Гленн Янгкін

Гленн Аллен Янгкін (народився 9 грудня, 1966) — американський бізнесмен і політик, обраний губернатор Вірджинії. Його інавгурація на посаду 74-го губернатора Вірджинії відбудеться 15 січня 2022 року. Член Республіканської партії, Янгкін переміг колишнього губернатора- демократа Террі Маколиффа на виборах губернатора Вірджинії 2021 року.[4][5] До того, як прийти в політику, він провів 25 років у приватній інвестиційній компанії Carlyle Group, де він став одним із генеральних директорів у 2018 році[6] Янгкін вийшов з Carlyle Group у вересні 2020 року і в січні 2021 року висунув свою кандидатуру на виборах губернатора Вірджинії 2021 року[7]

Гленн Янгкін
Народився 9 грудня 1966(1966-12-09) (55 років)
Ричмонд, США
Країна  США
Діяльність бізнес-директор, політик, investment banker, баскетболіст, письменник
Alma mater Університет Райса (1990)[1][2], Norfolk Academyd (1985) і Гарвардська школа бізнесу (1994)[3]
Знання мов англійська
Заклад The Carlyle Group, First Bostond і McKinsey & Company
Посада губернатор Вірджиніїd
Партія Республіканська партія США

Раннє життя та освіта

Гленн Аллен Янгкін[8] народився в Річмонді, штат Вірджинія[9] 9 грудня 1966 року[10] Він син Елліса (в дівоцтві Квінн) і Керролла Вейна Янгкіна. Його батько грав у баскетбол в команді Дюкського університету, працював у бухгалтерії та фінансах.[11] Коли Янгкін був підлітком, сім'я переїхала з Річмонда до Вірджинія-Біч .[12] Він відвідував Норфолкську академію в Норфолку, штат Вірджинія, яку закінчив у 1985 році[13] Він отримав численні нагороди з баскетболу в середній школі.[14]

Янгкін навчався в Університеті Райса в Х'юстоні, штат Техас, на баскетбольну стипендію.[15] Він відіграв чотири сезони за команду Owls, що виступала у Південно-Західній конференції баскетбольної ліги Національної асоціації студентського спорту і набрав 82 очки та 67 підбирань у своїй кар'єрі.[16] У 1990 році отримав ступінь бакалавра мистецтв у галузі менеджменту та бакалавра у галузі машинобудування.[17][18] Він відвідував Гарвардську школу бізнесу та здобув ступінь магістра ділового адміністрування (MBA) у 1994 році[19]

Кар'єра

Початок кар'єри

Після закінчення навчання в університеті Райса у 1990 році Янгкін приєднався до інвестиційного банку First Boston[18] де займався злиттями та поглинаннями та фінансуванням ринку капіталу.[20] Компанія була викуплена Credit Suisse і стала Credit Suisse First Boston ; Янгкін полишив її 1992 року, щоб отримати ступінь МВА.[21][18]

У 1994 році, отримавши ступінь MBA, він приєднався до консалтингової компанії McKinsey & Company.[21][18][22]

Робота в Carlyle Group

У серпні 1995 року[22] Янгкін приєднався до приватної інвестиційної компанії The Carlyle Group, що базується у столиці США Вашингтоні,[21] спершу як член відділу з придбання активів[18] У 1999 році він був призначений партнером і керуючим директором Carlyle.[23][24] Він керував британською філією відділу з придбання активів (2000—2005)[18][25] та головним відділом інвестицій у промисловий сектор (2005—2008), розподіляючи свій час між Лондоном та Вашингтоном.[23][26]

У квітні 2008 року засновники Carlyle попросили Янгкіна відмовитися від укладання угод, щоб зосередитися на ширшій стратегії компанії.[6][27] У 2009 році засновники створили операційний комітет із семи осіб під головуванням Янгкіна, який наглядав за щоденними операціями Carlyle.[27][28] У 2009 році Янгкін разом з Деніелом Акерсоном увійшов до виконавчого комітету фірми, який раніше складався виключно з трьох засновників.[28][29]

Коли фінансовий директор Carlyle Пітер Нахтвей раптово пішов наприкінці 2010 року, Янгкін став тимчасовим фінансовим директором[30] доки Адена Фрідман не була найнята фінансовим директором наприкінці березня 2011 року[31] У 2010 році Янгкін увійшов до керівного комітету компанії.[32][27] Янгкін був головним операційним директором Carlyle Group з березня 2011 року по червень 2014 року[33]

