Готторпське питання

Готто́рпське пита́ння (рос. Готторпский вопрос, англ. Gottorp question), або пита́ння Готто́рпської спа́дщини — у 1581—1773 роках територіальна суперечка між Данією (Ольденбургами) і Гольштейном (Гольштейн-Готторпами) про приналежність частини Шлезвіга-Гольштейна[1]. 1544 року ця частина була розділена на три: Седербогську (відійшла Данії), Готторпську (відійшла Гольштейну) і Хадерслевську землі[1]. Конфлікт між Данією і Гольштейном почався після розділу між ними в 1581 році Хадерслевської землі[1]. Боротьба загострилася у 2-й половині XVII ст. і в часи Великої Північної війни (1700—1721)[1]. У протистоянні з Данією Гольштейн-Готторпські герцоги спиралися на Священну Римську імперію, до складу якої входило їхнє герцогство[1]. Коли на початку 1762 року герцог Карл-Петер-Ульріх став російським імператором (Петром ІІІ), до суперечки приєдналася Російська імперія і ситуація склалася загрозливою для Данії[1]. Втім Катерина ІІ, яка захопила російський трон, уклала із данцями в 1767 році обопільно-вигідний Копенгагенський договір про союз і обмін землями. Цей договір був підтверджений Царськосільським трактатом 1773 року[1]. За умовами договору і трактату російський престолонаслідник Павло (майбутній Павло І), який водночас був гольштейнським герцогом, віддавав Данії свої права на готторпський спадок в обмін на графства Ольденбург і Дельменгорст у Північній Німеччині, сплату данцями гольштейнських боргів і торгові преференції для російських купців в Данії. Внаслідок цього весь Шлезвіг-Гольштейн опинився у володінні Датської Корони[1] до 1866 року.

Готторпське питання
датсько-німецькі конфлікти
Гольштейн і Ольденбург (1789)

Гольштейн і Ольденбург (1789)
Дата: 1581—1773
Місце: Шлезвіг-Гольштейн
Результат: Шлезвіг-Гольштейн — до Данії; Ольденбург і Дельменгорст — до Гольштейну
Сторони
Данія Гольштейн
Росія
Командувачі
Ольденбурги Гольштейн-Готторпи

Історія
Замок Готторп

Питання виникло 1544 року, коли Шлезвіг-Гольштейн було розділено на 3 частини:

  • Седерборзьку, що відійшла до Данії;
  • Готторпську, якою керували герцоги з династії Гольштейн-Готторпів;
  • Хадерслевську.

Конфлікт між Данією та Готторпами через так звану «готторпську спадщину» почався після розподілу між ними 1581 року Хадерслевської частини. Боротьба особливо загострювалась у 2-й половині XVII століття й під час Північної війни 1700—1721 років. У боротьбі з Данією готторпські герцоги опирались на підтримку Священної Римської імперії, підданими якої були.

Берлінська конференція 1762

Після того, як гольштейн-готторпський герцог Карл Петер Ульріх став 1762 року російським імператором Петром III, ситуація для Данії стала загрозливою. Імператор відправив Каспара фон Зальдерна, представника Гольштейну, разом із Йоганном Корфом, російським послом в Данії, для участі в Берлінській конференції, на якій мусила вирішуватися територіальна суперечка[2].

8 (19) липня 1762 року відбулося перше й останнє засідання конференції. Петра ІІІ скинула з престолу його дружина, Катерина ІІ, яка не поспішала вирішувати гольштейнське питання. Зальдерна викликали назад до Росії, куди він прибув в листопаді 1763 року[2].

Копенгагенська угода 1767
Копенгагенський договір
Тип Міжнародний договір
Підписано 11 (22) квітня 1767
Місце Копенгаген, Данія
Підписанти 22 листопада 1767
Сторони Данія
Гольштейн
Росія

На початку 1766 року російська імператриця Катерина ІІ делегувала своїх представників для переговорів із Данією — Каспара фон Зальдерна, представника Гольштейну, і генерал-майора Михайла Філософова, представника Росії[2]. Від грудня 1766 року по 22 грудня 1767 року, вони вели переговори із представниками датського уряду в Копенгагені[2].

22 листопада 1767 року учасники переговорів підписали попередній трактат, датований заднім числом — 11 (22) квітня 1767 року, який вирішував територіарльний спір. За умовами угоди, Росія поступалася гольштейнськими володіннями на користь Данії в обмін на графства Ольденбург і Дельменгорст. При цьому Данія брала на себе зобов'язання сплатити великі борги Гольштейнського правлячого дому і надавала тороговельні преференції російським купцям у датських водах. Договір набував чинності після того, як російський царевич і гольтейнський герцог Павло Петрович (майбутній імператор Павло І) досягне повноліття і підпише його[2].

Царськосільський трактат 1773
Царськосільський договір
Тип Міжнародний договір
Підписано 21 травня (1 червня) 1773
Місце Царське Село, Росія
Сторони Данія
Гольштейн
Росія

Копенгагенська угода була підтверджена Царськосільським трактатом від 21 травня (1 червня) 1773 року, який цілковито врегулював «готторпське питання».

Відповідно до укладеного трактату спадкоємець російського престолу Павло, який був одночасно гольштейн-готторпським герцогом, відмовлявся на користь Данії від готторпської спадщини в обмін на графства Ольденбург та Дельменгорст у Північній Німеччині, правителем яких став Фрідріх-Август І. В результаті такого рішення весь Шлезвіг-Гольштейн увійшов до складу Данії.

Російський уряд відправив Каспара фон Зальдерна закордон, до спірних територій, де він провів обмін володіннями, зазначеними у трактаті. 5 (16) листопада 1773 року він працював у Кілі й 29 листопада (10 грудня) — в Ольденбурзі[2].

3 (14) грудня 1773 Зальдерн передав графства Ольденбург і Дельменгорст любекському князю-єпископу Фрідріху-Августу І, дядькові Павла[2].

Примітки
  1. Похлебкин, В. В. Готторпский вопрос // Советская историческая энциклопедия. Москва, 1963, Т. 4.
  2. Чечулин, 1904, Т. 18, С. 121—124.

Бібліографія

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Готторпське питання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.