Гравілат міський

Гравілат міський, Гребінник звичайний[1] (Geum urbanum L.) багаторічна трав'яниста рослина родини розових (Rosaceae) 40—60 см заввишки з прямостоячими, м'яковолосистими стеблами.

?
Гравілат міський

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Дводольні (Dicotyledoneae)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Розові (Rosaceae)
Підродина: Розанні (Rosoideae)
Триба: Colurieae (Colurieae)
Рід: Гравілат (Geum)
Вид: Гравілат міський
Geum urbanum
L., 1753
Посилання
Вікісховище: Geum urbanum
EOL: 301198
IPNI: 725399-1
ITIS: 24663
NCBI: 57919

Вигляд

Прикореневі листки ліроподібно-перистороздільні, з великою ниркоподібною верхівковою часткою і меншими округлояйцеподібними бічними частками. Стеблові листки чергові, трироздільні, як і прикореневі, притиснуто-волосисті, прилистки великі. Листочки по краю надрізано-зубчасті, з великим верхнім сегментом. Квітки прямостоячі, дрібні (6—10 мм у діаметрі), правильні, розміщені на верхівках стебел, з подвійною вільнопелюстковою оцвітиною. Листочків підчаші й чашолистків по п'ять. Пелюсток п'ять. Вони жовті, оберненояйцеподібні. Тичинок і маточок багато, стовпчики верхівкові, зчленовані у верхній частині. Зав'язі верхні. Плід — збірний, складається з численних горішкоподібних сім'янок, з довгим на верхівці загнутим носиком. Усі насінини мають невеликі гачечки, які легко чіпляються за одяг людини й шерсть тварин, завдяки чому розповсюджуються на великі відстані.

Місця зростання

Широко розповсюджена лісова рослина-бур'ян. Її можна побачити в тінистих лісах, у парках і чагарниках по всій Україні. Гравілат міський росте в листяних, рідше мішаних лісах, інколи серед чагарників, по засмічених місцях, уздовж доріг. Тіньовитривала рослина. Цвіте у травні — червні.

Гравілат міський поширений майже по всій Україні. Райони заготівель Полісся, Лісостеп, північна частина Степу. Запаси сировини значні.

Практичне використання

Лікарська, харчова, танідоносна, фарбувальна рослина.

У народній медицині використовують кореневища і корені гравілату. Вони мають протизапальну й антисептичну дію. Рекомендуються при хворобах шлунково-кишкового тракту, при запаленні кишок, блюванні, кольках, при розладі печінки і жовчного міхура, геморої, тривалих кровотечах, туберкульозі, золотусі, рахіті, при гострих бронхітах. Корені використовують при кровотечах ясен і як заспокійливий засіб. Вони містять ефірні олії з ароматом гвоздики, крохмаль, смоли, глюкозид геїн, флавони. Стебла з листками вживають інколи при кровотечах, туберкульозі, кривавому проносі.

У ветеринарній практиці корені дають коровам при кривавій сечі.

Корені гравілату містять таніди (до 40 %) і можуть бути дубильною сировиною. З них добувають чорну і коричневу фарби.

У харчуванні

Листки гравілату міського містять вітамін С (до 123,6 мг %) і разом з листками гравілату річкового придатні для приготування салатів, зелених борщів, супів і супових пюре (подрібнені листки надають супам пряного присмаку). Корені гравілату кладуть у пиво для надання йому приємного смаку й аромату та для запобігання окисленню. Настій сухих коренів разом з шкіркою апельсина надає білому вину присмаку вермуту. Навіть латинська назва роду Geum походить від грецького смачний, приємний.[2]

На пасовищах гравілати поїдаються дрібною і великою рогатою худобою, свиньми і кіньми.

Збирання, переробка та зберігання

Корені гравілату збирають навесні або восени, сушать у затінку, зберігають у коробках.

Галерея

Див. також

Примітки

  1. Geum urbanum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.41

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.