Георгіївська стрічка (акція)

В Україні поширенням георгіївських стрічок займаються активісти проросійських організації та заборонених радикальних угруповань. Серед яких партія «Родіна», «Російськомовна Україна», «Донецька республіка», «Донбаська Русь», «Севастополь-Крим-Росія» тощо. З цим пов'язане неоднозначне сприйняття акції громадянами України.

Патриляк Іван Казимирович, директор музею історії Київського університету, вважає: «Здавалося б, мета благородна — вшанувати пам'ять ветеранів війни, але насправді ця стрічка прив'язана вузлом до сьогоднішнього російського історичного наративу і пропагує цінності Великої вітчизняної війни і перемоги радянського народу.»[11]

Ярослав Макитра, політичний аналітик: «2005 року в Росії вперше стартував флешмоб „Георгіївська стрічка“. Щорічне, у квітні-травні, розповсюдження російської імперської символіки є тепер невід'ємною складовою кремлівської пропаганди. Саме 5 років тому, після втрати Грузії та провалу планів взяття під повний контроль України, Кремль розпочав підготовку реваншу. Одним із символів цього процесу, по суті, і стала георгіївська стрічка.»[12]

Анатолій Авдєєв, редактор інтернет газети «Сурма» «Певні кола в Москві та державні діячі вже достатньо давно і наполегливо відроджують культ „вождя всіх народів“ Сталіна, і „георгіївська стрічка“ є одним з елементів в процесі черговогго обожнення колись розвінчаного вождя та інструментом в тому процесі. Таким чином зв'язуються воєдино особа Сталіна, міф про велич СРСР і продовження славних традицій Російської імперії, як власне і сама імперська ідея в умах шовіністично налаштованих та простих росіян. Стрічку на лоба і розум відпочиває…»[13]

Олексій Гарань, історик, політолог: «Я розумію, коли ветерани виходять із радянськими орденами, і ми маємо їм низько вклонитися за їхній героїзм (як вклонитися і героям УПА). Але при чому тут георгіївська стрічка? Це ж і є якраз типово путінська політтехнологія.»[14]

В Росії висловлюються думки, що останнім часом акція організовується «зверху» і перетворена в «пропутінський флешмоб прокремлівських рухів і партій»[15][16][17][18][19][20][21], в зв'язку чим вона викликала бойкот з боку певної частини російського суспільства[20].

Досить часто в регіонах Росії організатором акції на місцевому рівні є політичні молодіжні рухи «Молода гвардія»[22][23] і «Наші»[24][25], а також Єдина Росія[26][27] при тому, що стрічку заборонено використовувати в політичних цілях з Кодексу акції[9].

Російський поет і публіцист Рубінштейн бачить у стрічках «спробу бюрократизації людської пам'яті»[28][29], сходячись на думці з журналістами радіостанції «Ехо Москви» Є. Кисельовим і А. Плющевим.[30][31][32]

Для агітації носіння стрічки зафіксовані випадки використання спаму.[31]

Міжнародна Інтернет-медіа компанія СУП повідомляє, що в Livejournal можна зустріти як прихильників, так і противників акції. Противники акції відмовляються брати участь, на їхню думку, в «кремлівських флеш-мобах», а також бачать неповагу до ветеранів у використанні незаслужено людьми орденського символу.[33]

Акція викликала широке розповсюдження даного символу і його неоднозначне використання.

• За інформацією радіостанції «Ехо Москви» стрічка використовується як доповнення до етикетки на пляшках горілки, її вішають на коньяк, на цінники, на собак, на старі німецькі машини. Оформляють в її кольорах вітрини стриптиз -клубів і туалетні кабінки.
• Крім того, критики акції вказують на історичні прецеденти того, коли Георгіївська стрічечка була цілком самостійною нагородою. Зокрема, в оборонв Севастополя в 1854—1855 роках кавалери Відзнаки Військового ордена, нагороджені Знаком, але не мали можливість у зв'язку з облогою міста отримати саму нагороду, носили на формі тільки Георгіївську стрічку, і це розцінювалося всіма як аналог нагороди. Під час Першої світової війни 1914—1918 років Георгіївські кавалери у російській армії також носили Георгіївську стрічку в зимовий час поверх борту шинелі.
• Крім того, відомий випадок, коли Георгіївська стрічка стала самостійною нагородою. У грудні 1914 року вона була вручена генерал-лейтенанту О. С. Лукомському за заслуги у проведенні мобілізації до вже наявних у нього ордену Св. Володимира 4-го ступеня. Таким чином, генерал Лукомський став кавалером унікальної нагороди — ордена Св. Володимира на Георгіївській стрічці. Це свідчить про те, що Георгіївська стрічка і сама по собі, без ордена, раніше розцінювалася в Росії як висока нагорода і в цьому світлі її носіння в іншій якості може бути неправомірно.
• В роки Другої світової війни георгієвськими хрестами нагороджували лише в російському корпусі, що воював на боці Третього Рейху.
• Для України, яка у часи Другої світової війни була об'єктом міжнародних конфліктів, полем бою, джерелом матеріальних ресурсів та людської маси, георгіївська стрічка не може однозначно вважатися національним символом.
• 2007 року у акцію благословив Патріарх УПЦ МП Алексій II.[34]

Поширення стрічок вперше проводилося навесні 2005-го а за участю молодіжного руху НАШІ, створеного незадовго до цього адміністрацією президента РФ.

Активісти роздавали стрічки біля станцій метро, торгових центрів або прив'язували їх на антени припаркованих автомобілів. Стрічка стала атрибутом урочистих заходів, традиційних зустрічей з ветеранами в школах столиці, святкових гулянь у багатьох містах РФ. Всього було поширено 800 тис. стрічок. Спонсорами акції виступили «Сьомий континент», «Лукойл» і ін

Активістка акції пов'язує стрічку російському ветерану. 2009 р.

З ініціативи інтернет-видання From-UA та Центру «Слов'янський світ» акція «Георгіївська стрічка» була вперше проведена в Україні.

Акція проходила майже по всіх країнах, де є російські діаспори. Вперше проводилася в Словаччині і Чехії.

Естонія заборонила згадувати в ЗМІ акцію «Георгіївська стрічка».[35]