Янгкін зіграв важливу роль у виведенні Carlyle на біржу, контролюючи первинне публічне розміщення акцій .[27][34][35][30][36][37]

У червні 2014 року він став співпрезидентом і операційного співдиректором разом з Майклом Дж. Каванахом, який перейшов до Carlyle Group з JPMorgan Chase.[38][39] Разом вони допомагали розвивати та реалізовувати ініціативи щодо зростання компанії та керували повсякденною діяльністю компанії.[40] Каванах покинув фірму в травні 2015 року, щоб стати фінансовим директором Comcast, залишивши Янгкіна президентом і головним операційним директором Carlyle.[41]

Виконавчий співдиректор

У жовтні 2017 року Carlyle Group оголосила, що її засновники залишаться виконавчими головами в раді директорів, але підуть у відставку з посади повсякденних керівників компанії; з 1 січня 2018 року вони призначили Янгкіна та Кьюсонга Лі[6] Як співкерівник, Янгкін керував бізнесом Carlyle з нерухомості, енергетики, інфраструктури та інвестиційними рішеннями; Лі керував рештою.[42][43] Янгкін і Лі також увійшли до ради директорів фірми, де вони стали виконавчими співдиректорами.[37]

Під час перебування на посаді співкерівників Янгкіна та Лі вони наглядали за переходом фірми від публічного партнерства до корпорації .[44][45][46]

Bloomberg News описав стосунки спільного генерального директора як «незграбні… і все більш запеклі», і Янгкін оголосив про свою відставку після 2,5 років перебування на посаді.[36] У липні 2020 року Янгкін оголосив, що звільниться з Carlyle Group в кінці вересня 2020 року, заявивши про свій намір зосередитися на громадській та політичній роботі.[47][44] У 2020 році Янгкін та його дружина заснували некомерційну організацію Virginia Ready Initiative, що залучала безробітних у штаті до програмам професійного навчання і зводила їх з потенційними роботодавцями.[48][49][50][51]

Вибори губернатора Вірджинії 2021 року
Підсумкові результати в розрізі округів та незалежних міст:
Список
  •    Youngkin—80–90%
  •    Youngkin—70–80%
  •    Youngkin—60–70%
  •    Youngkin—50–60%
  •    Youngkin—40–50%
*

У січні 2021 року Янгкін оголосив, що змагатиметься за висунення його кандидатом від Республіканської партії Вірджинії на посаду губернатора Вірджинії.[52][12] Особисті статки Янгкіна дали йому можливість самостійно фінансувати свою передвиборчу кампанію[53][54] на яку він витратив щонайменше 5,5 мільйонів доларів[55] Янгкіна підтримав Тед Круз під час праймеріз; Круз описав Янгкіна як близького друга його сім'ї.[56][57][58] Раніше Янгкін жертвував на передвиборну кампанію Круза 2018 року .[58]

Янгкін переміг на виборах кандидата на партійному з'їзді 10 травня 2021 року після кількох раундів преференційного голосування на 39 дільницях по всьому штату. Він переміг шістьох інших кандидатів.[55] Усі кандидати від Республіканської партії, включаючи Янгкіна, наголосили на своїй підтримці Дональда Трампа та трампізму, хоча інші кандидати на номінацію, такі як сенатор штату Аманда Чейз, були найбільш яскраво про-Трампа.[54][59] Після перемоги у кандидатських виборах Янгкіна підтримав Трамп.[59] Янгкін назвав це схвалення «честю для нього»[59] але намагався відмежуватися від деяких із найзатятіших прихильників Трампа.[60]У жовтні Нью-Йорк Таймс писала, що Янгкін намагався звузити повістку виборів до місцевих проблем штату Вірджинія.[61] Янгкін відкрито боровся як за прихильників Трампа, так і за виборців, що ніколи б не проголосували за Трампа.[62]

Янгкін зіткнувся з кандидатом від Демократичної партії, колишнім губернатором Террі Мак-Оліффом, на загальних виборах. 12 липня 2021 року Янгкін відмовився зустрічатися з Мак-Оліффом в дебатах Асоціації адвокатів Вірджинії, посилаючись на своє несприйняття як незаангажованої особи модератора Джуді Вудрафф у звязку з пожертвою, яку та зробила «Фонду Клінтона-Буша на підтримку Гаїті» в 2010 році. Асоціація адвокатів Вірджинії проводила губернаторські дебати на всіх виборах починаючи з 1985 року .[63] Мак-Оліфф і Янгкін два рази провели дебати протягом кампанії.[64][65]

