Красковський Іван Гнатович

Красковський Іван Гнатович (24 липня 1880, село Дубичі, Гродненська губернія, Російська імперія (нині Польща) 23 серпня 1955, Братислава, Чехословаччина) — український та білоруський громадський, політичний та державний діяч, дипломат. Голова дипломатичної місії УНР на Кавказі, консультант біларуської делегації на переговорах із УНР. Один із ідеологів інтеграції Кубані та УНР.

Красковський Іван Гнатович
Народився 24 червня 1880(1880-06-24)
Дубичі Церковні, Більський повіт, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер 23 серпня 1955(1955-08-23) (75 років)
Братислава, Чехословаччина
Національність білоруси
Діяльність публіцист
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет
Заклад Dzvinsk State Belarusian Gymnasiumd
Членство Q13028783?
Партія Білоруська соціалістична громада і Білоруська соціал-демократична партія

Біографія

Народився в селі Дубичі Гродненської губернії (нині село в Польщі). Завершив гімназію в Вільно.

У 1903-1905 р.р. навчався на історико-філологічному факультеті Варшавського університету. Брав участь у незаконному студентському гуртку, за що був звільнений з університету. Після цього перебрався у Петербург, де продовжив навчання в Петербурзькому університеті за фахом історика-економіста.

По закінченню Петербурзького університету у 1907 році переїхав у Вільно, де до 1914 року викладав у гімназіях, був членом Білоруського вчительського союзу.

Влітку 1915 року переїхав до Києва, де брав активну участь у політичних подіях, вступив в Українську партію соціалістів-федералістів, а в 1916 році обраний членом комітету Всеросійського союзу міст Південно-Західного фронту (див. Союзи земств і міст). Красковський брав активну участь у революційних подіях навесні 1917 року в Україні.

Наприкінці квітня 1917  року — під час окупації Галичини — призначений тимчасовим урядом комісаром Тернопільської губернії Галицького генерал-губернаторства. У липні російські війська залишили майже всю територію губернії, проте Красковський продовжував обіймати свою посаду вже у складі Української Народної Республіки.

З грудня 1917 року Красковський в уряді Української Народної Республіки. Генеральний секретар (народний міністр) внутрішніх справ УНР Володимир Винниченко призначив Красковського своїм товаришем (заступником).

Потім перейшов у міністерство закордонних справ УНР, яке очолював Дмитро Дорошенко. Після утвердження влади Директорії УНР призначений товаришем міністра закордонних справ і послом УНР в Грузії. Згодом як голова Української дипломатичної місії на Кавказі співпрацював з кубанськими урядовими установами 1917—1920 років у напрямку возз'єднання з Україною.

Після поразки української революції з 1921 року перебував у Польщі, потім Литві і Латвії. У 1925 році переїхав у СРСР, оселився в Мінську де працював у Держплані Білоруської СРР й одночасно був доцентом Білоруського університету.

У 1930 році переведений в Москву на роботу в Держплан СРСР. У грудні цього ж року заарештований органами ОДПУ СРСР за справою білоруських націонал-демократів.

За вироком суду 1931 року висланий у Самару де працював у крайовому плановому управлінні. У листопаді 1937 року знову заарештований проте у березні 1940 року особливою нарадою при НКВС СРСР звільнений з ув'язнення. Надалі до виходу на пенсію у 1949 році працював учителем у населених пунктах Куйбишевської області.

У 1953 році виїхав до дочки у Чехословаччину.

Реабілітований в СРСР у травні 1962 року.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.