jezuitów w Chyrowie, 1886—1939. — Kraków, 2000. (пол.)
  • Żurek Maciej. Zakład Naukowo-Wychowawczy OO. Jezuitów w Chyrowie 1886—1939, Papieska Akademia Teologiczna, Wydział Historii Kościoła. (пол.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.