Парфьонов Дмитро Володимирович

Дмитро Володимирович Парфьонов (* 11 вересня 1974, Одеса, УРСР) — колишній український футболіст, захисник, відомий виступами за низку українських та російських клубів, а також за національну збірну України. Нині — тренер.

Дмитро Парфьонов
Дмитро Парфьонов
Особисті дані
Повне ім'я Дмитро Володимирович Парфьонов
Народження 11 вересня 1974(1974-09-11) (47 років)
  Одеса,  СРСР
Зріст 170 см
Вага 68 кг
Громадянство  Україна Росія
Позиція захисник
Юнацькі клуби
1990—1991 «Чорноморець» Од
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1992—1997 «Чорноморець» Од 164(10)
1997 «Дніпро» Д 13(3)
1998—2005 «Спартак» М 125(15)
2005 «Динамо» М 6(0)
2006—2007 «Хімки» 15(0)
2007—2008 «Арсенал» К 8(0)
2009—2010 «Сатурн» 17(0)
2012 «Арсенал» Т 4(1)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1992—1995 Україна U-21 21(1)
1996—2004 Україна 18(0)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
2012—2015 «Текстильник» (Іваново)
2015—2018 «Тосно»
2018—2020 «Урал»
2020—2021 «Арсенал» (Тула)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

Вихованець одеського футболу. Грав за юнацьку команду місцевого «Чорноморця», а 1992 року дебютував у головній команді клубу. На той час одеська команду була одним з лідерів українського футболу, регулярно займаючи призові місця в чемпіонатах України. Виступав у «Чорноморці» до 1997 року, вигравши за цей період срібні медалі чемпіонату сезонів 1994-95 та 1995-96, бронзу першості в сезонах 1992-93 та 1993-94, а також двічі ставши володарем Кубка України (в розіграшах 1992 та 1993-94).

Влітку 1997 року перейшов до дніпропетровського «Дніпра», в якому відіграв лише першу половину сезону 1997-98. На початку 1998 переїхав до Росії, уклавши контракт з московським «Спартаком». Перейшовши до московської команди, у першому ж сезоні став чемпіоном Росії, згодом повторив цей успіх у наступних трьох сезонах поспіль. З 2002 року почав втрачати місце в основі «червоно-білих», протягом наступних 2½ сезонів (з початку 2003 по літо 2005) провів лише 12 матчів в чемпіонатах Росії.

Другу половину 2005 року відіграв у московському «Динамо». 2006 року перейшов до першолігових «Хімок», допомігши яким того ж сезону підвищитися у класі до російської Прем'єр-ліги.

Влітку 2007 року повернувся до України, уклавши контракт з київським «Арсеналом», у складі якого провів лише 8 матчів в сезоні 2007-08, після чого прийняв рішення про завершення ігрової кар'єри.

Однак вже 2009 року вирішив повернутися до футболу, потрапивши до заявки російської команди «Сатурн» (Раменське). Відіграв за цю підмосковну команду до кінця сезону 2010 року.

Виступи за збірні

Був учасником першого в історії офіційного матчу молодіжної збірної України, товариської гри проти білоруських однолітків, яка відбулася 28 жовтня 1992 року. Захищав кольори української молодіжки до кінця 1995 року, за цей час взявши участь у 21 офіційній грі та відзначившись одним забитим голом.

З 1996 року почав викликатися до табору національної збірної України, у складі якої дебютував 9 квітня 1996 року у товариській зустрічі проти збірної Молдови. Активно залучався до ігор головної команди України протягом 1996 року та, пізніше, під час виступів у «Спартаку», у 2001 році. Остання гра — 31 березня 2004 року проти македонців. Усього взяв участь у 18 матчах української збірної.

