Грачов Олексій Вікторович

Олексій Вікторович Грачов (нар. 5 березня 1969, Сімферополь, Кримська область, УРСР) — радянський, український та російський футболіст, нападник. Згодом — тренер. На даний час — головний тренер фейкового кримського клубу «Севастополь».

Олексій Грачов
Особисті дані
Повне ім'я Олексій Вікторович Грачов
Народження 5 березня 1969(1969-03-05) (52 роки)
  Сімферополь, Кримська область, УРСР
Зріст 186 см
Вага 80 кг
Громадянство  СРСР
 Україна
 Росія
Позиція нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
«Таврія» (С)
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1988 СКА (К) ?(?)
1989 «Океан» (К) 24(0)
1990 «Чайка» (С) 29(9)
1990—1991 «Таврія» (С) 43(9)
1992—1995 «Нафтовик» (Ох) 139(45)
1995—1996 «Зірка-НІБАС» 28(4)
1996—1997 «Уралан» 48(4)
1996→  «Уралан-д» 2(0)
1998—1999 «Нафтовик» (Ох) 65(4)
1999—2000 «Електрон» (Р) 16(5)
2000 «Таврія» (С) 1(0)
2000—2002 «Нафтовик» (Ох) 56(16)
2001—2002→  «Електрон» (Р) 5(0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Кар'єра гравця

Окрім нього в сім'ї виховувалося ще двоє дітей — брат та сестра[1].

Вихованець школи сімферопольської «Таврії», де його тренером був В'ячеслав Портнов[2]. Під час проходження служби спортроті в армії грав за київський СКА. У 1989 році грав за керченський «Океан» у Другій лізі СРСР. Перехід до севастопольської «Чайки» відбувся за рекомендацією Анатолія Заяєва головному тренеру Геннадію Макарову. Олексій розпочинав грати в центрі півзахисту, а потім перейшов на позицію нападника[1].

Його наступною командою стала сімферопольська «Таврія», яка виступала в Першій лізі СРСР, де він став гравцем основного складу. Під час виступу за кримчан, його запросили на перегляд в донецький «Шахтар», проте в підсумку він поїхав на перегляд в охтирський «Нафтовик», куди поїхали його одноклубники Едуард Піскун, Олександр Євтушок й Ігор Єршов[1][3]. У складі команди грав в першому чемпіонаті незалежної України. Команда за підсумками сезону вилетіла в Першу лігу, де потім стала бронзовим призером сезону 1992/93 років. В Охтирці став гравцем основного складу, найкращим бомбардиром команди в турнірі 1994/95 років, тоді ж він посів третє місце в списку бомбардирів Першої ліги. Грачов є автором першого «покеру», тобто чотирьох забитих м'ячів в одній грі, в поєдинку проти «Бажановця» 11 жовтня 1994 року[4]. В Охтирці він жив на одному сходовому майданчику з одноклубником Едуардом Піскуном, з яким він грав до цього в «Чайці» і «Таврії», а пізніше й у кіровоградській «Зірці»[1].

Влітку 1995 року Грачов перейшов у кіровоградську «Зірку НІБАС» з Вищої ліги. Разом з Піскуном його запрошували в російський «Уралан», проте Едуард в результаті пішов до краснодарської «Кубані», а Олексій у «Уралан» з Елісти. У 1997 році разом з командою став переможцем першого російського дивізіону. Взимку 1998 року повернувся до «Нафтовик». У вересні 2000 перейшов у друголіговий «Електрон» з міста Ромни. Початок сезону 2000/01 років провів у «Таврії», однак провівши лише одну гру в чемпіонаті України, перейшов в «Нафтовик». Тоді команда стала переможцем другої ліги й повернулася в Першу, а Грачов став найкращим бомбардиром групи в якій виступали охтирці з 16 забитими голами. Кар'єру футболіста завершив у 2002 році[1].

Рекордсмен «Нафтовика» за кількістю проведених матчів й забитих м'ячів у чемпіонатах України. Загалом за Нафтовик провів понад двісті матчів і забив понад п'ятдесяти м'ячів[4].

Тренерська кар'єра

Закінчив Сімферопольський державний університет імені М. В. Фрунзе[5].

