Георгій Вилкович

Георгій Вилкович Чаликов — болгарський лікар, політик і дипломат. Міністр закордонних справ і релігій Болгарії (1881—1883), голова Державної ради Болгарії (1883).

Георгій Вилкович
болг. Георги Вълкович
Ім'я при народженні болг. Георги Вълкович Чалъков
Народився 1833
Едірне, Османська імперія
Помер 14 лютого 1892(1892-02-14)
Константинополь, Османська імперія
Країна  Болгарія
Національність болгари
Діяльність лікар, дипломат, політик, хірург
Знання мов болгарська і турецька
Членство Болгарська академія наук
Посада Список міністрів закордонних справ Болгарії, депутат Народних зборів Болгарії і Q25478413?
Партія Болгарська консервативна партія
Рід Q12298992?

У 60-х роках XIX століття був одним із провідних хірургів в Константинополі. Після визволення Болгарії від османського панування став одним із лідерів Консервативної партії. Був дипломатичним представником Болгарії в Османській імперії, де був убитий політичними супротивниками.

Життєпис

Народження та навчання

Георгій Вилкович народився в 1833 році в Едірне. Його батько походив з багатого і впливового роду Чаликовых з Копривштиці. Вилкович почав навчання в Пловдиві, а в 1857 році закінчив військово-медичне училище у Константинополі. Після закінчення училища працював хірургом і викладав у військово-медичному училищі.

Лікарська практика

У 1860—1863 роках спеціалізувався на хірургії в Парижі, а в 1865 році певний час служив головним лікарем центральної лікарні в Дамаску. У 1870—1871 роках працював директором константинопольський лікарні «Хайдар-паша». У 1872 році Вилкович вже мав чин полковника Османської армії.

З 1875 року член-кореспондент, а з 1884 року — дійсний член Болгарського літературного товариства, нині Болгарської академії наук. Під час сербсько-турецької війни в 1876 році очолював військовий госпіталь в Ниші та Софії. Після початку російсько-турецької війни в 1877 року Георгій Вилкович був інтернований в Дамаск, а після звільнення з армії повернувся до Болгарії[1].

Політична діяльність

У Болгарії Георгій Вилкович став одним з лідерів Консервативної партії. У 1879 році був обраний членом Установчих зборів і увійшов до групи з дванадцяти консерваторів, які відмовилися підписати Тирновську конституцію. Був обраний депутатом першого великого народного зібрання (1879) і третього народного зібрання (1882—1883). У 1879 році був призначений керівником Дирекції із сільського господарства, торгівлі та громадських будівель, а в 1881 році — директором поштової і телеграфної служби Східної Румелії. У період повноважень Баттенберга (1881—1883) був міністром закордонних справ і релігій і головою Державної ради (1883)[1].

Під час сербсько-болгарської війни 1885 року Георгій Вилкович був керівником військових госпіталів. У 1886 році служив директором Александрівської лікарні в Софії. У 1887 році був призначений дипломатичним представником Болгарії в Константинополі і залишався на цьому посту аж до самої смерті. Вилкович був одним з ініціаторів політики, що проводиться урядом Стефана Стамболова для поліпшення становища болгар в Османській імперії[1].

Убивство

12 (24) лютого 1892 року на Георгія Вилковича напали наймані вбивці Після цього він помер від ножового поранення в живіт два дні потому[2]. Похований у Пловдиві[1].

Примітки
  1. Ташев, Ташо. Министрите на България 1879—1999. — София: АИ «Проф. Марин Дринов» / Изд. МО, 1999. — ISBN 978-954-430-603-8 / 978-954-509-191-9. — С. 99 – 100
  2. Марков Г. Покушения, насилие и политика в България 1878—1947. — София: Военно издателство, 2003. — С. 48-52. — ISBN 954-509-239-4.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.