Климентій (Шептицький)

Герб графів Шептицьких

Климентій народився в аристократичній родині, син спольщеного графа Яна (Івана) Кантія Регілія Шептицького з українського роду Шептицьких та його дружини Софії з польського роду Фредрів у родинному маєтку, в селі Прилбичі. Брат митрополита Андрея Шептицького, шоста дитина у сім'ї[2]. Ім'я при хрещенні — Марія Казимир. Початкову освіту здобув удома від найманих вчителів під наглядом матері. Перша Сповідь блаженнішого Климентія відбулась 9 квітня 1881 року, наступного дня — отримав Святе Причастя[3].

Закінчив гімназію святої Анни у Кракові, де склав на відмінно іспит зрілості. Навчався в університетах Кракова, Мюнхена і Парижа, в 1892 році отримав ступінь доктора права у Ягеллонському університеті (Краків)[4]. Одночасно закінчив Інститут лісівництва.

Відвідини семінаристами Львівської Духовної Семінарії Святоуспенської Унівської Лаври. Сидить другий справа о. Рафаїл Хомин, бл. Климентій Шептицький — сидить у центрі. 3 травня 1935 р.

Ігумен Шептицький та генерал Тарнавський в урочищі Підлюте 1937 рік

Працював адвокатом, допомагав батькові управляти сімейними маєтками, був послом Галицького сейму. В 1900–1907 роках був депутатом австрійського парламенту, співавтор «Загального австрійського закону про ліси». Коли у 1907 році розпустили австрійський парламент, Казимир вирішив завершити свою політичну діяльність. Зайнявся суто адміністративною роботою, а також почав вести господарство у маєтку Шептицьких в Дев'ятниках. Там для селян греко-католиків побудував парафіяльну церкву.

Автор робіт з питань сільського господарства, голова Галицького лісівничого товариства.

Климентій Шептицький, настінний розпис в Унівській Лаврі

В 1911 році вступив до бенедиктинського монастиря у Бойроні. У 1912 році перейшов у греко-католицький монастир Студійського уставу (Студитів) у Кам'яниці в Боснії, де приніс монаші обіти і отримав ім'я Климентій. 28 серпня 1915 року єпископ Діонізій Нярадій з Крижевець (майбутній адміністратор Пряшівської та Мукачівської єпархій) висвятив його на священника. У 1915 році став ієромонахом. Отримав богословську освіту в Інсбруцькому університеті (Єзуїтська колегія Canisianum в Інсбруку).

Унівська Лавра.

У його монастирській келії були лише залізне ліжко, шафа з книгами, столик і клячнік, на якому молився перед Розп'яттям. За спогадами сучасників, він, який колись був бажаним гостем аристократичних салонів, завзятим мисливцем, власником маєтку, не шукає тепер для себе ніяких переваг: миє, нарівні з братами, брудний посуд (ті навіть вдавалися до замовлянь, щоб не допустити його до цього), носить вугілля по вулиці, чим шокує львів'ян: «Граф — і відро з вугіллям!» Якось один з ченців на сповіді зізнався, що «обносився», так о. Климентій запропонував йому чудові штани з «графських часів», в яких соромився ходити, тому що були занадто «розкішними».

У 1918 році став настоятелем Унівського монастиря, a з 1926 року ігуменом Студитів Свято-Успенської Унівської лаври. Зіграв значну роль в історії греко-католицького чернецтва в XX столітті. В 1936–1937 роках, спільно з митрополитом Андреєм Шептицьким, склав статут для монахів Студійського уставу, відомий під назвою «Типікон», який апробував папа Пій XII. Брав участь у заснуванні жіночого студитського монастиря в Якторово, монастиря в Канаді. Був членом Богословського наукового товариства, читав лекції в Інсбруцькому університеті. З 1937 року жив у Львові, допомагав своєму братові в управлінні церквою. З 1939 року — Член Українського Католицького Інституту, церковного об'єднання імені митрополита Рутського. Таємно іменований митрополитом Андрієм Шептицьким екзархом Росії та Сибіру (1939). У 1944 році наступник Йосиф Сліпий іменував отця Климентія архімандритом монахів Студійського уставу.

Під час Другої світової війни брав участь у порятунку євреїв в Україні — їх ховали в монастирях, а потім переправляли в угорську Україну.

Восени 1944 року, митрополит Йосип Сліпий звів Климентія Шептицького у сан архімандрита монахів Студійського уставу і призначив керівником делегації на переговорах з органами радянської влади, яка була прийнята в Москві головою Ради у справах релігійних культів при Раднаркомі Іваном Полянським.

