Герард Водаж

Герард Водаж (пол. Gerard Wodarz; нар. 10 серпня 1913, Великі Гайдуки, Польща — пом. 8 листопада 1982, Хожув, Польща) — польський футболіст, лівофланговий нападник, гравець збірної Польщі, учасник чемпіонату світу 1936 року. Найкращий лівофланговий гравець в Польщі в 1930-х роках[1].

Герард Водаж
Герард Водаж
Особисті дані
Повне ім'я Герард Водаж
Народження 10 серпня 1913(1913-08-10)
  Великі Гайдуки, Польща
Смерть 8 листопада 1982(1982-11-08) (69 років)
  Хожув, Польща
Зріст 171 см
Вага 65 кг
Громадянство  Польща
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1926—1928 «Рух» (ВГ)
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1928—1939 «Рух» (ВГ) 183(51)
1939—1941 «Бісмаркгюттер» ?(?)
1945 РАФ Ньтон Ноттс ?(?)
1945—1946 «Фрейзербург» ?(?)
1946—1947 «Рух» (Х) ?(?)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1932—1939
1936		  Польща
Польща U-23		 28 (9)
3 (4)
Тренерська діяльність**
СезониКомандаМісце
1949
1950
1950—1954
1954—1978


1957—1958
1960—1961
1961		 «Унія» (Х)
«П'яст» (Гл)
«Гурнік» (З)
«Гурнік-мол» (З)
«Гурнік» (Св)
«Сталь» (З)
ЛТС (Лабеди)
«П'яст» (Гл)
«Унія» (Х)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Міжвоєнний період

Герард народився як громадянин Пруссії. Спочатку його ім'я мало німецьку орфографію й звучало як «Герхард». Після приєднання Східної Пруссії до Польщі отримав польське громадянство, а його ім'я було «полонізоване». У 1926 13-річний Водаж приєднався до клубу «Рух» (Великі Гайдуки), в якому виступав до 1939 року на позиції лівофлангового нападника. Мав репутацію спокійного, розважливого та домашнього чоловіка, тримався осторонь від гучних п'янок, які були нерідкістю в його клубі[2]. Вже у 21-річному віці завдяки стабільній грі став капітаном команди[3].

Разом з Теодором Петереком та Ернестом Віллімовським був найкращим нападником в історії польського вищого дивізіону. Особливо завдяки цим «трьом силезським королям» у період між 1933 і 1938 роком «Рух» був п'ять разів польським чемпіоном. Він відзначився 51-м голом у 183 матчах за «Рух».

З 1932 по 1939 рік його викликали 28 разів у національну збірну. Разом з нею він дійшов до півфіналу на Олімпійських ігор у Берліні 1936 року. На цьому турнірі відзначився 5-а голами. Загалом же футболці польської збірної забив 9 м'ячів. У 1938 році був учасником чемпіонату світу, який стартував з 1/8 фіналу. В єдиному для Герарда матчі на цьому турнірі польська збірна в додатковий час з рахунком 5:6 поступилася Бразилії[4]. Через три місяці був одним з гравців польської команди, яка на виїзді в Хемніці поступилася німцям з рахунком 1:4.

Під час Другої світової війни

В останній тиждень серпня 1939 року він був викликаний до польських збройних сил в рамках загальної мобілізації. За його словами, незабаром після вторгнення вермахту в Польщі 1 вересня 1939 року потрапив у німецький полон, але зумів втекти з Кракова під час транспортування в'язнів і повернутися до Верхньої Сілезії[5].

Після приєднання східної частини Верхньої Сілезії з Третім рейхом в жовтні 1939 року польське клубне керівництво «Руху» було заарештовано й замінено німцями, клуб трансформувався у німецьку команду «Бісмаркгюттер СВ» (БСВ). Жодній особі, яка вважала себе полякам, грати в ньому не дозволялося. Вже напередодні першого матчу нової команди на футбольне поле разом з Петереком та Вілімовським вийшов і Водаж, які щоб мати право грати за БСВ отимали німецький Фолькліст[6]. Німецька влада повернула йому ім'я «Герхард», а прізвище видозмінила на «Водасш» або «Влодасш».

У 1940 та 1941 роках виступав за збірну Гауліги Сілезія на Кубку земель Рейху[7]. У січні 1942 року був мобілізований до Вермахту, спочатку його частина базувалася в Лотарингії[8]. Під час відпустки на батьківщині виступав за БСВ в окремих матчах Гауліги Сілезії[9].

У ранзі обер-єфрейтора наприкінці серпня 1944 року був на Західному фронті в Провені, приблизно в 100 кілометрах на південний схід від Парижа, де потрапив у британський полон[8]. Згодом у своїх спогадах він зазначив, що втік з полону та приєднався до французьких партизанів. Потім був переданий французами до армії США як колишній громадянин Польщі. Американці в свою чергу видали його британському командуванню, яке координувало Військо Польське на Заході[10].

