Наталіївський парк

Садиба заснована у 1884 році поміщиком і цукрозаводчиком Павлом Івановичем Харитоненком, та названий на честь його молодшої дочки Наталії, княжни Горчакової.

Після Жовтневого перевороту націоналізований комплекс був перетворений у спеціалізований протитуберкульозний санаторій.

Палац і довколишній ландшафт площею 50 га є цінною пам'яткою палацово-паркового мистецтва кінця XIX — початку XX ст. Парк налічує близько 100 видів та форм дерев і кущів.

Спаський храм

Конюшні взимку 2010—2011 років

До складу комплексу також входять:

• флігель,
  

  Садиба у Наталіївському парку, с-ще Володимирівка
• водонапірна башта,
• манеж,
• конюшні,
• головні і західні в'їзні ворота,
• терасний сад,
• церква в ім'я Всемилостивішого Спаса.

Відвідувачі Наталівки потрапляють у садибу Харитоненків через парадний в'їзд, який нагадує середньовічний замок. Він виконаний у вигляді арки і побудований за проектом академіка архітектури Олексія Щусєва, який широко відомий як автор проекту мавзолею В. І. Леніна та Казанського вокзалу в Москві.

Могутні стіни проїзної арки вимощені великим камінням. У загальний об'єм арки входять також масивні ковані ворота та службове приміщення — сторожка з вузькими віконцями. Широку масивну проїзну арку нібито припідносять гострі шпилі та обривистість даху. Цей парадний в'їзд проектувався архітектором з розрахунком фронтального огляду лісових насаджень, куди він гармонічно вписувався.

Від парадної арки через весь парк, майже до самого берега річки, простяглася каштанова алея. У кінці XIX століття, коли закладали цей парк, каштани були для України екзотичною рослиною. Батьківщина каштану кінського — країни Балканського півострова. На жаль, багато могутніх каштанів цієї алеї загинули, замість них посаджені молоді дерева.

Водонапірна вежа в готичному стилі

Лев ліворуч від входу до будинку управляючого маєтком Наталіївка

Стара каштанова алея верхню частину колишньої садиби Харитоненків поділяє на дві частини.

Зліва — основні житлові будівлі, розташовані в заповідному парку. Справа — господарчі служби, посадки дерев, в неглибокому ярочку — зарості ялинника та кущів ялівцю. Ялівець — представник родини кипарисових — декоративна рослина, довгожитель (доживає до двох тисяч років). Ялівець називають північним кипарисом. Він природно росте в Карпатах та Криму. Але на Харківщині в природному вигляді не зустрічається. У цій кліматичній зоні його вирощення потребує значних зусиль.

Окрім каштанової, в парку є дубова, ялинова та інші алеї, які з'єднують різні корпуси колишнього маєтку родини Харитоненків Парк господарів славився не лише рідкісними деревами, але й яскравими екзотичними квітами. Також у парку велика кількість сосен, які прикрашають його золотистістю стовбурів і зеленою кроною. Через стрункі стовбури і високу крону далеко проглядаються будівлі маєтку.

Єсть много старинных, переживших несколько поколений, єсть дворцы… угрюмо и гордо умирающие великаны[1].

Якщо зайти в Наталіївку із західних воріт садиби, де з двох боків стоять масивні пілони, які обрамляють в'їзд з кам'яними «бабами», і пройти стежкою, ви раптом опиняєтесь перед архітектурним дивом, яке постає посеред соснового лісу. Невисока однокупольна церковка з дзвіницею.

Перлиною Наталіївки є церква в ім'я Всемилостивішого Спаса, що розташована поблизу композиційного центру парку, на стику вікової діброви, соснового бору та каштанової алеї, що тягнеться від парадної арки.

Церква побудована за проектом того ж Олексія Щусєва за досить короткий час: храм був закладений 1911 року, а 1913-го його вже завершили і освятили.

Зліва при вході до церкви викарбуваний текст:

Царь славы. В лето от создання мира 7419, от рождения же Господа Нашего Иисуса Христа 1911, месяца июня в 29 день, в царствование императора Николая II Александровича, в имемии Натальевке, в присутствии владельцев имения действительного статского советника Павла Ивановича Харитоненко с супругой Верой Андреевной, сына их Ивана Павловича, дочери их Елены Павловны Олив с супругом Михайлом Сергеевичем и Наталии Павловны, светлейшей княгини Горчаковой с супругом Михаилом Константиновичем, внучек их Ирины и Веры Стенбок, заложєн храм сей во имя Всемилостивейшего Спаса в знак милости Божей, явленой роду Харитоненко. Строитель храма академик Алексей Щусев, помощник архитектора Алексей Рухлядев. Освящен храм сей лета 1913 месяца июля в 7 день.

Розписи церкви виконані художником О. І. Савиновим в техніці «кейм» за рекомендаціями професора Киплика. За манерою письма та іконографічному рішенню композицій розписи близькі до Псковського, Новгородського і Ярославського живопису XVIII століття.

