Горчаков Костянтин Олександрович

Ясновельможний князь Костянтин Олександрович Горчаков (5 грудня 1841, Санкт-Петербург, Російська імперія — 20 квітня 1926, Париж, Франція) — київський віце-губернатор (1877-1878), шталмейстер, таємний радник з роду Горчакових[2].

Громадянство Російська імперія
Титул Князь
Дата народження 5 грудня 1841(1841-12-05)[1]
Місце народження Санкт-Петербург
Дата смерті 20 квітня 1926(1926-04-20) (84 роки)
Місце смерті Париж
Місце поховання Батіньйоль
Батько Горчаков Олександр Михайлович
Мати Марія Мусіна-Пушкінаd
Брат/сестра Михайло Горчаковd і Олександр Мусін-Пушкінd
У шлюбі з Марія Стурдзаd
Дитина Олександр Горчаков
Рід Горчаковиd
Рід діяльності політик, колекціонер мистецтва
 Горчаков Костянтин Олександрович у Вікісховищі

Життєпис

Народився в Санкт-Петербурзі 5 грудня 1841. Син і спадкоємець державного канцлера Олександра Михайловича Горчакова, власник пишного будинку № 17 на Великій Монетній, а також земель в Полтавській губернії.

Ясновельможний князь володів нерухомістю в Одесі, зокрема на Молдаванці — будинок № 15 по вулиці Степовій [3].

Після Жовтневої революції в еміграції у Франції.

Помер в 1926 в Парижі. Похований на кладовищі Батіньоль.

Родина
Марія Михайлівна Горчакова
Костянтин Горчаков на посаді шталмейстера (в костюмі боярина часів царя Олексія Михайловича)

Дружина (з 7 квітня 1868) — княжна Марія Михайлівна Стурдза (1849-21.02.1905), дочка молдовського господаря Михайла Стурдзи від його шлюбу з Смарандой Вогоріде. За словами сучасниці, в 17 років княжна Стурдза була дуже непоганою дівчиною, незважаючи на «умисне спотворення її матір'ю» [4], яка нібито терпіти її не могла і дуже гнобила [5]. Шлюб її, укладений в Парижі, не був щасливим.

У 1886 діяльна княгиня Горчакова затіяла розлучення і добилася його через свої фанаріотські зв'язки. При цьому за грамотою на розлучини вона звернулася безпосередньо до константинопольського патріарха Іоакима IV, що Священний Синод визнав втручанням в свої справи. Хоча Костянтин Побєдоносцев відправив до Стамбула ноту протесту, розлучення було дано. Отримавши довгоочікувану свободу, Марія Михайлівна проживала в Парижі або на своїй віллі в Сорренто, де приймала багатьох високопоставлених гостей і дипломатів. Померла від туберкульозу в Монте-Карло, похована в Баден-Бадені. діти:

  • Марія (03.07.1871 [6] -1924), фрейліна двору (01.04.1890); перший чоловік князь Олексій Олександрович Кудашев [7] (1861-1901); другий чоловік - публіцист правого спрямування Олександр Миколайович Брянчанінов (1874-1960). Після революції поїхала з дочками до Франції. Одна з них, княгиня Путятіна, прийняла постриг і повернулася в Москву, де була зведена патріархом Алексієм I в сан ігумені.
  • Олена (1873-1948), фрейліна двору (01.01.1893), в 1901 році в Римі вінчалася з дипломатом Василем Васильовичем Солдатенковим (1879-1944). Він захоплювався спортом, витрачав величезні кошти на автомобілі та один з них назвав «Ліна» на честь красуні Ліни Кавальєрі, яку раніше підкорив. «Жінки сходили по ньому з розуму, - згадував Фелікс Юсупов, - він був розумний, спортивний, чарівний». Шлюб не був вдалим і в 1913 закінчився розлученням.
  • Олександр (1875-1916), ротмістр, переяславський повітовий предводитель дворянства. Помер в Петрограді від ран, отриманих на фронті Першої світової війни.
  • Борис (01.06.1879, Карлсруе - 10.11.1900), помер в Гардоні від туберкульозу.
  • Михайло (1880-1961), камер-юнкер, монархічний діяч еміграції, колекціонер; одружений (з 24 листопада 1907; Париж) [8] на графині Наталії Стенбок (1880-1939?), розлученій дружині П. М. Стенбока і дочки мільйонера ПавлаХаритоненко, спадкоємиці садиби Наталівка.

Примітки
  1. свідоцтво про шлюб
  2. Горчаков — светл. кн. Конст. Алдр. // Алфавитный указатель жителей… // Весь Петроград на 1917 год, адресная и справочная книга г. Петрограда. — Петроград : Товарищество А. С. Суворина — «Новое время», 1917. — С. 177. — ISBN 5-94030-052-9.
  3. Дом Дробинского на Молдаванке: что нам о нем известно. Одесса-будущее, 02.07.2021
  4. По словам Л. Автономовой, мать водила свою единственную дочь одетую, как прислуга, в «ужасных плоских шляпах на резинках под подбородком и в безобразных прюнелевых башмаках, как лодки». «Бедная юная княжна» была совершенно забита, но при этом поддерживала дружбу со своим братом, которого мать боготворила.
  5. Л. И. Автономова. Воспоминания о жизни // Исторический вестник. — 1916. — № 9. — С. 611—612.
  6. ЦГИА СПб. ф.19. оп. 124. д. 1095. с. 313. Метрические книги церкви Царскосельского дворца.
  7. Внучатый племянник Николая Даниловича Кудашева.
  8. ЦГИА СПб. ф.19. оп.126. д. 1689. с. 92. Метрические книги православных церквей за границей.

Джерела
  • Придворний календар на 1911 рік. - СПб. - С. 102.
  • Список цивільним чинам перших трьох класів. Виправлений по 1 вересня 1914 року. - Пг., 1914. - С. 298.
  • Російське зарубіжжі у Франції 1919-2000 Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine. . / Л. Мнухін, М. Авриль, В. Лоський. - М. Наука; Будинок-музей Марини Цвєтаєвої, 2008.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.