Янгкін виступав у передвиборній кампанії з Майком Пенсом у серпні[66] а колишній радник Трампа Стів Беннон висловився на підтримку Янгкіна на жовтневому мітингу, на якому також було представлено відео з виступом Трампа. Янгкін особисто на жовтневому мітинзі не був, хоча подякував організаторам за його проведення.[67][68] Пізніше він назвав це «дивним і неправильним», коли цей мітинг розпочався з того, що його учасники присягнули на вірність прапору, який, за словами ведучого заходу, майорів «на мирному мітингу з Дональдом Дж. Трампом 6 січня».[69] (див. Штурм Капітолію США 6 січня 2021)

Перемогу Янгкіна в перегонах 2021 року приписували коаліції виборців, що складалася з прихильників Трампа та жителів передмістя, які підтримували Джо Байдена у 2020 році .[70][71]

Особисте життя
Янгкін з дружиною Сюзанною в 2021 році

Янгкін живе в Грейт-Фоллз, штат Вірджинія, зі своєю дружиною Сюзанною та їхніми чотирма дітьми Джоном, Грантом, Анною та Томасом.[72] Станом на вересень 2021 року його статки оцінювали в 440 мільйонів доларів.[73] Янгкін має зріст 200 см.[74][75] Він християнин і раніше служив у ризниці церкви Святої Трійці в Макліні, штат Вірджинія .[76] Його церква Святої Трійці описує себе як «неконфесійну церкву з англіканським корінням і сучасним харизматичним вираженням».[77]

Посилання

 

