Колегія єзуїтів і каплиця святого Йосифа

Проєкт колегіуму А. Лушкевича з нереалізованим костелом у дворі. Рис. Р. Меус. до 1884

Вигляд колегіуму. Літографія. 1890

Сучасний вигляд

Ректор тернопільського навчального закладу єзуїтів о. Мар'ян Іґнацій Моравський (1880-1884) запропонував закласти новий навчальний заклад ордену єзуїтів, на що був готовий дати частину коштів. Провінціал Генрик Яцковський обґрунтував у листі від 15 серпня 1883 необхідність створення ще одного закладу єзуїтів поза Тернополем через близькість кордону, відносну дорожнечу проживання, неможливість розширення існуючої установи. Генерал чину затвердив план створення нового закладу у квітні 1882. Після декількамісячних подорожей була віднайдено місце біля Хирова. Після цього виконали складну операцію з купівлі за 60.000 ринських ґрунтів у Францішка Топольницького, який незадовго до того купив їх у графа Олександра Мнішка. В Самборі 16 березня 1883 ґрунти купило 5 фіктивних покупців, котрі 22 жовтня 1890 відпродали їх американцеві Якову Фаган, а той продав її легатові єзуїту. незважаючи на це виникли певні правові питання і лише 10 липня 1910 ґрунти перейшли до єзуїтів.

Проєкт колегії виконав архітектор з Львова Юзеф Каетан Яновський, який у грудні 1882 відхилили у Кракові, як і проєкт Михайла Фехтера. Провінціал Яцковський замовив проєкт у краківського архітектора Антона Лущкевича, який розробив проєкт краківського закладу єзуїтів. Архітектору допомагали у розробці проєкту о. Франц Габеніхт і Раймонд Меус. Проєкт відіслали до Риму, де генеральний вікарій Антоніо Андерлегі його розкритикував через розміщення каплиці, велику кількість входів, велику довжину корпусу, намір поетапного будівництва. Незважаючи на це 1 серпня 1883 заклали наріжний камінь будівлі. За будовою наглядали від імені автора Р. Меус, В. Островський. Після смерті 1886 Лушкевича роботи очолив Ян Закровський з Тернополя.

За перший рік збудували мури 1 поверху першої черги колегіуму, 1884 завершили будівництво першої черги і заклали фундаменти другої, 1885 завершили південно-західне та ліве крила колегії, 1886 завершено обидва крила колегії, 1887 завершено середню частину фасадного крила, що дозволило сформувати внутрішнє подвір'я колегії (86 м × 88 м). 1888 завершили ліве фасадне крило, а 1889 праве. Ще до завершення будівництва 1886 до Хирова перенесли з Тернополя колегіум єзуїтів та філософське відділення з колегіуму у Старому Селі, що згорів. Через недбалість робітника у березні 1890 пожежа значно пошкодила будівлю у Хирові, через що весь 1891 пішов на її відновлення. Замість окремої каплиці по плану Лушкевича пристосували велике приміщення переднього крила, долучивши до нього коридор у вигляді бічної нави. Оздоблення виконав о. Б. Сагадин. вчитель рисунку. У каплиці встановили п'ять вівтарів з головним Св. Йосифа.

Згідно фундації о. Юзефа Ставицького 1904 біля південно-східного наріжника колегіуму віце-ректор Максиміліан Кегльсдорфер почав будувати нове крило з каплицею за проєктом професора Львівської політехніки Едгара Ковача, а будівництво виконував Іван Левинський. Наріжний камінь заклали у травні 1904, а 25 вересня освятили наріжний камінь під головний вівтар. Нове крило завершили весною 1905, а на час освячення каплиці у грудні 1906 ще тривали оздоблювальні роботи. Пластичний декор виконав Войцех Пєчонка, мозаїки фабрика Желенського з Кракова, фігуру до головного вівтаря італієць Цезаре Аурелі, фігуру Ісус з дітьми для головного фасаду Антон Попель.

Якщо бої світової війни оминули будівлі, то в ході польсько-української війни вона декілька разів переходила з рук в руки і була сильно пошкоджена артилерійським обстрілом 14 травня 1919. Каплицю 1925 розписали, 1937 надбудували сходову клітку біля їдальні вежею обсерваторії. Крім водогону з джерельною водою (1913), млина, пекарні, парової пральні, інфекційного шпиталю, друкарні, слюсарної і столярної майстерень, з 1923 збудували власну електростанцію.

у вересні 1939 на декілька днів Хирів зайняли німці, після чого залишили його союзникам з СРСР. Єзуїтів було вигнано із будівель, де будівлю перетворили на казарми, каплицю на клуб, де на карнизі встановили дошки для перекриття склепіння. Було усунуто фігури з вівтарів, спалено образи, вирубано дерева парку і звіринцю, бібліотеку вивезли до Дрогобича, де її сліди загубились. За німецької окупації тут був табір військовополонених 1941, військовий шпиталь (початок 1943), наприкінці 1943 було відновлено діяльність колегіуму. У час боїв серпня 1944 вигоріло південно-східне крило. За доби СРСР будівлю зайняло військо. Тут розмістили бригаду ВПС, для якої біля будівлі збудували гаражі, склади тощо У каплиці було облаштовано їдальню. Замість зруйнованого крила звели прибудови (1979-1983). Військові перебували у будівлі до 2003 після чого весь комплекс стоїть покинутим. Каплицю 1996/2001 передали віруючим УАПЦ. У 2013 було оголошено про намір облаштувати у будівлях Східноєвропейський колегіум, відпочинково-розважальний комплекс.

