Гинилевич Ярослав Володимирович
Яросла́в Володи́мирович Гиниле́вич (* 8 квітня 1891, с. Шум'яч, Турківський район, Львівська область — † 14 жовтня 1980, м. Мюнхен, Німеччина) — український громадський і медичний діяч, педагог.
| Ярослав Гинилевич | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 Сотник | ||||||
 | ||||||
| Загальна інформація | ||||||
| Народження |
8 квітня 1891 с. Шум'яч, Турківський район, Львівська область | |||||
| Смерть |
14 жовтня 1980 (89 років) Мюнхен,  Німеччина | |||||
| Alma Mater | Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького | |||||
| Військова служба | ||||||
| Приналежність |
 ЗУНР | |||||
| Війни / битви |
Перша світова війна Українсько-польська війна 1918—1919 | |||||
| Нагороди та відзнаки | ||||||
| ||||||
Життєпис
Народився 8 квітня 1891 в селі Шум'яч (тепер Турківського району, Львівської області).
Його батько, Володимир Гинилевич, служив капеланом в УГА і помер на тиф 1 грудня 1919 в Трикутнику смерті, брати: Гинилевич Степан — командир Торунської станиці Карпатської Січі, в УГА воював і доктор Іван Гинилевич, артилерійський референт, Костянтин — телеграфний референт УГА.
Закінчив Перемиську гімназію, а у 1916 році Львівський медичний університет. В часі навчання був серед підсудних 101 студента у політичному процесі. Приділений санітарним медиком до 41-го Чернівецького піхотного полку на італійському фронті.
В Українській Галицькій Армії
1 листопада 1918 о 2-й ночі зголосився до УГА і разом з четарем Григорієм Трухом роззброював австрійську залогу Львова. Згодом сотник медичної служби, у складі першої швидкої допомоги, що знаходилася в приміщенні Народному Дому при Центральному Військовому Комітеті, який став першим штабом УГА — також були лікарі Кость Танячкевич, Володимир Скоморовський, одна медсестра й четверо стрільців. Під час вуличних боїв за Львів тяжко поранений 4 листопада при виконанні медичної служби.
Після втрати столиці — медик 7-ї Львівської бригади УГА, брав участь у Чортківській офензиві: пережив тиф в Трикутнику смерті.
В квітні 1920 р. після роззброєння і інтернації поляками — табір полонених у Тухолі на Помор'ї.
На цивільній лікарській службі
1921 р. звільнився, вернувся до Львова, працював до 1939 року у клініці Народної лічниці, зібрав 20 000 злотих на будову українського шпиталю.
Був особистим лікарем митрополита Андрея Шептицького та його брата о. Климентія Шептицького. Професор медичного факультету Львівського університету.
В еміграції
В часі Другої світової війни брав участь у національно-визвольному русі, 1944 вимушено подався в еміграцію, оселився у Мюнхені. Президент і засновник української медичної благодійної служби в Німеччині — від 1951 — постійний голова, був деканом фармацевтичного факультету Українського технічно-господарського інституту.
Проводив розтин тіла Степана Бандери.
9 квітня 1964 року Папа Павло VI візначив його титулом Лицаря-командора Ордена св. Сильвестра Папи[1].
Видані його праці з питань внутрішніх хвороб.
Примітки
Джерела
- Прес-центр[недоступне посилання з липня 2019]
- Ганіткевич Ярослав. Історичні етапи найстаршого в Україні Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького
- Олена САПІГА. Початки організації медичної та санітарної служби УГА.[недоступне посилання з липня 2019]
- Патріот з Дори
- Свобода грудень 1980
- Гинилевич Ярослав Володимирович