Посилання
  1. College Basketball at Sports-Reference.com
  2. https://s3.amazonaws.com/riceowls.com/documents/2015/4/30/_rice_m_baskbl__tocquickfacts.pdf
  3. https://www.alumni.hbs.edu/stories/Pages/story-bulletin.aspx?num=6426
  4. Virginia's 2021 gubernatorial election results. ABC News (англ.). Процитовано 3 листопада 2021.
  5. The Editorial Board (3 листопада 2021). Opinion | A Thumping in Virginia. Wall Street Journal (амер.). ISSN 0099-9660. Процитовано 3 листопада 2021.
  6. Gottfried, Miriam (27 жовтня 2017). Carlyle's Next Generation: A Deal Whiz and a Homegrown Quarterback. Wall Street Journal. Архів оригіналу за 26 серпня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  7. Reston, Maeve. Republican Youngkin wins Virginia governor's race, CNN projects. CNN. Процитовано 3 листопада 2021.
  8. Nisen, Max (24 жовтня 2013). 11 Rockstar Executives Who Earn More Than Their CEOs. Business Insider. Архів оригіналу за 25 липня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  9. FCRC February Meeting Highlights. FauquierGOP. 5 лютого 2021. Архів оригіналу за 21 лютого 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  10. Glenn Allen Youngkin. Companies House. Архів оригіналу за 25 липня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  11. Carroll Wayne Youngkin. Dignity Memorial. Архів оригіналу за 22 травня 2021. Процитовано 21 травня 2021.
  12. Millionaire investor joins Virginia governor contest. Associated Press. 27 січня 2021. Архів оригіналу за 12 лютого 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  13. Glenn Youngkin '85 Helps Create Nonprofit Aimed At Supporting Unemployed Workers. Norfolk Academy News (Norfolk Academy). 30 червня 2020. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  14. Mayfield, Adrienne (5 квітня 2021). Candidate Profile: Glenn Youngkin (Governor). WAVY (англ.). Архів оригіналу за 23 червня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
  15. Vozzella, Laura (27 січня 2021). Former Carlyle executive Glenn Youngkin joins race for Virginia governor. The Washington Post. Архів оригіналу за 11 лютого 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  16. Glenn Youngkin. Sports Reference. Архів оригіналу за 22 травня 2021. Процитовано 25 травня 2021.
  17. Meet The Candidate: Glenn Youngkin Seeks Nomination For Governor. Arlington, VA Patch. 5 травня 2021.
  18. The 2006-07 Rice Owls Basketball Media Guide. Rice Owls. с. 3. Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  19. Two HBS Alumni To Lead Carlyle Group. Harvard Business School. 27 жовтня 2017. Архів оригіналу за 13 лютого 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  20. QinetiQ Group plc Notice of AGM. Investegate. 27 червня 2006. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  21. Kelly, Jason; Perlberg, Heather (4 червня 2018). Meet Private Equity's Next Generation. Bloomberg. Архів оригіналу за 26 серпня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  22. Memorandum submitted by the Carlyle Group. Parliament of the United Kingdom. 15 січня 2003. Архів оригіналу за 27 жовтня 2016. Процитовано 20 лютого 2021.
  23. Glenn Youngkin Named Head of the Global Industrial Team. The Carlyle Group. 1 вересня 2005. Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  24. Form 8-K. The Carlyle Group. US Securities and Exchange Commission. 23 жовтня 2017. Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  25. Carlyle's World, Glenn Youngkin's Mandate. PRLog. Privcap. 11 лютого 2013. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  26. Kinder Morgan, Inc. (22 лютого 2012). Form 10-K: Annual Report for the fiscal year ended December 31, 2011. AnnualReports.com. US Securities and Exchange Commission. Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  27. Kelly, Jason (2012). The New Tycoons: Inside the Trillion Dollar Private Equity Industry That Owns Everything. John Wiley & Sons. с. 31–32, 40. ISBN 9781118205464. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  28. Carlyle 2009 Annual Report. EastCountyMagazine.org. The Carlyle Group. 2010. Архів оригіналу за May 5, 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  29. Generation Next. Private Equity International. 28 травня 2010. Процитовано 20 лютого 2021.
  30. Alesci, Cristina (13 грудня 2010). Carlyle Finance Chief Peter Nachtwey Leaves Firm. Bloomberg News. Процитовано 20 лютого 2021.
  31. Gottlieb, Jenna (15 лютого 2011). Carlyle names new CFO. Private Equity International. Архів оригіналу за March 2, 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  32. Carlyle 2010 Annual Report. PEDaily.cn. The Carlyle Group. 2011. Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  33. Form 8-K. US Securities and Exchange Commission. The Carlyle Group. 23 жовтня 2017. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  34. Sender, Henny; Espinoza, Javier (25 жовтня 2017). Carlyle profiles: closer look at founders and new management. Financial Times. Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  35. Sender, Henny (12 грудня 2010). Carlyle faces setback for listing plans. Financial Times. Архів оригіналу за 19 травня 2018. Процитовано 20 лютого 2021.
  36. Perlberg, Heather (23 липня 2020). Carlyle Co-CEO's Abrupt Exit Caps a Long, Awkward Power Struggle. Bloomberg News. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  37. Banerjee, Devin (25 жовтня 2017). Carlyle's Billionaire Founders Hand Reins to New Leaders. Bloomberg News. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  38. Heath, Thomas L. (25 березня 2014). Carlyle Group names Cavanagh and Youngkin as co-presidents. The Washington Post. Архів оригіналу за 31 березня 2014. Процитовано 20 лютого 2021.
  39. Dezember, Ryan (26 лютого 2015). Carlyle Founders Took In $800 Million in 2014. Wall Street Journal. Архів оригіналу за April 3, 2018. Процитовано 20 лютого 2021.
  40. Carlyle poaches Dimon protege. The Australian. Dow Jones Newswires. 26 березня 2014. Процитовано 20 лютого 2021.