• 
  Південно-західна стіна внутрішнього двору з в'їзною брамою. 1911
• 
  Притміщення їдальні. Початок ХХ ст.
• 
  Приміщення театральної зали. Початок ХХ ст.
• 
  Каплиця з сходу. Поштівка. 1906-1910
• 
  Нове крило і каплиця. Поштівка. 1911

Триповерхова будівля колегіуму збудована навколо центрального двору. Фасадне 172 метрове північно-східне крило виступає за лінію квадрату корпусу і з лівої сторони до добудоване крило завдовжки 57 м з тринавовою каплицею, збудованої паралельно фасадному крилу. Південно-західний корпус колегії має планування з центральним розміщенням коридору посеред навчальних приміщень, у решті виконане одностороннє розміщення приміщень з розміщенням коридорів хрестовими склепіннями з сторони двору. Сходові клітки розміщено у наріжниках будівлі та посеред корпусів у ризалітах. У залах їдальні, театральній, актовій склепіння підтримували чавунні колони. Колегіум діяв під девізом — «DEO, PATRIAE, AMICITAE» (укр. Служи Богу, Вітчизні, приятелям). По осі фасадного крила розміщена в'їздова брама. Зовні нижній ярус фасадного корпусу та корпусу біля каплиці декоровано стрічковим рустом, веррхні яруси розчленовано пілястрами, а вікна нижнього ярусу завершено прямими і лучковими сандриками, вікна верхнього ярусу отримали профільоване обрамлення. Решта стін корпусів гладка з простим обрамленням вікон.

Після виведення військ покинуті і занепалі корпуси колегіуму потребують значних коштів для відновлення. Великою проблемою є залишки будівель часів СРСР, що повністю нівелюють розміщення, колишнє оточення колегіуму, що займало 70 морґів парку, 8 морґів спортивних майданчиків, 500 морґів поля і лісу, 4 тенісні корти,

Інтер'єр каплиці колегіуму. Стан до 1925

Сучасний вигляд каплиці

Прямокутна тринавова, семипряслова каплиця орієнтована на південний-схід. Гололвна нава спереду видовжена на одне прясло музичного хору. Поруч на місці видовженої правої нави встановлена вежа. Стовпи аркад поміж навами декоровано пілястрами. які і стіни пресвітерія розмальвані під штучний мармур. Склепіння розписане рослинним орнаментом і декорованою стюкковою ліпниною листя, що формує круглі та восьмисторонні поля. У них 1925 Карл Машковський з учнями виконав розписи — Бог-Отець, Ісус Христос, Успіння Богородиці. На склепінні апсиди серед фігурних орнаментів виконано з мозаїчні погруддя Євангелістів, медальйони з зображеннями Св. Станіслава Костки, св. Андрія Боболи. У каплиці встановили вівтарі: головний стюковий св. Йосифа Обручника з мозаїчними елементами (проєкт Е. Ковача, ліпнина Цезаре Ауреліо, 1907-1909); у лівій наві стюковий св. Казимира (проєкт Е. Ковача, 1906); у правій наві вівтар Найсв. Діви Марії з барельєфом Діви Марії Непорочної; вівтар Серця Ісуса з старої каплиці (1891); дерев'яний вівтар з Тернополя з образом св. Ігнатій Лойола; неоманьєристичний вівтар Серця Ісуса фундації Гелени Бромільської (1907); вівтар св. Яна Канти (роботи Йозефа Рилко, 1918); вівтар св. Хреста з барельєфом Ісус Розіп'ятий; вівтар з барельєфом Матір Божа.

На початку ХХІ ст. розпочалось відновлення каплиці і пристосування її для літургії.

• Колегіум єзуїтів

• Koscioly i klasztory rzymskokatolickie dawnego wojewodstwa ruskiego. — Krakow, 1997. — T. 5. — S. 41—66. (пол.)
• ks. Niemiec Jan. Zakład Naukowo-Wychowawczy OO. Jezuitów w Chyrowie 1886—1939. — Rzeszów—Kraków, 1998. (пол.)
• Słownik biograficzny wychowanków Zakładu Naukowo-Wychowawczego OO. Jezuitów w Chyrowie, 1886—1939. — Kraków, 2000. (пол.)
• Żurek Maciej. Zakład Naukowo-Wychowawczy OO. Jezuitów w Chyrowie 1886—1939, Papieska Akademia Teologiczna, Wydział Historii Kościoła. (пол.)

• Харчук Х. Р. Комплекс Культурно-освітнього закладу єзуїтської гімназії та конвікту в м. Хирові
• Хирів отримав шанс на сталий розвиток
• Хирів. Конвікт
• м. Хирів