Гіацинт граф фон Штрахвітц

Фон Штрахвітц поступив на службу в елітний підрозділ імперської армії, кірасирський полк Garde du Corps. Цей полк курирував особисто кайзер Вільгельм Другий. Військову освіту фон Штрахвітц отримав у військовій академії Берлін-Ліхтерфельде, де навчався разом з Манфредом фон Ріхтгофеном. Він проявив неабиякий талант і став прекрасним вершником, фехтувальником і атлетом. Штрахвітц був перспективним кандидатом на участь в Олімпійських Іграх 1916 року.

В 1914 фон Штрахвітца в званні лейтенанта в складі свого полку було відправлено на фронт. У вересні того ж року він брав участь у тижневому рейді французькими тилами. Рейд закінчився полоном в околицях Парижа, до того ж під час полону фон Штрахвітц був одягнений в цивільний одяг, за що французи винесли смертний вирок. Пізніше вирок було пом'якшено і 14 жовтня 1914 замінено на каторжні роботи в Кайенні (Французька Гвіана, Південна Америка), втім відправлення так і не відбулося — замість цього Штрахвітца через Монпельє та Ліон було переведено до в'язниці острова Іль-де-Ре, а звідти до Каркассонну, де його у важкому психічному та фізичному стані виявила комісія швейцарського Червоного Хреста. У 1918 р. його було відправлено до Швейцарію, а потім до Німеччини.

За короткий період служби до полону фон Штрахвітц за сміливість встиг отримати Залізний Хрест 1 класу і прізвисько «Verwegene Graf» («зухвалий граф»). Перебування у полоні сильно вплинуло на здоров'я графа і додому у 1918 році він повернувся зовсім хворим.

Після повернення на батьківщину фон Штрахвітц вступив до Freikorps (Фрайкора) — напіввійськової організації задля відновлення повоєнного порядку у Верхній Сілезії, проте тут його служба тривала недовго, оскільки дана територія після війни була віддана новоствореній Польщі. Але фон Штрахвітц опинився на службі в Рейхсвері у складі 7-го кавалерійського полку, який дотримувався старих традицій полків імперської армії.

У 1934 році фон Штрахвітц брав участь в армійських маневрах в районі Бреслау, де в сферу його інтересів потрапили дії моторизованих підрозділів.

У 1935 році фон Штрахвітц потрапив у новосформований 2-й танковий полк. Полк дислокувався в Айзенаху і згодом став кістяком майбутньої 1-ї танкової дивізії.

Був членом НСДАП (№ 1405562) і СС (№ 82.857)

У складі свого підрозділу граф взяв участь у Польській кампанії 1939 року як офіцер постачання танкової дивізії. Під час вторгнення до Франції служив в 1-му батальйоні 2-го танкового полку 1-ї танкової дивізії. В ході кампанії на Балканах командував 1-м батальйоном.

На початковій стадії німецького вторгнення в СРСР у 1941 році фон Штрахвітц командував 18-м танковим полком в складі 16-ї танкової дивізії, де він став популярним і авторитетним польовим командиром з відмінним тактичним досвідом і знаннями. Там до нього пристало інше прізвисько — Der Panzergraf («танковий граф»). Він брав участь у всіх важливих битвах початкового періоду боїв на Східному фронті, включаючи форсування Буга і в танковій битві біля Бродів-Дубно. В цей період фон Штрахвітц став відомий своєю зухвалою тактикою, застосування якої часто дозволяло його підрозділу завдавати великої шкоди противнику. За свої заслуги, в тому числі і за попередні кампанії, 25 серпня 1941 фон Штрахвітца було нагороджено Лицарським хрестом.

У 1942 році фон Штрахвітц отримав звання оберст-лейтенанта і разом зі своєю 16-ю танковою дивізією в складі 6-ї армії Паулюса брав участь в літній кампанії 1942 року, наступав на Сталінград. У боях в районі Калача його батальйон протягом 48 годин знищив 270 радянських танків. Під Сталінградом був поранений і евакуйований з передової, уникнувши незавидної долі, яка спіткала згодом 6-ту армію.

13 листопада 1942 за успішні бойові дії фон Штрахвітц отримав Дубове Листя до свого Лицарського Хреста.

Після повернення після поранення на фронт, фон Штрахвітц 1 січня 1943 отримав під своє командування танковий полк елітної танкової дивізії «Велика Німеччина». Третій батальйон його полку був озброєний новими важкими танками Panzer VI Tiger. 28 березня 1943 в ході важких боїв в районі Харкова полковника фон Штрахвітц було нагороджено Мечами до Дубового листя Лицарського Хреста.

Влітку 1943 року фон Штрахвітц взяв участь в операції «Цитадель», відомій також, як Курська битва. Після провалу операції німецькі війська були змушені відступити. Фон Штрахвітц показав себе вмілим командиром не тільки в наступі, а й в обороні. Він швидко розпізнавав цілі російської атаки і проводив кілька контратак у фланги і тил наступаючого противника. Фон Штрахвітц був визнаним експертом в облаштування протитанкових позицій і засідок і за короткий час знищив величезну кількість радянських танків.

У 1944 році фон Штрахвітц був переведений на північний фланг Східного фронту. 1 квітня 1944 він був представлений до звання генерал-майора і на короткий час став командиром 1-ї танкової дивізії.

15 квітня того ж року він став 11-ю людиною у Вермахті, нагородженою Діамантами до Мечів та Дубового листя Лицарського Хреста за бойові дії в районі Туккума та Риги. До того часу він вже командував усіма танковими силами Групи армій «Північ». Ці сили носили назву Panzerverband Graf Strachwitz (також відомої як Kampfgruppe Strachwitz) і влітку 1944 року вели успішні бойові дії в Литві. Так, 21 серпня 1944 фон Штрахвітцу вдалося, маючи всього 10 танків, з боєм взяти місто Туккум, знищивши за допомогою артилерійської підтримки з кораблів велику кількість радянських танків. Завдяки цьому з оточення вдалось вирватись 500-тисячному угрупуванню армій «Північ».

До кінця 1944 року фон Штрахвітц крім займаної командної посади був відповідальним за реорганізацію танкових і панцергренадерських частин.

Наприкінці 1944 року життя графа мало не обірвалася в результаті серйозної автомобільної аварії. Легкий всюдихід, на якому їхав фон Штрахвітц, втратив керування і з'їхав в кювет, кілька разів перекинувшись через дах. Його водій і ординарець загинули на місці. Граф отримав травму черепа, зламав кілька ребер, а також отримав множинні переломи рук і ніг. Лікарі пророкували йому довгий період перебування в госпіталі. Але завдяки величезній силі волі фон Штрахвітц вже через кілька тижнів повернувся на фронт і, будучи ще на милицях, розпочав формування та навчання спеціальної винищувальної бригади в Бад Кудова.

Ситуація на фронті для Німеччини все погіршувалася і погіршувалася. Фон Штрахвітц відійшов з боями через Чехословаччину до Баварії, де склав з себе командування і наказав всьому особовому складу здатися в полон західним союзникам. Він став військовополоненим американської армії.

Крім важкої аварії, за час Другої світової війни фон Штрахвітц був поранений 10 разів, у тому числі мав 2 осколкових поранень в голову.