Гецко Іван Михайлович

Батько майбутнього футболіста теж був спортсменом — грав у футбол на любительському рівні. Зокрема, у 1973 р. він, у складі команди «Механізатор» (Іршава), виграв турнір серед чемпіонів республіканських ДСТ (добровільних спортивних товариств) з футболу.[2]

Вихованець ДСШ (дитячої спортивної школи) у місті Іршава Закарпатської області. Перший тренер — Андрій Уйгелі. Потім вчився у львівському спортінтернаті (теперішнє Львівське училище фізичної культури), де його тренував Ярослав Луцишин.[3]

Іван народився у Дніпропетровську та у ранньому віці сім'я переїхала до Закарпаття. Батько славився своїм хорошим ударом і син ще з також дитинства намагався виробити сильний і точний удар — згодом майбутній нападник відзначався своїм умінням виконувати штрафні удари. Першим дорослим колективом для Гецка стало ужгородське «Закарпаття» — команда другої ліги СРСР, куди футболіста запросили у 1986 році. У 1988 році проходив військову службу у армійських командах «Зірка» (Бердичів) та СКА «Карпати» (Львів).

Після повернення до Закарпаття гравцем почали цікавитися сильні колективи — зокрема запрошував «Шахтар» (Донецьк) і сторони навіть попередньо все узгодили, але навесні 1989 року до Ужгорода прибув один з тренерів одеситів Володимир Плоскiна і врешті-решт нападник віддав перевагу одеському «Чорноморцю». Одеська команда в кін. 80-х — поч. 90-х років зібрала пристойний колектив (Юрій Нікіфоров, Ілля Цимбалар, Дмитро Парфьонов), який під керівництвом Віктора Прокопенка виграв Кубок Федерації футболу СРСР 1990 року, фінішував четвертим у чемпіонаті СРСР 1991 року та виграв Кубок України сезонів 1992 та 1993/94.

У 1990 році отримав запрошення до збірної СРСР. За неї Гецко провів 5 ігор. Також нападник увійшов до історії як автор першого забитого м'яча збірної України. У дебютній грі «синьо-жовтих» проти Угорщини він вийшов на заміну наприкінці матчу і забив єдиний гол українців — на 90 хв., ударом зі штрафного (у підсумку угорці перемогли 3:1).

Після проголошення незалежності зіграв у першому чемпіонаті України (1992 рік) і поїхав за кордон — до ізраїльського «Маккабі» Хайфа. Там Гецко здобув чемпіонство і виграв Кубок Ізраїлю. За ізраїльський клуб тоді виступало кілька вихідців з колишнього СРСР (наприклад, Віктор Чанов і Сергій Кандауров), а одним з тренерів був Андрій Баль. Проте після двох успішних сезонів у клубі почалися проблеми з грошима і нападника вирішили продати: Іван Гецко їздив на оглядини до «Серветту» (Швейцарія) та англійського «Портсмута». Клуби не змогли дійти згоди щодо ціни трансферу і Гецко, відсудивши у керівництва «Маккабі» заборгованість у зарплаті, вирушив до вищолігового «Локомотива» з Нижнього Новгороду. Там нападник провів неповні 2 сезони, став гравцем основи і регулярно забивав (усього 18 м'ячів), потім ненадовго перейшов до «Аланії». У 1997 році повернувся до українського чемпіонату — у «Дніпро».

Вдалими для футболіста стали сезони у львівських «Карпатах» — у 1998 році зелено-білі здобули «бронзу» чемпіонату України. Наступного року команда посіла четверте місце, а Гецко забив 16 голів у першості країни і посів 2-е місце у суперечці бомбардирів — динамівець Андрій Шевченко забив на 2 голи більше. У підсумку нападник провів у лавах «Карпат» 29 голів, ставши другим найкращим голеадором львів'ян у всіх чемпіонатах України.

У 2000-2001 рр. виступав за «Кривбас», восени 2000 року знову став другим найкращим голеадором вищої ліги — 19 голів (динамівець Максим Шацьких забив тільки на 1 гол більше). Закінчив кар'єру у харківському «Металісті» — 23 липня 2001 року гравець потрапив у автомобільну аварію, пережив реанімацію та кілька операцій і вирішив закінчити виступи на найвищому рівні.

Від 2003 до 2007 року тренував любительський клуб «Сигнал» (Одеса) — місцеву міліцейську команду, з якою їздив і на міжнародні турніри. Саме із «Сигналу» прийшов до «Чорноморця» півзахисник Рінар Валєєв (1987 р.н.). З 2007 року Іван Гецко — тренер селекціонер «Чорноморця».

Любить рибальство. Син, Роман Гецко — футболіст першолігового «Дністра» (Овідіополь).

• Кубок Федерації футболу СРСР: 1990
• Кубок України: 1992
• Кубок Ізраїлю: 1993
• Чемпіон Ізраїлю: 1994

• Автор першого хет-трику у вищій лізі України: 4 квітня 1992 у матчі «Чорноморець» — «Нива» Вінниця (6:0) [4].
• Іван Гецко — єдиний футболіст, який двічі забив по 4 голи (т. зв. «покер» або «каре» — існують різні назви) в іграх чемпіонату України. Цікаво, що сталося це протягом одного чемпіонату — 1999/2000 у складі двох різних команд («Карпати» і «Кривбас»)[5].
• Автор найшвидшого покера (каре) в першостях України — 4 голи за 26 хвилин (61, 63, 66, 87) у грі «Карпати» — «Дніпро» (4:0) 29 серпня 1999 року[5].
• Член Клубу бомбардирів Олега Блохіна — 151 гол.
• Автор першого голу збірної України з футболу[6].

• Статистика виступів гравця за українські клуби на сайті Федерації футболу України
• Дані про гравця на сторінці збірної СРСР/Росії з футболу(рос.)
• Ігри за збірну України
• Стаття про футболіста на football.ua(рос.)
• Інтерв'ю з Іваном Гецком (chernomorets.com, 1999 рік)(рос.)
• Розмова з Гецком на інтернет-сторінці «Карпат»
• В.Мыленко. "Первый, исторический"
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)

• Микола Травкін: "Збірна СРСР" Харків. 1991 рік. (рос.)
• Пилипчук П. «Карпати» від А до Я (1963—2005 рр.). — Львів: Галицька видавнича спілка, 2006. — 154 с. ISBN 966-7893-51-0
• Віктор Хохлюк: «Бомбардири України» стор. 58. Ровеньки. 2011 рік. ISBN 978-966-534-344-8 (рос.)