Патріарх Московський і всієї Русі

Патріарший статус московським митрополитам надав 1589 року Вселенський Патріарх Єремія II Транос після піврічного утримання у Москві в неволі 1588 року[1]. Після свого арешту, патріарх задовольнив прохання московського царя Бориса Годунова про поставлення патріарха московської церкви. Константинопольський Собор 1590 року таке поставлення не визнав, і лише через три роки московити зуміли досягнути визнання. Собор у Константинополі 1593 року визнав Московського патріарха, а за церквою всі права автокефальної інституції. Більше того, на соборі була внесено правка у церковний диптих. Московський патріархат був вклинений між Єрусалимським і Грузинським патріархатами, і опинився замість логічного, згідно зі своєю появою і статусом шостого місця, на п'ятому. Першим Патріархом став святитель Іов (1589—1605).

1721 року патріархат був скасованний, замість нього Петро I, та наступні імператори Російської імперії призначали світських керівників над церквою — обер-прокурорів, які вирішували всі церковні справи та затверджували рішення Духовної колегії, що була згодом перейменована на Святійший Правительствующий Синод, — колегіальний орган вищої церковної влади, що призначався імператором і повністю був залежний від імператора всеросійського та поставленого ним обер-прокурора. В цей період фактично імперська православна церква була державною конторою (відомством), в якій відсутнє таїнство сповіді.

Патріаршество було відновлене на короткий період рішенням Всеросійського Помісного Собору 28 жовтня (11 листопада) 1917 року і протривало до смерті в 1925 році патріарха Тихона. Патріарх Тихон носив титул — «Патріарх Московський і всієї Росії» (рос. Патриарх Московский и всея России). Після його смерті патріарх не вибирався, а російська православна церква була фактично знищена.

Титул «Святійший Патріарх Московський і всієї Русі» прийнятий 1943 року патріархом Сергієм за пропозицією Сталіна. Доти патріарх носив титул «Московський і всієї Росії». Заміна Росії на Русь в титулі Патріарха пов'язана з тим, що з виникненням СРСР під Росією офіційно розумілася тільки РРФСР, тоді як експансія Московської Патріархії почала розповсюджуватися і на територію інших республік радянського Союзу.

Відповідно до Статуту Російської православної церкви, прийнятому в 2000 році, Святійший Патріарх Московський і всієї Русі «має першість честі серед епископата Російської православної церкви і підзвітний Помісному і Архієрейському соборам.. має піклуватися про внутрішній і зовнішній добробут Російської православної церкви і управляє нею спільно з Священним синодом, будучи його Головою». Патріарх скликає Архієрейські і Помісні собори і головує на них, а також несе відповідальність за виконання їхніх ухвал. Патріарх представляє Церкву в зовнішніх стосунках, як з іншими Церквами, так і зі світською владою. У його обов'язки входить підтримка єдності ієрархії РПЦ, видання (спільно з Синодом) указів про обрання і призначення єпархіальних архієреїв, він здійснює контроль за діяльністю архієреїв.

Відповідно до статуту, «зовнішніми відмітними знаками патріаршої гідності є білий кукіль, зелена мантія, дві панагії, великий параман і передносний хрест».

Патріарх Московський і всієї Русі є єпархіальним архієреєм Московської єпархії, що складається з міста Москви і Московської області, Священноархимандритом Свято-Троїцької Сергієвої лаври, управляє патріаршими подвір'ями по всій країні, а також так званими ставропигіальними монастирями, підлеглими не місцевим архієреям, а безпосередньо Московській Патріархії.

У Російській Церкві сан Патріарха дається довічно, і це означає, що до самої смерті патріарх зобов'язаний служити Церкві, навіть якщо він важко хворий або перебуває у вигнанні чи ув'язненні.

Далі вказано список патріархів СРСР, а згодом в Росії.

№	Портрет	Ім'я	Початок	Кінець	Примітки
11		Тихон	4 грудня 1917	7 квітня 1925	Перший патріарх після синодального періоду.
~		Митрополит Петро	12 квітня 1925	27 грудня 1936[2]	Місцеблюститель як митрополит Крутицький і Коломенський
~		Митрополит Сергій	27 грудня 1936[3]	12 вересня 1943	Місцеблюститель як митрополит Московський і Коломенський. В 1943 став патріархом.
12		Сергій	12 вересня 1943	15 травня 1944	В 1936—1943 — місцеблюститель.
13		Алексій I	4 лютого 1945	17 квітня 1970
14		Пимен	2 червня 1971	3 травня 1990
~		Митрополит Філарет	3 травня	7 червня 1990	Місцеблюститель як митрополит Київський і Галицький, Патріарший екзарх всієї України
15		Алексій II	7 червня 1990	5 грудня 2008
16		Кирило	1 лютого 2009		Чинний.

• м-т Макарий (Булгаков). История Русской церкви. Том 5. Отдел 1 // Учреждение патриаршества в России
• Протоиерей Лев Лебедев. Десять Московских патриархов
• М.А.Бабкин (21 січня 2009). Всероссийский выбор. НГ Религии. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 21 січня 2009.
• Патриархи Московские и всея Руси