  41. Roumeliotis, Greg (11 травня 2015). Comcast names Carlyle Group's Michael Cavanagh as CFO. Reuters. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  42. Bray, Chad (26 жовтня 2017). Private equity Carlyle Group names Kewsong Lee, Glenn Youngkin as new leaders. Australian Financial Review. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  43. Espinoza, Javier; Massoudi, Arash (25 жовтня 2017). Carlyle names executives to succeed its co-founders. Financial Times. Архів оригіналу за March 4, 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  44. Lewis, Adam (21 липня 2020). Carlyle co-CEO Glenn Youngkin to retire, leaving reins to Kewsong Lee. PitchBook. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 21 лютого 2021.
  45. Gottfried, Miriam (31 липня 2019). Carlyle to Abandon Partnership Structure and Dual-Class Shares. Wall Street Journal. Архів оригіналу за February 5, 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  46. Louch, William (21 липня 2020). Carlyle Co-CEO Glenn Youngkin to Step Down. Wall Street Journal. Архів оригіналу за February 5, 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  47. Wiggi, Kaye; Vandevelde, Mark (21 липня 2020). Carlyle co-chief Glenn Youngkin to step down. Financial Times. Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  48. Reskilling for a changing economy: A discussion with Glenn Youngkin. McKinsey & Company. 1 вересня 2020. Архів оригіналу за 30 червня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  49. Georgescu, Peter (21 січня 2021). A Scalable System To Lower Unemployment. Forbes. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  50. Pierceall, Kimberly (29 червня 2020). Nonprofit offers extra $1,000 to unemployed Virginians who get re-trained for a new career. The Virginian-Pilot. Архів оригіналу за 11 лютого 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  51. Glenn Youngkin announces run for Virginia governor. WAVY. 27 січня 2021. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  52. Vozzella, Laura (11 січня 2021). Political newcomer with ability to self-fund to enter race for Virginia governor. The Washington Post. Архів оригіналу за 11 лютого 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  53. Gabriel, Trip (11 травня 2021). In Virginia, a Fight Over the Suburbs in the Governor's Race. The New York Times. Архів оригіналу за June 3, 2021. Процитовано 30 травня 2021.
  54. Karson, Kendall; Scanlan, Quinn (7 травня 2021). 'Trumpy, Trumpier and Trumpiest': Virginia GOP to vote on nominee for governor in post-Trump era. ABC News. Архів оригіналу за 14 жовтня 2021.
  55. Gabriel, Trip (10 травня 2021). Glenn Youngkin Declares Victory as G.O.P. Nominee for Virginia Governor. The New York Times. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 10 травня 2021.
  56. Manchester, Julia (3 травня 2021). Cruz backs Glenn Youngkin in Virginia GOP gubernatorial primary. TheHill (англ.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  57. Nikki Haley to campaign in Virginia with GOP gubernatorial nominee Glenn Youngkin. ABC News (англ.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  58. Glenn Youngkin, Virginia's 'political outsider,' has given more than $1 million to GOP campaigns. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  59. Barakat, Matthew (15 травня 2021). Virginia GOP nominee's independence from Trump up for debate. Associated Press. Архів оригіналу за October 9, 2021.
  60. Seitz-Wald, Alex (14 жовтня 2021). Virginia GOP candidate Youngkin criticizes supporters for venerating flag from Jan. 6 riot. NBC News (англ.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
  61. W. Herndon, Astead (16 жовтня 2021). Glenn Youngkin Talks About Virginia. His Base Talks About Donald Trump.. The New York Times (англ.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
  62. Mucha, Sarah (26 вересня 2021). Glenn Youngkin's play: Forever- and Never-Trumpers. Axios (амер.). Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.
  63. Vozzella, Laura. Youngkin to skip marquee debate over moderator's donation to Clinton Bush Haiti Fund. The Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 14 липня 2021. Процитовано 14 липня 2021.
  64. Montellaro, Zach; Ward, Myah (28 вересня 2021). McAuliffe, Youngkin unload in feisty final Virginia debate. POLITICO (англ.). Процитовано 3 листопада 2021.
  65. Schneider, Gregory; Vozzella, Laura (28 вересня 2021). Youngkin, McAuliffe clash in final debate of Virginia governor's race. Washington Post. Процитовано 3 листопада 2021.
  66. Manchester, Julia (19 серпня 2021). Pence headlines fundraiser for Youngkin in Virginia governor's race. TheHill (англ.). Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021.
  67. Scanlan, Quinn (14 жовтня 2021). Youngkin calls pledge to flag 'carried' at Jan. 6 rally 'weird and wrong'. ABC News (англ.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 14 жовтня 2021.
  68. Vozzella, Laura (21 жовтня 2021). Biden to campaign with McAuliffe in home stretch of Virginia governor's race. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  69. Vozzella, Laura (14 жовтня 2021). Youngkin distances himself from controversial rally featuring Trump and Bannon. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 14 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021.
  70. November 3, 2021. Glenn Youngkin's Big Win. National Review. Retrieved November 5, 2021.
  71. Graham, David A. (September 2, 2021). Tonight Is a Test of What Trumpism Could Be Without Trump. The Atlantic. Retrieved November 5, 2021.
  72. A Conversation with David Rubenstein Moderated by Glenn Youngkin. Harvard Business School Club of Chicago. November 2020. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  73. Tognini, Giacomo. Glenn Youngkin Is Worth Hundreds Of Millions, But Terry McAuliffe Has The Big Money In The Virginia Governor's Race. Forbes. Процитовано 27 жовтня 2021.
  74. What is Glenn Youngkin's height? Gov-elect taller than every POTUS ever. The Focus (en-GB). 3 листопада 2021. Процитовано 14 листопада 2021.
  75. Glenn Youngkin College Stats. College Basketball at Sports-Reference.com (англ.). Процитовано 14 листопада 2021.
  76. HTC Vestry's Statement on Racial Unity. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 3 листопада 2021.
  77. What We Believe. Holy Trinity Church (амер.). Процитовано 4 листопада 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.