Головецько (Самбірський район)
Голове́цько — село Самбірського району Львівської області. Розташоване в Карпатах, на березі Дністра.
село Головецько | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Львівська область | ||||
Район/міськрада | Самбірський район | ||||
Громада | Стрілківська сільська громада | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | 1515 | ||||
Населення | 1170 | ||||
Площа | 3,524 км² | ||||
Густота населення | 332,01 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 82094 | ||||
Телефонний код | +380 3238 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 49°18′30″ пн. ш. 22°53′26″ сх. д. | ||||
Середня висота над рівнем моря |
492 м | ||||
Водойми | р. Дністер, р. Мшанець, струмок Золотновець | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 82092, Львівська обл., Самбірський р-н, с. Стрілки | ||||
Карта | |||||
Головецько | |||||
Головецько | |||||
Мапа | |||||
|
Населення — 1170 осіб (2001); станом на 2020 р. доросле населення складає 859 осіб[1].
Назва
За роки радянської влади село в документах називали «Головецьке». 1989 р. селу повернули історичну назву.[2]
Селом тече струмок Золотновець.
Історія
Збереглася легенда про наїзд татар у 16 ст. (біля села є урочище «Підтатарин» зі стародавньою каплицею). За переказами, у цьому місці було побито татарський загін і визволено людей, яких татари гнали в неволю.
Село розкидане, складається з кількох колишніх хуторів: Бабино, Шляхта, Підтатарином, Золотнівець, Гвоздець та самого давнього села Головецького. Кожна з цих назв має своє народне пояснення.
Між селами Головецьке і Дністрик над Дністром колись існувала каменярня. Тут до I Світової війни вівся промисловий видобуток так званого тесаного каменя. На літо сюди приїжджали з Австрії фахівці з обробки каменю. Скелю підривали динамітом, і з кам'яних брил на місці витісували блоки, сходи, художні прикраси для домів різних міст. Звідси підводами везли готову продукцію на залізничну станцію до села Стрілок, звідки поїздами відправляли замовникам.
У ХІХ столітті селище мало власну символіку — печатку з символом, що відтворював назву громади: зображенням відтятої голови святого Івана Предтечі на тарелі.
Станом на 1904 р. громада Головецьке (Головецьке Долішнє й Горішнє) налічувала 1792 мешканці. Селище на той час перебувало у власності графині Зофії Водзіцької.
При виході з села стоїть стара криниця за назвою «Студня Кузьміна». На її кам'яному цямринні вибитий лев на щиті, над яким стоїть надпис: «Герб Руси». За австрійських часів був у селі війт Кузьмін, який добре дбав про село, і навіть побудував своїм коштом криницю, на якій помістив тогочасний герб Русі (України). Восени 1914 року австрійська військова влада заарештувала Кузьміна і разом з іншими галичанами вивезла в Австрію до концентраційного табору Талергоф. Там Кузьмін помер.
Бої УПА. 5. 1949 о 19,20 год. друга група під командою ст. віст. К., зробила при шляху між сс. Головецьке — Гвоздець засідку на старшин МГБ в області, що поверталися з облави.
Населення
У 1921 р. в селі проживало 1635 осіб. У 1990 році в селі мешкало 1900 осіб і було 470 дворів.
Пам'ятки
На західному кінці села — хрест до 50-ліття скасування панщини, один із небагатьох, який не був знесений за радянських часів. На хресті напис: «Громада Головецько. В память скасування паньшины. 1848—1898 год». Під хрестом закопані документи, що засвідчують право власності панів на землю села.
На горі Пагор був замок. В 1989 р. ще виднілись вали.
Відомі люди
- Головецький Василь Миколайович — український поет, заслужений журналіст України
- Дудич Микола Васильович — районовий провідник ОУН. Автор пісні «Повстанська могила».
- У 1925 р. в Головецьку вчителювала Людмила Володиславівна Крушельницька — рідна сестра письменника, педагога, міністра освіти УНР Антона Крушельницького. У серпні 1925 р. в неї гостювали її племінники — Володимира і Богдан Крушельницькі.
- Беч Дмитро Іванович — футболіст ФК Едіс Сіде (2015—2019) :https://edisside.jimdofree.com/
Примітки
- Державний реєстр виборців. www.drv.gov.ua (uk-UA). Процитовано 16 лютого 2021.
- Картка постанови
Джерела
- «Визначні місця Старосамбірщини». Альбом, В. І. Шагала, 1976—1977 рр.
- Hołowiecko 1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 110. (пол.)