Досягнення та нагороди

Командні

Тренерські

Особисті

Статистика

 Статистика матчів і голів за збірну —  Україна
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
09/04/1996КишинівМолдова 2 – 2 Українатовариський матч-
01/05/1996СамсунТуреччина 3 – 2 Українатовариський матч-
13/08/1996КиївУкраїна 5 – 2 Литватовариський матч-
31/08/1996БелфастПівнічна Ірландія 0 – 1 УкраїнаВідбір до ЧС 1998-Вийшов на 69'
23/03/1997КиївУкраїна 1 – 0 Молдоватовариський матч-Замінений на 46'
13/11/1999ЛюблянаСловенія 2 – 1 УкраїнаВідбір до ЧЄ 2000-Замінений на 62'
26/02/2001НікосіяРумунія 1 – 0 д.ч. Українатовариський матч-
28/02/2001ЛарнакаКіпр 4 – 3 д.ч. Українатовариський матч-
02/06/2001КиївУкраїна 0 – 0 НорвегіяВідбір до ЧС 2002-
06/06/2001КиївУкраїна 1 – 1 УельсВідбір до ЧС 2002-
15/08/2001РигаЛатвія 0 – 1 Українатовариський матч-Замінений на 60'
01/09/2001МінськБілорусь 0 – 2 УкраїнаВідбір до ЧС 2002-
05/09/2001ЛьвівУкраїна 3 – 0 ВірменіяВідбір до ЧС 2002-
10/11/2001КиївУкраїна 1 – 1 НімеччинаВідбір до ЧС 2002-Вийшов на 72'
14/11/2001ДортмундНімеччина 4 – 1 УкраїнаВідбір до ЧС 2002-
27/03/2002КонстанцаРумунія 4 – 1 Українатовариський матч-
17/05/2002МоскваУкраїна 2 – 0 Югославіятовариський матч-Замінений на 73'
31/03/2004Скоп'єПівнічна Македонія 1 – 0 Українатовариський матч-
Усього Матчів 18 Голів 0

Статистика клубних виступів

Сезон Команда Ігри Голи
1992«Чорноморець» Од120
1992/93«Чорноморець» Од280
1993/94«Чорноморець» Од323
1994/95«Чорноморець» Од336
1995/96«Чорноморець» Од340
1996/97«Чорноморець» Од251
1997/98«Дніпро» Д133
1998«Спартак» М291
1999«Спартак» М170
2000«Спартак» М254
2001«Спартак» М264
2002«Спартак» М162
2003«Спартак» М10
2004«Спартак» М94
2005«Спартак» М20
2005«Динамо» М60
2006 (1д)«Хімки»60
2007«Хімки»90
2007/08«Арсенал» К80
2009«Сатурн»40
2010«Сатурн»130

Тренерська кар'єра

Дмитро Парфьонов на післяматчевій прес-конференції за підсумками матчу «Текстильник» (Іваново)«Вологда» 22 квітня 2014 року
На початку 2012 року увійшов до тренерського штабу юнацької збірної Росії гравців 1994 р.н.[1].

В кінці червня того ж року очолив ФК «Текстильник» (Іваново)[2]. У першому сезоні під його керівництвом команда завоювала бронзові нагороди у Другому дивізіоні в зоні «Захід». З червня 2013 роки йому допомагає в «Текстильнику» інший відомий футболіст Вадим Євсєєв.

У лютому 2014 року Дмитро Парфьонов отримав тренерську ліцензію категорії «А»[3]. На початку 2015 року відбувся перший етап навчання на отримання ліцензії «PRO»[4].

7 серпня 2015 року було оголошено про те, що Парфьонов йде з «Текстильника»,[5] 12 серпня він підписав контракт з клубом ФНЛ «Тосно» терміном на два роки[6]. В сезоні 2016/17 вивів команду уперше в її історії до вищого російського дивізіону. Наступного сезону команда тріумфувала у розіграші Кубка Росії, проте у чемпіонаті не змогла зберегти місце у Прем'єр-лізі і невдовзі була розформована.

21 травня 2018 року був призначений головним тренером команди іншого представника вищого російського дивізіону, клубу «Урал».

Напад

У 1995 році, коли Дмитро виступав за «Чорноморець», в Одесі в його машину сіли невідомі, і погрожуючи ножами, змусили виїхати за місто, де напоїли Парфьонова горілкою з клофеліном. Дмитро прокинувся тільки через кілька годин без машини, грошей і документів[7].

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.