Горовиць Володимир Самійлович

Володи́мир Самí́йлович Го́ровиць (18 вересня (1 жовтня) 1903, Київ, Російська імперія — 5 листопада 1989, Нью-Йорк, США) — український та американський піаніст єврейського походження. Один з найвидатніших піаністів в історії музики[5][6].

Горовиць Володимир Самійлович
рос. Владимир Самойлович Горовиц
Зображення
Основна інформація
Дата народження 18 вересня (1 жовтня) 1903[1][2][…]
Місце народження Київ, Російська імперія
Дата смерті 5 листопада 1989(1989-11-05)[2][3][…] (86 років)
Місце смерті Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[1]
Поховання Монументальне кладовище
Роки активності з 1920
Громадянство Російська імперія→ УНР→ СРСР→ США
Національність український єврей
Професії піаніст, композитор
Освіта Київська консерваторія
Вчителі Блуменфельд Фелікс Михайлович[4], Тарновський Сергій Володимирович і Пухальський Володимир В'ячеславович
Відомі учні Byron Janisd
Інструменти фортепіано
Жанри класична музика
Нагороди Медаль Свободи
Премії Греммі
Автограф
 Файли у Вікісховищі

Життєпис

Народився 18 вересня (1 жовтня) 1903(19031001) року[7] в Києві, у родині відомого, авторитетного та заможного київського інженера Самуїла Горовиця. Родина мешкала в Києві ще з 1850-х років. Підґрунтям заможного життя була діяльність діда піаніста — київського купця 1-ї гільдії Йоахима Горовиця — відомого мецената.

Перші кроки в музиці Володимир зробив за допомогою матері — Софії Горовиць (Соні Бодик), яка 8 років навчалася у Київському музичному училищі в класі директора училища, видатного викладача-піаніста Володимира Вацлавовича Пухальського, до якого в січні 1913 р. привела свого 10-річного сина Володимира.

За 7 років навчання — спочатку в училищі, а потім у консерваторії — Горовиць неодноразово виступав у так званих «публічних концертах», куди залучали лише найталановитіших учнів. У 1920 р. — став учнем легендарного Фелікса Блуменфельда. Цього ж року закінчив консерваторію.

До 1925 р. концертував містами радянської Росії (СРСР). Мав величезний успіх.

Володимир Горовиць за фортепіано

Разом зі скрипалем Натаном Мільштейном виступав в Москві, Петрограді з першокласними оркестрами.

Від жовтня 1924 до січня 1925 р. дав близько 20 концертів у Ленінграді, де зіграв 155 творів.

У 1925 р. їде на гастролі до Європи, де швидко завойовує популярність як концертуючий піаніст.

Від 1928 р. живе в США (1944 року отримав американське громадянство).

У 1933 — одружився з Вандою Тосканіні, донькою славетного диригента Артуро Тосканіні.

Практично все життя (з перервами в 1953—1965 та 1975—1981 рр.) В. Горовиць активно концертував.

Репертуар Горовиця надзвичайно широкий — від творів Д. Скарлатті до С. Прокоф'єва, значне місце в репертуарі займали також його авторські транскрипції популярних творів. Гра В. Горовиця відрізнялась блискучою віртуозністю та феноменальною технікою.

Взаємини піаніста і радянської влади були трагічними. Після еміграції радянська влада неодноразово йому погрожує, в 1930-х роках у концтаборах СРСР загинули його брат і батько. Володимир Горовиць відвідав СРСР лише 1986 року, після 61-річної перерви (з тріумфальним успіхом дав концерти в Москві та Ленінграді). Cестра музиканта, піаністка й педагогиня Регіна Горовиць, була дружиною відомого українського радянського економіста Овсія Лібермана.

Учні

З 1937 по 1962 рік у Горовиця було семеро учнів: Ніко Кауфман (єдиний учень Горовиця під час його перебування в Європі), Байрон Дженіс, Гаррі Граффман, Колман Блюмфілд, Роналд Турині, Олександр Фіорілло і Айвен Девіс. У 80-ті роки давав уроки вже сформованим піаністам Мюррею Перайя і Едуарду Халіму.

Характеристика творчості

Представник романтичного стилю виконання (твори Ф. Ліста, в тому числі у власних транскрипціях, В. Моцарта, Ф. Шопена, російських композиторів та ін.). Його називали «Королем Королів піаністів», «останнім великим романтиком». У фундаментальній праці Д. Рабиновича «Виконавець і стиль» В. Горовіц зарахований до «велетнів романтичного піанізму», до яких автор відносить Ф. Ліста, С. Рахманінова, В. Горовиця.

Відзнаки і нагороди

Вшанування пам'яті
Меморіальна дошка Горовицю на вул. Михайла Коцюбинського у Києві

У Києві в листопаді 2019 року одну з нових вулиць у Голосіївському районі (місцевість Теремки) названо ім'ям Володимира Горовиця[8] (проєктна назва вулиці — Проектна 12968, пролягає від вулиці Родини Кістяківських до Кільцевої дороги[9]). Наразі вулицю ще не забудовано.

Див. також

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118892509 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Encyclopædia Britannica
  4. https://web.archive.org/web/20210104140413/https://www.lib.umd.edu/ipam/great-pianistic-traditions/rubenstein-school/rubinstein-school
  5. Dubal, David (1989). The Art of the Piano. Amadeus Press. ISBN 1-57467-088-3.
  6. THE GREATEST PIANIST OF ALL? — TIME
  7. Запис про народження в Володимира Горовиця в метричній книзі Київського рабинату за 1903 рік // ЦДІАК України. Ф. 1164. Оп. 1. Спр. 467. Арк. 660зв–661.
  8. У Голосіївському, Солом’янському, Дарницькому і Шевченківському районах найменовано 40 вулиць

Джерела

Література
  • Абліцов В. «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — Киев: КИТ, 2007. — 436 с.
  • Коган Г. Вместе с музыкантами. — М., 1964;
  • В. Горовиць та піаністична культура XX століття: 36. ст. — X., 1995;
  • Володимир Горовіц та піаністична культура ХХ-го сторіччя. — X., 1996;
  • Зильберман Ю, Смилянская Ю. Киевская симфония Владимира Горовица, Киев,2002
  • Зильберман Ю., Владимир Горовиц. Киевские годы, Киев,2005.
  • Зильберман Ю. Семь очерков о Владимире Горовице. — Киев, 2011. — 144 с.
  • http://apmp.kgpa.km.ua/Files/APMP02/16.pdf 76. Мархайчук Н., Захарова С. Представники родини Горовиців в музичній освіті Харкова (до історії музичної педагогіки в Україні) // Актуальні питання мистецької педагогіки: стан, технології, перспективи: Зб. наук. пр. — Хмельницький: ХГПА, 2013. — С. 127—130

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.