У 2003 році увійшов до тренерського штабу охтирського «Нафтовика», де пропрацював протягом чотирьох років. Потім, протягом двох років був тренером сімферопольського «ІгроСервіса», після чого повернувся в «Нафтовик». У 2010 році увійшов до тренерського штабу «Севастополя». Потім працював головним тренером дубля, старшим тренером молодіжного складу, займав посаду тренера в «Севастополі-2». Влітку 2012 року став тренером «Севастополя-3», який виступав у чемпіонаті Криму. Пізніше входив у тренерський штаб «Севастополя», був головним тренером дубля й тренером команди U-19.

У 2014 році після окупацї Росією Кримського півострова залишився на його території, пішов на спіпрацю з окупантами та колаборантами й увійшов до тренерського штабу місцевого фейкового клубу СКЧФ. На початку 2015 року очолював команду СКЧФ 1998 року народження на турнірі Arena Yevpatoria Cup[6]. У т.зв. всекримському турнірі очолював СКЧФ-2. Влітку 2015 року став тренером іншого фейкового клубу, «Бахчисарая», привів цю «команду» до бронзових нагород т. зв. «чемпіонату Криму» й перемозі у т.зв. Кубку Прем'єр-ліги КФС в фінальному матчі над СКЧФ (2:1). Був визнаний найкращим тренером турніру[7]. Влітку 2016 року очолив т.зв. «Севастополь»[8] і привів команду до перемоги в чемпіонаті півострова, який був організований окупаційною адміністрацією.

Досягнення
«Нафтовик» (Охтирка)
«Уралан»

Особисте життя

Дружина — Жанна, економіст в сімферопольській кампанії «Таврія-Авто». Син Дмитро, також був професіональним футболістом[1].

Статистика
Сезон Клуб Ліга Чемпіонат Кубок
Матчі Голи Матчі Голи
1989 «Океан» (Керч) Друга ліга 24 0
1990 «Чайка» (Севастополь) Друга нижча ліга 29 9
1990 «Таврія» (Сімферополь) Перша ліга 7 0
1991 36 9
1992 «Нафтовик» (Охтирка) Вища ліга 17 1 6 2
1992/93 Перша ліга 42 12 4 3
1993/94 38 14 2 0
1994/95 42 18 1 0
1995/96 «Зірка-НІБАС» Вища ліга 28 4 4 2
1996 «Уралан-д» Третя ліга 2 0
1996 «Уралан» Перший дивізіон 20 3
1997 18 1 2 1
1997/98 «Нафтовик» (Охтирка) Перша ліга 21 2 1 0
1998/99 36 2 4 0
1999/00 8 0
1999/00 «Електрон» (Ромни) Друга ліга 16 5
2000/01 «Таврія» (Сімферополь) Вища ліга 1 0
2000/01 «Нафтовик» (Охтирка) Друга ліга 29 16
2001/02 Перша ліга 25 0 1 1
2001/02 «Електрон» (Ромни) Друга ліга 5 0
2002/03 «Нафтовик» (Охтирка) Перша ліга 2 0

Джерела:

Примітки
  1. Олексій Грачов: «Таврія» - це всього лише черговий суперник, якого треба перемагати (рос.). Офіційний сайт СКЧФ. 19.05.2011. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 8 червня 2017.
  2. В'ячеслав Портнов: «З "Таврією" пов'язане все моє життя» (рос.). UA-Футбол. 26.01.2012. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 8 червня 2017.
  3. Гаррінальд Немировський (2002). «Таврія» моя радість і біль (рос.). Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 8 червня 2015.
  4. «НАФТОВИК-УКРНАФТА» – 30 років (ua). fcnaftovyk.com.ua. 10.11.2009. Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 8 червня 2017.
  5. Олексій ГРАЧОВ. Тренер. fcnaftovyk.okhtyrka.net. 02.05.2006. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 8 червня 2017.
  6. Турнір «Arena Yevpatoria Cup --2015» підбиває підсумки (рос.). Офіційний сайт СКЧФ. 01.05.2015. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 8 червня 2017.
  7. Підсумки сезону. Ференчак і Шевчук серед лауреатів чемпіонату (рос.). Офіційний сайт СКЧФ. 10.06.2016. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 8 червня 2017.
  8. ПФК «Севастополь» підтвердив призначення Олексія Грачова (рос.). Крымский спорт. 05.07.2016. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 8 червня 2017.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.