Герман Сергій Михайлович

Батько Сергія працював директором Львівської опери, наприкінці 1980-х рр. був директором клубу радянсько-польської дружби у Ґданську [1].

Закінчив львівську середню школу №37 із французькою мовою навчання та редакторське відділення Українського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова (фах «видавнича справа та редагування»).

Працював журналістом в районній газеті «Ленінська зоря» (м. Миколаїв Львівської області).

Подальша журналістська діяльність пов'язана зі Львовом: газета «Ленінська молодь» (після 1990 — «Молода Галичина»), потім був головним редактором муніципальної газети «Ратуша», яку редагував із першого номера (2 жовтня 1990) і працював там до 1996 року (до переїзду в Київ). Після цього журналістикою не займався.

У Києві працював у Міністерстві закордонних справ України, у дипломатичних представництвах України за кордоном: у консульстві України в Ґданську (Польща), першим секретарем і радником посольства України в Польщі, а також радником посольства в Грузії.

З 2005 року деякий час працював у НАК «Нафтогаз України», потім став одним із керівників департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення Служби безпеки України.

• Нариси (белетризована політична історія Польщі; складається з трьох політичних портретів: Бальцерович, Кваснєвський, Кшаклєвський) (2010);
• «ВМХ — повість про велосипед без сідла» (2011);
• Роман «Інґе» (2012) (про дружину вбивці Ребета й Бандери Богдана Сташинського).

Дружина: Герман Ганна Миколаївна — журналістка, політик.

Син Роман (1992-2009)

• Літакцент
• Незалежне інтернет-видання «Форпост»
• Цікава проза Сергія Германа
• Сергій Герман «Інґе» 2012
• Інтерв'ю «Телекритиці»
• Інтерв'ю каналу TVi
• Інтерв'ю газеті «Бульвар», 19.02.2013