Зовнішні стіни церкви прикрашені шістнадцятьма рельєфними розетами з зображенням святих та декоративним орнаментом за ескізами видатного скульптора О. Т. Матвєєва. Також у кладку стін були вмонтовані середньовічні рельєфи, привезені з Європи.

У 1913 році для храму за замовленням Павла Івановича Харитоненка ще один скульптор — Сергій Коньонков — на південному фасаді церкви виконав двометровий барельєф «Розп'яття». У верхній частині стіни над головою розп'ятого Ісуса Христа надпис «ИНЦИ» (Ісус Назорей цар Юдейський) і двоє колінопреклоненних янголів. Зліва і справа від розп'яття старослов'янською мовою текст з Євангелія:

Той же явлен бысть за грехи наши и мучен бысть за беззаконня наши наказания мира нашего на нем язвою Его мы исцелехом.

Внизу підпис-автограф скульптора: «Сергей Коненков, 1913».

Над головним входом у неглибокій ніші поміщена мозаїчна ікона із зображенням Христа — Вседержителя. Червоними буквами на грецькій мові на ній виведено слово «Пантократор». Автор мозаїки — Микола Костянтинович Реріх.

За типом церква — це одноглавий храм з асиметричною формою плану. Виконаний з цегли і облицьований блоками з вапняку. Імена творців Наталіївського шедевра викарбувано на одному з блоків.

Святковий вигляд храму первісно надавала покрівля з листової міді, хрести були позолочені. А в інтер'єрі був рідкісний експонат — хрест, вирубаний з каменю близько 900 років тому.

Церква Спаса була не просто присадибною церквою, а й храмом-музеєм. Іконостас і стіни церкви прикрашали ікони із унікальної колекції живопису Павла Івановича Харитоненка та інших предметів церковної старовини. Особливо цінною була київська ікона св. Бориса і Гліба кін. ХІІ-поч. ХІІІ ст., яка зараз знаходиться в Національному музеї «Київська картинна галерея». Також були і 9 ікон деісусного чину майстрів новгородського письма, іконописної школи XV — XVI століть. На теперішній час вони втрачені, як втрачена і більшість віконних вітражів та настінних розписів.

Наталіївська колекція налічувала майже 200 творів. Така ж кількість була і в Пархомівському зібранні. Частина ікон із зібрання Павла Харитоненка до перевезення в Наталіївку експонувалася на «Выставке иконописи и художественной старины» під час з'їзду художників у Петербурзі в 1911 — 1912 роках і в Москві у дні святкування 300-літнього ювілею дому Романових у 1913 році. Особливий інтерес у глядачів викликав «чин» з 9-ти згаданих великих іконостасних ікон Новгородського письма і так званий «Деісус». Загальна вартість усіх древніх ікон храму становила 150 тисяч рублів.

Поряд з церквою Спаса побудована незвичайної форми дзвіниця — ніби вісім стовбурів дерев зметнулися догори, злилися воєдино і були увінчані невисоким воїнським шоломом. Дзвіниця з'єднана з храмом переходом.

У 1920 році в колишньому господарстві Павла Харитоненка був створений радгосп «Наталіївка», а на його землях в селі Мурафа у 1923 році — сільськогосподарська артіль ім. Манільського.

У 1924 році Наталіївський маєток був переданий раді профспілок. В ньому розмістився Володимирівський протитуберкульозний санаторій. А в церкві Спаса з 1920 року функціонував музей давньоруського мистецтва. Розписи церкви були повністю забілені.

Очільник радянської окупації України Григорій Іванович Петровський, побувавши в Наталіївському музеї, відзначив значущість архітектурного шедевра, зібраних там експонатів, і в книзі відвідувачів записав:

Сохранить и расширить музей нужно затем, чтобы молодое поколение училось, видело прежнюю культуру и создавало лучшую, свою!

3 того часу пройшло більше півстоліття — а музей не лише не розширився, але й не зберігся. У 1934 році він був закритий, а його експонати передані в інші музеї. Багато з них було втрачено під час Німецько-радянської війни.

Церква аж до кінця 80-х років XX століття використовувалася як котельна.

• 
  Дорога до маєтку
• 
  Будинок управляючого маєтком
• 
  Спаський храм
• 
  Будівля в маєтку
• 
  Будівля в маєтку
• 
  Дзвіниця храму. На дзвіниці можна побачити вирізи, які залишили комуністи, коли знімали дзвони.
• 
  Декоративний напис на стіні храму.
• 
  Декоративний напис на стіні храму. З легендою побудови храму
• 
  Декоративне розп'яття стелі храму
• 
  Сьогочасний вандалізм. Будівлі маєтку були зруйновані в червні 2013 року
• 
  Лев праворуч від входу до будинку управляючого. Перенесено зі спаленого панського дому
• 
  Елемент декору на стіні Спаського храму
• 
  Ворота. Стовп, декорований "кам'яною бабою".
• 
  Наталіївський парк
• 
  Спаська церква, вид на барельєф «Розп'яття»

• Інформація про церкву Спаса в с. Наталіївка Краснокутського району
• Заміська садиба «Наталіївка»
• Зникаючі садиби Слобожанщини — повернення до життя! Наталіївка (фотоматеріали)