Післявоєнний період

Після завершення війни його підрозділ перевели до Шотландії, де прозахідне керівництво Польщі спочатку вичікувало подальшого розвитку політичної ситуації на батьківщині. Тут він знову грав у футбол, спочатку у військовій команді Королівських Повітряних Сил, а потім за футбольну команду міста Фрейзербург[11].

Восени 1946 року повернувся до Польщі, де знову виступав за «Рух» (Хожув). Як й інші провідні гравці з Верхньої Сілезії, змушений був виправдовуватися перед підконтрольним комауністам МГБ Польщі за свої виступи в німецьких клубах у роки Другої світової війни. Згідно з інформацією польських спортивних журналістів, яку Герард повідомив десятиліттям пізніше, у 1939 році під час полону він повідлмив німцям, що виступав у збірній Польщі з футболу. Після цього німецький офіцерв так сильно вдарив його в коліно, що Водаж три місяці змушений був провести в лікарні. Після повернення до Верхньої Сілезії він зумів знайти роботу лише після того, як отриав німецький Фолькліст. Він змушений був грати в футболу, оскільки потрібно було годувати сім'ю[12].

Вже в 1947 році, через рік після повернення до Хожува, завершив кар'єру футболіста. Навчався у Вищій школі фізичного виховання у Кракові. У 1949 році став головним тренером хожувського «Руху». Проте вже через рік переїхав до новоствореного «Гурніка» (Забже), з яким у 1952 році виборов путівку до Другої польської ліги. Через два роки завершив роботу в Забже. Потім без особливих успіхів тренував декілька команд з Верхньої Сілезії. У 1961 році протягом чотирьох місяців знову очолював хожувський «Рух». Також працював бугалтером.

Статистика виступів за збірну на турнірах
Турнір Сезон Матчів Перемог Нічиїх Поразок Голів
XI Літні Олімпійські ігри 1936 4 2 0 2 5
відбірковий турнір Чемпіонату світу з футболу 1938 2 1 0 1 0
Чемпіонат світу з футболу 1938 1 0 0 1 0

Досягнення

Література
  • Thomas Urban: Schwarze Adler, Weiße Adler. Deutsche und polnische Fußballer im Räderwerk der Politik. Verlag Die Werkstatt, Göttingen 2011, ISBN 978-3-89533-775-8.
  • Andrzej Gowarzewski: MISTRZOSTWA POLSKI. LUDZIE (1918-1939). 100 lat prawdziwej historii (1), Wydawnictwo GiA, Katowice 2017
  • Ryszard Wryk. Olimpijczycy Drugiej Rzeczypospolitej. — Poznań : Nauka i Innowacje, 2015. — С. 628-629. — ISBN 978-83-64864-22-3.

Примітки
  1. Wojciech Todur (19 квітня 2010). Legenda Ruchu Chorzów, jakiej dotąd nie znaliście (пол.). gazeta.pl. Процитовано 19 квітня 2010.
  2. Mecz, 24. Oktober 1990, s.28.
  3. Przegląd Sportowy, 8. Dezember 1934, S. 4. http://buwcd.buw.uw.edu.pl/e_zbiory/ckcp/p_sportowy/1934/numer098/imagepages/image4.htm
  4. Die großen Spiele: Entstehung einer Legende. fifa.com (Deutsch). Архів оригіналу за 4 квітня 2012. Процитовано 29 серпня 2012.
  5. Andrzej Gowarzewski/Joachim Wałoszek: Ruch Chorzów. Katowice 1995, S. 54.
  6. Kattowitzer Zeitung, 20. November 1939, S. 4.
  7. Der Kicker, 2. Januar 1940, S. 5; Die Fußball-Woche, 21. Januar 1941, S. 4.
  8. Deutsche Dienststelle, II C 2-111014/209, S. 5.
  9. Oberschlesische Zeitung, 28. Dezember 1942, S. 3; Andrzej Gowarzewski/Joachim Wałoszek: Ruch Chorzów. Katowice 1995, S. 55.
  10. Andrzej Gowarzewski/Joachim Wałoszek: Ruch Chorzów. Katowice 1995, S. 55.
  11. Gazeta Wyborcza (Katowice), 19. April 2010, S. 19. http://katowice.wyborcza.pl/katowice/1,35019,7787580,Legenda_Ruchu_Chorzow__jakiej_dotad_nie_znaliscie.html
  12. Andrzej Gowarzewski/Joachim Wałoszek: Ruch Chorzów. Katowice 1995, S. 54–55.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.