Проте керівництво СРСР взяло курс на ліквідацію унії і приєднання греко-католиків до Російської православної церкви. В 1945 році всі греко-католицькі єпископи були арештовані (ніхто з них не погодився перейти в православ'я), і церкву фактично очолив старий архімандрит Климентій, який закликав священиків не погоджуватися на перехід в юрисдикцію Російської православної церкви. Влітку 1945 року зібрав 61 підпис греко-католицьких священників під проханням звільнити заарештованих єпископів і припинити переслідування греко-католиків.

Влада заборонила йому жити у Львові; останній період життя на свободі він провів в Уневі. Направив у Ватикан лист з описом переслідувань, яким піддавалися греко-католики. Цей лист було перехоплено органами НКВС, що і стало приводом для його арешту.

5 червня 1947 року архімандрит Климентій був заарештований більшовиками у своїй келії під час вечірньої молитви. У келії проведено обшук, в результаті якого знайдено антирадянську літературу та два плакати ОУН із зображенням у центрі національного тризуба та підписом «Слава Україні! Героям слава!», що були сховані у дивані спальні[5]. Однак, за свідченням тогочасних монахів, листівки були сфабриковані та підкинуті працівниками МДБ[6], іншою підставою такого припущення є те, що у келії дивана не було, а стояло дерев'яне ліжко. Отже, це дає підстави вважати, що і цей, і інші подібні докази фальсифікувалися для звітності про свою роботу працівниками МДБ. З метою залякування монахів та мешканців села його везли на відкритій вантажівці, між двома солдатами з демонстративно наставленою зброєю. Архімандрит Климентій зміг тільки вклонитися людям, які стояли біля своїх домівок, та поблагословити село[7].

Архімандрит Климентій Шептицький був засуджений на 25 років. З 27 червня 1947 року містився в Київській внутрішній в'язниці МВС. У його біографії сказано, що саме в її стінах отець Климентій зазнав найбільші знущання, про що свідчать протоколи допитів, що проходили переважно вночі. Енкаведисти різними способами намагалися зламати його. Побоями, фізичною і моральною наругою, шантажем, залякуванням, співчуттям, улесливими обіцянками. Слідчий неодноразово пропонував йому зректися своєї віри, перейти в юрисдикцію Московської патріархії, обіцяючи відпустити його в монастир. Архімандрит залишався непохитним у своєму святому переконанні, залишався вірним християнським ідеалам.

Слідство тривало 7 місяців і 15 січня 1948 року слідчі підготували обвинувальний вирок за статтями 54-1 та 54-2 Кримінального кодексу — зрада батьківщині. Постановою засідання особливої наради при МДБ СРСР від 28 лютого 1948 року Шептицький Климентій Іванович, 1869 р.н., засуджений до 8 років виправно-трудових таборів із конфіскацією майна на основі статей 54-1А, 54-11 Кримінального Кодексу УРСР. Після оголошення вироку, архімандрита відправили до Москви у внутрішню в'язницю МДБ СРСР[8]. Більшу частину свого перебування у Владимирському централі провів у медичному корпусі. На стан його здоров'я дуже вплинуло перебування у Київській в'язниці.

Помер архімандрит Климентій Шептицький 1 травня 1951 року о 21 годині 30 хв. у Владимирському централі[9]. Похований під його стінами в попередньо викопаній ямі 3 травня о 3-й годині ночі. Його могилу відшукати не вдалось[10]. Про процедуру захоронення розповідала Варвара Іванівна Ларіна, колишня працівниця Владимирського централу[11].

«Померлого роздягнули, обгорнули у простирадло, взяли на ноші та винесли на міський цвинтар, що знаходиться поруч в'язниці. Тіло кинули у заздалегідь приготовану яму і засипали землею, не залишаючи жодних позначок»

Є припущення, що Климентій Шептицький був таємним єпископом, бо висвячував в'язнів різних національностей. З нагоди 25-річчя Андрея Шептицького на митрополичому престолі надрукував «Митрополит Андрей та оновлення східної чернечої традиції» («Богословія», кн. 1 — 2, 1926).

Символічна могила (кенотаф) Климентія Шептицького на Князь-Владимирському цвинтарі у Владимирі

У 1991 році архімандрита Климентія Шептицького, Прокуратурою УРСР, посмертно було реабілітовано.

