Гоноратка (Оратівський район)

Гонора́тка — село в Україні, у Вінницькому районі Вінницької області у складі Оратівської селищної громади. Розташоване на обох берегах річки Безіменна (притока Гнилої) за 5 км на південь від смт Оратів та за 19 км від зупинного пункту Фронтівка. День села 8 листопада. Населення становить 295 чоловік (1 січня 2018 р.)

село Гоноратка
Країна  Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Вінницький район
Громада Оратівська селищна громада
Основні дані
Засноване 1641
Населення 295
Площа 1,037 км²
Поштовий індекс 22600
Телефонний код +380 4330
Географічні дані
Географічні координати 49°08′50″ пн. ш. 29°31′06″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 235 м
Відстань до
обласного центру		 90 км
Найближча залізнична станція Фронтівка
Відстань до
залізничної станції		 19 км
Місцева влада
Адреса ради 22643, Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Заруддя, вул. Центральна, 1
Карта
Гоноратка
Гоноратка
Мапа

 Гоноратка у Вікісховищі


Галерея
  • Вулиця
  • Будівля
  • Ставок на річці Безіменна
  • Братська могила радянських воїнів
  • Пам'ятний знак на честь українського козацтва

Історія

У складі Речі Посполитої

Після Національно-визвольної війни село було залюднене поміщиком Станіславом Война-Оранським (пол. Stanisław Woyna-Orański herbu Ślepowron) та отримало свою назву честь його дружини Гонорати з д. Цешковських Война-Оранської — Гоноратка (пол. Honoratka).

У 1762 році тут збудовано дерев'яну церкву 7-го класу на честь святого Дмитра. [1]

20 травня 1787 року по дорозі до Канева у селі зупинявся останній король Речі Посполитої Станіслав Август Понятовський.[2]

У складі Російської імперії

Гоноратка Оратівської волості Липовецького повіту Київської губернії належала доньці Станіслава та Гонорати — Антоніні Станіславівні з Войно-Оранських Пулавській (пол. Antonina z d.Wojno-Orańskich Pułaska (Puławski)), дружині генерал-майора Антонія Пулавського. Також подружжю Пулавських належало містечко Оратів.[3]

Згодом село належало Івашкевичам, Братковському, а з 1833 року — Олександру Бондажевському (пол. Aleksandr Bondarzewski (Bądarzewski)).

По смерті Бондажевського 1847 року, село перейшло у власність Емілії Бондажевської (пол. Emilią z d. Newlińskich Bondarzewska).

В 1854 році стару церкву було перебудовано.[1]

У 1860-х роках спадкоємицею маєтку Гоноратка стала донька Олександра та Емілії — Софія-Емілія, в заміжжі Здеховська (пол. Zofią–Emilią z Bondarzewskich Zdziechowska h. Rawicz).[4]

На початку XX століття в Гоноратці налічувалось 94 двори, де мешкало 502 жителя.

В селі був православний храм, школа, водяний млин Софії-Емілії Громницької, а також два вітряки, що належали місцевим селянам.[5]

Згодом маєток перейшов у власність Козіцького, який в свою чергу продав Гоноратку Владиславу Йосиповичу Ярошинському (пол. Władysław Edward Izydor Jaroszyński h.wł.), що родом із Бабина.[6]

Аполлон Корженьовський

У селі Гоноратка 21 лютого 1820 року в родині Теодора та Юлії з д. Д'якевичів Коженьовських народився син Аполлон (пол. Apollo Korzeniowski h. Nałęcz), у майбутньому батько відомого письменника Джозефа Конрада. Аполлон мав двох братів — Роберта та Гілярія, а також сестру Емілію.

У складі УРСР

Починаючи з 1920 року Гоноратка підпорядковувалась Зарудянській сільській раді.

Друга світова війна

В роки війни на фронтах воювало 124 жителя села, з них 88 загинули в боях.

В березні 1944 року війська Робітничо-Селянської Червоної Армії остаточно визволили селище від німецьких окупантів. В цих боях протягом січня-березня загинуло 97 солдат, яких поховано в братській могилі на місцевому кладовищі. Невідомими залишились 75 загиблих.

Сучасність

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області.» увійшло до складу Оратівської селищної громади [7]

Пам'ятки

На південному сході від села знаходиться заповідне урочище Балабанівський ліс.

Відомі уродженці

Література
  • Зару́ддя // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.265

Посилання

Джерела
  1. Похилевич, Лаврентий (1864). Сказания о населенных местностях Киевской губернии, или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся. К.: Типография Киевопечерской лавры. с. 763.
  2. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom III - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl. Процитовано 28 жовтня 2019.
  3. ДАКО, Фонд 280, опис 2, справа 26
  4. Rocznik Polskiego Towarzystwa Heraldycznego nowej serii t. XIV (XXV) ISSN 1230–803X. Warszawa. 2015.
  5. Издание Киевского губернского статистического комитета (1900). Список населенных мест Киевской губернии. К. с. 1976.
  6. Весь Юго-Западный край. К. 1913. с. 1177.
  7. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 10 листопада 2021.
  8. Katalog der Deutschen Nationalbibliothek. portal.dnb.de. Процитовано 28 жовтня 2019.
  9. КОЖЕНЬОВСЬКИЙ АПОЛЛО. resource.history.org.ua. Процитовано 28 жовтня 2019.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.