Горянський Павло Єрофійович

Горянський Павло Ієрофійович (3 липня 1878, Кримки, Звенигородський повіт, Київська губернія — 10 січня 1935, Київ) — педагог, громадський діяч, публіцист, засновник і голова Ялтинської Громади Українців, голова Малої Ради українців Криму.

Горянський Павло Єрофійович
Народився 3 липня 1878(1878-07-03)
Кримки, Шполянський район, Україна
Помер 10 січня 1935(1935-01-10)[1] (56 років)
Київ, Українська СРР, СРСР
Поховання Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Країна  Російська імперія
 УНР

Дитинство та освіта

Народився в родині священика. Середню освіту отримав у Києві, а вищу в університеті Дерпта (зараз Тарту, Естонія).

Діяльність до революції

Як літератор дебютував на початку 1900-х рр. українськими перекладами оповідань А. Чехова «Неспокійний гість», «Сопілка», «Горе», «Хочеться спати» (опубліковані у львівському часописі «Діло» та чернівецькій газеті «Буковина»).

Після отримання диплома кандидата історії з лютого по червень 1903 р. працює в Києві секретарем журналу «Киевская Старина».

Далі він викладає переважно в комерційних школах, російську мову і письменство, історію, географію у Катеринославі (1903—1907 рр.), Умані (1907—1914 рр.), Ялті (1914—1924 рр.). Паралельно бере участь в українському громадському та культурному житті, займається журналістикою. «Протягом 1910 року інтенсивно працював в Уманській газеті „Голос Провинции“, де завів відділ „Україніка“ і (…) друкував свої літературно-критичні та публіцистичні статті, літературні характеристики, рецензії».

1911 р. П. Горянський подорожує за кордоном. Під враженням мандрів по Італії захопився вивченням історії мистецтва античності та Ренесансу. У 1914 р. у зв'язку із захворюванням на туберкульоз виїхав до Ялти, де почав вчителювати у комерційній школі.

На чолі української громади Криму

1917 р. Павло Горянський занурюється у вир громадського і політичного життя. Він стає засновником та головою Ялтинської Громади Українців, активно читає лекції з історії та української літератури.

Очолив рух кримських українців у 1919 р. У серпні 1919 року в Севастополі на з'їзді українських громадських організацій Криму було ухвалене рішення для «обстоювання права української людності перед Кримською Владою і проведення широкої організаційної, просвітньої і економічної діяльності серед українців Криму» надати Малій Раді (виконавчому комітету) Крайової Української Ради Криму права Українського консульства, а голову Малої Ради П. Горянського визнати консулом УНР в Криму. З'їзд не мав повноважень для вирішення дипломатичних питань, а тому П. Горянський звертається через голову надзвичайної Дипломатичної місії УНР на Кавказі І. Г. Красковського до МЗС УНР про надання «Малій Раді прав Консульства або про заснування в Криму представництва українського уряду». Із документів Дипмісії УНР на Кавказі відомо, що П. Горянському було доручено «взяти на себе захист українців на правах Консула».

Родина

Одружений з Марією Дмитрівною Сікорською.

Робота в радянському Криму

Після захоплення Криму більшовиками у 1920 р. П. Горянський вчителював в Ялті на курсах у татарській школі, працював над ліквідацією неписьменності при Тубінституті. У червні 1924 р. обійняв посаду бібліотекара Ялтинської центральної бібліотеки і водночас почав активно студіювати нові технології бібліотечної справи. У жовтні того ж року його запросили впорядковувати бібліотеку Музею краєзнавства і викладати бібліотекознавство учням однієї із шкіл.

Робота у бібліотеці АН УРСР

З 1926 року в Києві — старший працівник бібліотеки АН УРСР. Того року вийшла друком його стаття про С. Руданського.

Павло Горянський помер 10 січня 1935 року в Києві, похований на Лук'янівському цвинтарі.

Примітки
  1. https://crimeanua.wixsite.com/main/--c1tkv

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.