Горбенко Олександр Петрович

Олекса́ндр Петро́вич Горбе́нко (нар. 23 травня 1938(19380523), Київ — 2011, Канада) — український театральний режисер і педагог, заслужений артист УРСР (1972).

Горбенко Олександр Петрович
Народився 23 травня 1938(1938-05-23)
Київ, Українська РСР, СРСР
Помер 2011
Канада
Країна  Україна
Діяльність театральний режисер, педагог
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Заклад Житомирський обласний український музично-драматичний театр імені Івана Кочерги, Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр імені Миколи Куліша, Ніжинський український драматичний театр імені Михайла Коцюбинського і КНУКіМ
Нагороди

Життєпис

1960 — закінчив Київський інститут театрального мистецтва (курс М. М. Карасьова).

Відтоді працював режисером-постановником у театрах Дніпра, Одеси (Одеський обласний академічний російський драматичний театр[1]), Києва.

1964—1966 — головний режисер Житомирського українського музично-драматичного театру імені Івана Антоновича Кочерги.

1970—1977 — головний режисер Херсонського музично-драматичного театру. В Херсоні співробітничав також з Театром ляльок.[2]

1977—1979 — головний режисер Дніпропетровського українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка.

1979—1980 — головний режисер Львівського ТЮГу.

1980—1986 — головний режисер Київського театру кіноактора.

1986—1990 — головний режисер Ніжинського українського драматичного театру імені М. Коцюбинського.

1990—1996 — художній керівник циркового об'єднання «Зірки України» (Київ).

Водночас викладав у Київському інституті культури (1981—1984 та 1989—1996), Київському педагогічному інституті (1984—1989).

Виїхав до Канади.

Чоловік актриси Елеонори Верещагіної. Зять народного артиста СРСР Федора Верещагіна.

Вистави
  • 1961 — «Не судилось» М. Старицького
  • 1964 — «Правда і кривда» за М. Стельмахом (поставлена 4 листопада 1964 вперше в Україні і СРСР)[3]
  • 1968 — «Далекі вікна» В. Собка
  • 1970 — «Мій бравий солдат Швейк» О. Лукашова, Д. Шевцова за Я. Гашеком
  • 1971 — «Прапор адмірала» О. Штейна
  • 1972 — «Оргія» Лесі Українки
  • 1972 — «Дума про любов» за М. Стельмахом[4]
  • 1977 — «Пісня в келиху» І. Кочерги
  • 1979 — «Берег» Ю. Бондарева
  • 1989 — «Криваве весілля» Ф. Ґарсіа Лорки
  • 1990 — «Мина Мазайло» М. Куліша
  • «Вій вітерець» Я. Райніса
  • «Повія» П. Мирного
  • «Пора жовтого листя» та «Дороги, які ми обираємо» П. Зарудного

Примітки
  1. Лесь Танюк. Щоденники, 1965 рік.
  2. Історія Херсонського Академічного обласного театру ляльок
  3. Матеріали до українського мистецтвознавства. Томи 1-3. — Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології, 2002. — 359
  4. Український театр, 1972. — с. 19

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.