Головецько (Самбірський район)

За роки радянської влади село в документах називали «Головецьке». 1989 р. селу повернули історичну назву.[2]

Селом тече струмок Золотновець.

Збереглася легенда про наїзд татар у 16 ст. (біля села є урочище «Підтатарин» зі стародавньою каплицею). За переказами, у цьому місці було побито татарський загін і визволено людей, яких татари гнали в неволю.

Село розкидане, складається з кількох колишніх хуторів: Бабино, Шляхта, Підтатарином, Золотнівець, Гвоздець та самого давнього села Головецького. Кожна з цих назв має своє народне пояснення.

Між селами Головецьке і Дністрик над Дністром колись існувала каменярня. Тут до I Світової війни вівся промисловий видобуток так званого тесаного каменя. На літо сюди приїжджали з Австрії фахівці з обробки каменю. Скелю підривали динамітом, і з кам'яних брил на місці витісували блоки, сходи, художні прикраси для домів різних міст. Звідси підводами везли готову продукцію на залізничну станцію до села Стрілок, звідки поїздами відправляли замовникам.

У ХІХ столітті селище мало власну символіку — печатку з символом, що відтворював назву громади: зображенням відтятої голови святого Івана Предтечі на тарелі.

Станом на 1904 р. громада Головецьке (Головецьке Долішнє й Горішнє) налічувала 1792 мешканці. Селище на той час перебувало у власності графині Зофії Водзіцької.

При виході з села стоїть стара криниця за назвою «Студня Кузьміна». На її кам'яному цямринні вибитий лев на щиті, над яким стоїть надпис: «Герб Руси». За австрійських часів був у селі війт Кузьмін, який добре дбав про село, і навіть побудував своїм коштом криницю, на якій помістив тогочасний герб Русі (України). Восени 1914 року австрійська військова влада заарештувала Кузьміна і разом з іншими галичанами вивезла в Австрію до концентраційного табору Талергоф. Там Кузьмін помер.

Бої УПА. 5. 1949 о 19,20 год. друга група під командою ст. віст. К., зробила при шляху між сс. Головецьке — Гвоздець засідку на старшин МГБ в області, що поверталися з облави.

У 1921 р. в селі проживало 1635 осіб. У 1990 році в селі мешкало 1900 осіб і було 470 дворів.

На західному кінці села — хрест до 50-ліття скасування панщини, один із небагатьох, який не був знесений за радянських часів. На хресті напис: «Громада Головецько. В память скасування паньшины. 1848—1898 год». Під хрестом закопані документи, що засвідчують право власності панів на землю села.

На горі Пагор був замок. В 1989 р. ще виднілись вали.

• Головецький Василь Миколайович — український поет, заслужений журналіст України
• Дудич Микола Васильович — районовий провідник ОУН. Автор пісні «Повстанська могила».
• У 1925 р. в Головецьку вчителювала Людмила Володиславівна Крушельницька — рідна сестра письменника, педагога, міністра освіти УНР Антона Крушельницького. У серпні 1925 р. в неї гостювали її племінники — Володимира і Богдан Крушельницькі.

• Беч Дмитро Іванович — футболіст ФК Едіс Сіде (2015—2019) :https://edisside.jimdofree.com/

• «Визначні місця Старосамбірщини». Альбом, В. І. Шагала, 1976—1977 рр.
• Hołowiecko 1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 110. (пол.)