Горішня Вигнанка
Горі́шня Ви́гнанка — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Чортківська міська громада. Адміністративний центр колишньої Горішньовигнанської сільської ради, якій було підпорядковане с. Переходи. До села приєднано хутір Вільховець.
| село Горішня Вигнанка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район/міськрада | Чортківський |
| Громада | Чортківська міська рада |
| Облікова картка | Горішня Вигнанка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1581 |
| Населення | 1011 (на 1.01.2018)[1] |
| Територія | 1.950 км² |
| Густота населення | 616.41 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48515 |
| Телефонний код | +380 3552 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°01′36″ пн. ш. 25°48′24″ сх. д. |
| Відстань до районного центру |
1.9 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48515, с. Горішня Вигнанка |
| Карта | |
  Горішня Вигнанка | |
 Горішня Вигнанка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Назва
За переказами, назва поселення походить від слова «вигони» (лівий берег р. Серет, зокрема територія сучасного села, відома природними пасовищами-вигонами). Відомі й інші версії походження села. Вигнанка була названа Долішньою і Горішньою. Долішня — це територія від р. Серет до підніжжя гори (нині район залізничного вокзалу, вулиць Замкової та Шопена м. Чорткова). Горішня Вигнанка була на місці сучасного села, вона на сто років молодша від Долішньої. Назва Долішня Вигнанка зберігалася до 1931 р.
Розташування
Розташоване на лівому березі Серету, ліва притока Дністра, за 3 км від районного центру і найближчої залізничної станції Чортків.
Територія — 1,95 км². Дворів — 470.
Місцевості
- Вільховець — хутір, розташований за 0,7 км від села. У 1952 році на хуторі — 16 дворів, 58 жителів.[2]
Історія
Поблизу Горішньої Вигнанки виявлено археологічні пам'ятки трипільської культури та поховання перших століть н. е. Вигнанка — поселення трипільської культури розміщене на городі та в парку. На поселенні досліджено розкопками площу 10×12 м, виявлено рештки житла, значено уламки розписної кераміки та крем'яні знаряддя. Розкопки Г. Оссовського у 1890 р. Матеріал зберігається в Краківському археологічному музеї[3][4].
Перша писемна згадка — 1581.
Від кінця XI ст. до 1144 року територія села належала до Теребовльського, відтак — Галицького, згодом — Галицько-Волинського князівств; від 1387 під владою феодальної Польщі.
Перші поселенці Горішньої Вигнанки походили з родин Шовкопляса та Семенчука, які перебралися сюди із села Майдан. Населення села поступово зростало і вже у XVII ст. становило 200—250 родин. Люди заселяли окремі околиці, яким відповідно до занять та природних відмінностей давали назви: Рогатівка, Середня, Глинища, Підстінки, Лан, Підлісок, Кринички, Вільхівчики.
1655 — козацькі полки під час Національно-визвольної революції українського народу, звільнивши велику частину західноукраїнських земель, пройшли селом на штурм м. Чорткова і здобули його.
1918 — створено сільський комітет ґміни із шести осіб, який був місцевим представницьким органом ЗУНР.
3 жовтня 1920 — встановлено польську владу.
1923—1927 — відбулися сільські заворушення.
У боях проти гітлерівців брали участь 62 мешканці села; під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 19 жителів:
- Зенон Березовський (нар. 1925),
- Йосип Кузів (нар. 1915),
- Едуард Куніцький (нар. 1905),
- Йосип Новіцький (нар. 1900),
- Володимир Панасюк (нар. 1922),
- Йосип Турчин (нар. 1914).
В УПА воювали Роман Бачинський («Степовик»), Ганна Гуцил, Кароліна Гуцул, Марія Гуцул, Павлина Гуцул, Володимир Подолянський, Йосип Шиманський та інші.
У липні 2000 року внаслідок буревію пошкоджено дахи на 154 житлових та господарських будинках.
З 19 лютого 2020 року Горішня Вигнанка належить до Чортківської міської громади.[5]
Населення
| Чисельність населення, чол. | |||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1900 | 1910 | 1921 | 1931 | 2014 | 2018 | ||||||||||||||
| 1108 | 1120[1] | ||||||||||||||||||
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1120 осіб, з яких 484 чоловіки та 636 жінок[6].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1202 особи[7].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,75 % |
| російська | 0,75 % |
| польська | 0,25 % |
| білоруська | 0,08 % |
| вірменська | 0,08 % |
Релігія
- церква Різдва Пресвятої Богородиці (УГКЦ, 2010 р.).
Пам'ятники
Споруджено:
- пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим під час німецько-радянської війни (1988),
- встановлено
- погруддя Тараса Шевченка (1992).
Соціальна сфера
За Австро-Угорщини і Польщі діяли філії товариств «Січ», «Луг», «Союз Українок», «Рідна школа», «Українська Бесіда», «Просвіта» та інших.
До 1939 року великим землевласником у Горішній Вигнанці був шляхтич Городецький, який мав тут фільварок.
1939 — відкрито початкову школу.
1941 — у селі примусово організовано колгосп, який відновив діяльність у 1947 році.
1970 — місцевий колгосп спеціалізувався на відгодівлі свиней.
Горішня Вигнанка телефонізована (1969), газифікована (1996).
Нині діють загальноосвітня школа I—III ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, футбольний клуб «Факел», ПП «Яночка», ПП «Сван», ПАП «Оберіг», колективно-пайове господарство «Вигнанське», фермерські господарства «Хом'як», «Промінь», ТзОВ «Агробудсервіс», ковбасний цех, хлібопекарня, торгові заклади.
Відомі люди
Народилися
- Тадеуш Варжевський (Tadeusz Warzewski; 1896—1972) — польський математик;
- Тадеуш Гензель (Tadeusz Henzel; 1905—1955) — польський учений-антрополог, етнолог, педагог;
- Михайло Коссак (1874—1938) — театральний дириґент, композитор, педагог-вокаліст, громадський діяч;
- Олег Коцан — кандидат економічних наук;
- Павло Крижановський (1892—?) — один із українських першопоселенців у Канаді, підприємець;
- Йосифа Овод — заслужений працівник культури України;
- Францішек Угорчак (Franciszek Uhorczak; 1902—1981) — польський вчений у галузі географії і картографії, доктор філософії (1932 р.), професор;
- Іван Шиманський (1908—1933) — учасник національно-визвольних змагань
- Олеся Куцій — кандидат технічних наук.
Печера
У селі є вапнякова печера (довжина 15 м).
Див. також
Примітки
- Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит №01-1026 від 9 липня 2018 року
- М. Федечко. Горішня Вигнанка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 463. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Археологічні пам'ятки Української РСР. — К. : Наукова думка, 1966. — С. 310.
- Вовк Ф. К. Вироби передмікенського типу на Україні // Матеріали до українсько-руської етнології. — К., 1905 — С. 19.
- ВВРУ, 2020, № 10, стор. 22
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Джерела
- Івахів Г. Горішня Вигнанка // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 399. — ISBN 966-528-197-6.
- Мельничук Б., Федечко М. Горішня Вигнанка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 462—463. — ISBN 978-966-457-246-7.