Меморіальна дошка Климентію Шептицькому на Князь-Владимирському цвинтарі у Владимирі

_{Церемонія відкриття меморіальної дошки Климентію Шептицькому на Князь-Владимирському цвинтарі у Владимирі 30 жовтня 2010 року за участі Тимчасового повіреного у справах України в Росії Вячеслава Яцюка}

• У вересні 2000 року на Владимирському цвинтарі монахи Унівської Лаври, встановили кам'яний хрест з пам'ятним написом та світлиною блаженного Климентія. Поставили хрест біля в'язничної стіни на місці поховання в'язнів.
• У 2005 році в селі Унів Перемишлянського району Львівської області було відкрито меморіальну дошку на честь митрополита Андрея і блаженного архимандрита Климентія Шептицьких за порятунок єврейських, українських та польських дітей у роки Другої світової війни.
• Меморіальну дошку Климентію Шептицькому також відкрито на Князь-Владимирському цвинтарі у Владимирі. На церемонії відкриття меморіальної дошки, що відбулася 30 жовтня 2010 року, на офіційному рівні Україну представляв Тимчасовий повірений у справах України в Росії Вячеслав Яцюк.
• 29 липня 2011 року в селі Прилбичах було відкрито перший в Україні пам'ятник Блаженному Климентію та його братові Митрополиту Андрею Шептицькому.[12]
• 12 листопада 2008 року президент Польщі Лех Качинський у Варшаві вручив ієромонаху Венидикту, ігумену Унівської лаври, «Орден Відродження Польщі» блаженному Климентію Шептицькому (посмертно)[13].
• 1 грудня 2016 року Музею народної архітектури та побуту в Львові присвоєно ім'я блаженного Климентія Шептицького[14].

Отець Климентій Шептицький був беатифікований Папою Римським Іваном Павлом ІІ 27 червня 2001 року в Львові під час офіційного візиту Святійшого Отця в Україну[15].

1996 року отримав звання «Праведник народів світу» за порятунок євреїв у період Голокосту. 2005 року в селі Уневі Перемишлянського району Львівської області була відкрита меморіальна дошка на честь митрополита Андрея і блаженного архимандрита Климентія Шептицьких за врятування єврейських, українських та польських дітей у роки Другої світової війни.

Меморіальна дошка Климентію Шептицькому на Князь-Владимирському цвинтарі у Владимирі

• Шептицькі

• Гуркіна С. Архимандрит Климентій Шептицький: Маловивчені сторінки життя 1944—1947 рр.
• Ґераль О. Климентій Шептицький — аристократ, мученик, монах // Наше слово.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Левін К. Мандрівка крізь ілюзії. — Львів : Свічадо, 2007. — С. 142—145, 149—150.
• Пікулик Н., Сеник Л. Климентій Шептицький — слуга Божий. — Львів : Свічадо, 1997. — 64 с.
• Світильник Істини. Спогад, записаний владикою Михаїлом Гринчишином, ЧНІ. Джерела до історії Української Богословської Академії у Львові (1928-1929-1944). Т. LIII, частина третя, ред. П. Синиця. — Торонто-Чикаго, 1983. — С. 471—475.
• Чорнописька В. Новаторська ідеологія Климентія Шептицького у розвитку студитських монастирів у Східній Галичині (20-30 рр. ХХ ст.) // Збірник наукових праць. Серія «Історія та географія» / Харківський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. — Харків : Колегіум, 2012. — Вип. 43. — С. 8—15.
• Чорнописька В. Релігійна та громадська діяльність блаженного преподобномученика Климентія (Шептицького) (1869—1951 рр.) — Львів: Галицька видавнича спілка, 2014. — 302 с.: фот. — Бібліогр.: с. 243—273. — ISBN 978-966-1633-79-6.
• Матковський І. Казимир граф Шептицький — отець Климентій: польський аристократ, український ієромонах, Екзарх Росії та Сибіру, Архимандрит Студитів, Праведник народів світу, блаженний Католицької Церкви: монографія. — Львів, 2019. — 664 с., іл.
• Корнєва В. Брати Шептицькі: служіння Богу й Україні: [про митрополита Андрія Шептицького,1865—1944 та блаженного священномученика Климентія Шептицького, 1969—1951] / Вікторія Корнєва // Зоря Полтавщини. — 2019. — 22 листоп. (№ 89). — С. 15.

• Блаженний священномученик і Праведник народів світу Климентій Шептицький

• Іван Лев граф Шептицький. Отець Климентій, Архимандрит студитів
• «Блаженні новомученики УГКЦ»: Климентій Шептицький // Інститут Історії Церкви Українського Католицького Університету
• Kazimierz Maria Klemens «Klemens» hr. Szeptycki z Przyłbic h. wł. (ID: zi.7.106.probant). (пол.)